Chapter Text
А що, якби усе із самого початку було не так?
Існують Часовороти і древні магічні артефакти, спроможні вплинути на минуле. Проте з їхньою допомогою можна виправити лише події останньої доби чи максимум кількох. А от що, якби існувала можливість змінити те, що сталось роки тому?
Гаррі ніколи не любив глибоко замислюватись про щось гіпотетичне чи будувати теорії, які не зможе перевірити на практиці тут і зараз. Але, як виявилось, раніше йому банально бракнуло сил та часу на це. Тепер, коли йому не потрібно було рятувати світ від безумця, він відкрив у собі дослідника.
На восьмий курс Гаррі подався, аби втекти від спроб Міністерства загребти його в аврорат чи кудись ще. Разом із ним пішла й Герміона, хоч і з важким серцем. Вона хотіла отримати повноцінну освіту, проте Рона перспектива ще рік скніти над книжками геть не приваблювала. Вони довго сварились, мирились і спілкувались поки врешті не дійшли до згоди, що зможуть підтримувати стосунки на відстані.
На подив Рона, більшість їхніх однокурсників також вирішили довчитись. Як потім виявилось, лиш золотому тріо випала можливість з почестями потрапити на стажування до Міністерства. Решта мусили або йти на посередні роботи, або закінчити навчання. На восьмий курс поступив навіть Драко Мелфой разом із кількома своїми посіпаками, у той час як інші з їхнього факультету надали перевагу розпрощатись із Гоґвортсом назавжди. І восьмикурсники спершу ставились до них з обережністю, але після щирих вибачень Пенсі від імені всіх слизеринців вони відтанули.
Потеплінню у стосунках усіх колишніх недругів посприяли спільні проєкти, які впровадили на більшості предметів. Уже після кількох тижнів роботи над дослідженням Послідовної трансфігурації в парі із Забіні Герміона призналась, що їй подобається вітальня Слизерину, і що там комфортно займатись навчанням; Невіл, який працював над приготуванням та вивченням Багатогодинної багатозільної настійки разом із Мелфоєм, якось повернувся пізно ввечері і сказав, що нарешті починає щось тямити у зіллях, і вони йому навіть подобаються. Це було важко усвідомити після стількох років ворожнечі: якби Гаррі сам не був напарником Драко Мелфоя, він би не повірив, що той спроможний на якісну співпрацю.
Вони працювали над вивченням закляття Сімул Фортіо. Специфічні чари, які даються далеко не кожному. Найбільша їхня заковика в тому, що чаклувати це заклинання можна лише вдвох, а отже, аби завершити проєкт, потрібно налагодити партнерство.
- – Сімул Фортіо – це такий собі підсилювач для чарів, – пояснював якось Флитвік. – Він створює зв’язок між двома чаклунами, по якому один перенаправляє свою магію іншому, щоб дати змогу йому чарувати більш потужні закляття. До прикладу, стіни Гоґвортсу відбудовували Підсиленим Репаро, яке чарували я та директорка Макґонеґел.
Партнерів кожен обирав сам собі. Гаррі, звісно ж, хотів бути в парі з Герміоною чи Невілом, але друг захотів працювати з Анною Ебот, а подруга погодилась допомагати Пенсі.
- – Вибач, але вона геть змінилась, і я хочу дати їй та й іншим слизеринцям шанс. Ми всі маємо право почати спочатку.
Таким чином Гаррі опинився на проєкті із замовлянь у парі з Мелфоєм. І це виявилось не так погано, як він собі уявляв. Колишній недруг більше не поводився мов пихата дупа. Ба більше, він терпляче, тактовно, а головне доступно, пояснював Гаррі все, чого той не розумів (а таких моментів, м’яко кажучи, було багато).
- – Я втовкмачив Лонґботтому основи зіллєваріння, які він не спромігся збагнути протягом семи років навчання, тож нічого дивного, що я зміг вкласти якісь знання в голову і тобі. Ти хоч щось тямиш у замовляннях, – відповів Мелфой, коли Гаррі зазначив про користь його пояснень. – Тобі подобається викладати? – це питання вирвалось саме по собі. – Мабуть, – сухо відповів Мелфой. Коли тон його голосу був таким, далі вести розмову було безглуздо.
Хоч він уже і не був тим самим мудилом, як багато років до цього, привітнішим він від цього не став. Мелфой часто огризався, дратувався з будь-яких питань про особисте та ігнорував будь-які спроби потоваришувати. Так-так, Гаррі Поттер намагався пограти у вибухові карти чи хильнути по скляночці вогневіскі із колишнім недругом. Невіл якось зізнався, що запропонував Мелфою зіграти в партію плюй-камінців, а той глянув на нього як на божевільного.
- – Облиште його, – зітхнула Пенсі, почувши чергове обговорення свого товариша. – Війна дуже змінила його. Він не був таким понурим занудою раніше, але тепер інакшим його не побачиш.
- – Між іншим, ми колись багато грали в плюй-камінці, – гмикнув Блейз. – У нас були локальні слизеринські чемпіонати, і ми з Драко неодноразово надирали всім дупи. А зараз він, бачте, занадто серйозний, аби розслаблятись. Ми вже не діти, Блейзе, – спародіював він товариша. – Нудний заучка, тьху. Навіть Ґрейнджер уміє розважатись, хоча я готовий був битись об заклад, що вона гірша, ніж Драко. – Гей! – награно обурилась Герміона і посміхнулась. Їй було дуже радісно, що ніхто більше не називав її бруднокровкою.
Після тієї розмови Гаррі облишив спроби розворушити Мелфоя, і саме тоді він відкрив у собі дослідника.
Вони багато читали, конспектували та обговорювали. Навіть кілька разів цупили древні фоліанти із забороненої секції. Метою їхнього проєкту було дослідити принцип утворення зв’язку між двома чаклунами під час дії Сімул Фортіо, а також натренувати три Посилені закляття. Для додаткових балів потрібно запропонувати нові шляхи застосування цього заклинання. Тож Гаррі з Мелфоєм, не змовляючись, вирішили копнути глибше, захоплені можливостями, які відкривало Сімул Фортіо.
- – Уявляєш, що у тисяча дев’ятсот двадцять сьомому році одна чаклунка на ім’я Дотті Генкінс намагалась вилікувати божевілля свого чоловіка за допомогою Посиленого Репаро, – проплямкав Гаррі і запхав до рота черговий гарбузовий пиріжок. Останнім часом йому не вдавалось поїсти у Великій залі, тож він клянчив у ельфів смаколики. – Хіба так важко прожувати, а потім говорити? – буркнув Мелфой, але, зацікавлений інформацією, підійшов до Гаррі і взяв його книжку. – Мало деталей. Ким був її чоловік? Від чого він збожеволів? Вдалось їй його вилікувати? – він гучно згорнув книгу й жбурнув її на стіл, ледве не скинувши таріль із пиріжками.
Гаррі вже знав, що коли поруч із Мелфоєм речі починають розлітатись у різні боки чи ламатись, слід його залишити наодинці. Але він занадто зручно вмостився у кріслі і не хотів рухатись узагалі.
– Ти поїж, ми ж геть не вечеряли. Нам потрібні сили, – він простягнув Мелфою пиріжок. Той сердито ляснув його по руці, і смаколик гепнувся на підлогу. Гаррі глянув на нього з жалем і приманив до себе, щоб з’їсти. – Добре-добре, голодуй на здоров’я.
– У мене немає часу на такі дрібниці.
– Нам залишилось натренувати ще одне Посилене закляття, і ми завершимо основну частину проєкту. Нам його здавати в грудні, а зараз тільки кінець жовтня. Тож часу у нас море, – Гаррі вигнув брову, спостерігаючи за Мелфоєм, який перебирав купу списаних пергаментів. – Я в житті так швидко не виконував домашнє завдання.
Той відірвався від записів і поглянув на нього червоними від утоми очима. Гаррі щиро не розумів, нащо так себе мучити. Герміона висловила думку, що Мелфой почувається винним і не може впоратись з цим. Це було схоже на правду, але навіть Пенсі та Блейз розгублено хитали головами, бо їхній друг нічого їм не розповідав.
– Ти не розумієш, – Мелфой потер долонями обличчя. Він схуднув і став ще більш блідим, а синці під очима майже не зникали. Раніше, зі слів Блейза, для нього було неприпустимо вийти зі спальні поки його обличчя, зачіска та одяг не будуть в ідеальному стані.
– Не розумію. Але можеш пояснити, і тоді я зрозумію, – знизав плечима Гаррі, вгризаючись в останній пиріжок. – Тобі гарно це вдається.
Мелфой знову глянув на нього, і цього разу він виглядав так, неначе його щойно принизили, а не похвалили.
– Краще допоможи мені знайти ще інформацію про цю Генкінс.
І наступних кілька годин вони не зронили ні слова, гортаючи всі книжки, які знайшли в бібліотеці. Жодної згадки цієї жінки більше не трапилось. Урешті решт, Гаррі не витримав і приєднався до якихось слизеринців з п’ятого курсу, які грали у вибухові карти. Після війни факультети почали менш вороже ставитись один до одного, особливо після того, як з’явилась можливість отримати дозвіл на відвідування чужих вітальнь.
– Ходи-но сюди, Поттере.
Роздратований низкою ганебних поразок, Гаррі із задоволенням покинув коло гравців під вдоволене хихотіння слизеринки-переможниці.
– Пропоную третім закляттям узяти Репаро.
Гаррі скептично вигнув брову.
– Ми натренували Посилені Протеґо та Пріор Інкантатем, а тепер ти хочеш практикувати звичайне Репаро?
– Мисли ширше, – фиркнув Мелфой. – Тільки уяви, що можна полагодити за допомогою потужного Репаро! Не лише речі. Ми потенційно можемо зцілювати рани, як фізичні, так і душевні.
Очі Мелфоя горіли. Він дійсно вірив у те, про що казав.
– Стривай, – Гаррі труснув головою, і на очі йому попадали кучері. Мимохіть він подумав, що час придбати чарівну гумку, яка триматиме його волосся в купі. – Навряд це можливо за допомогою банального Репаро, хай навіть Посиленого. Навіть у теорії. Про це ніде ні слова.
– Я знайшов ще одну згадку цієї Генкіес, отже вона таки існувала і дійсно намагалась вилікувати божевілля свого чоловіка. Гадаю, більше інформації ми знайдемо у забороненій секції.
– Мелфою, ми там перерили вже кожну кляту поличку, – Гаррі почав дратуватись. – Двічі! Нічого немає, час розвернутись і піти іншим шляхом.
– Ми не те шукали.
Зараз Мелфой був схожий на маніяка. Він учепився у плечі Гаррі й тряснув його.
– Посилене Репаро – це саме те, що нам треба. Перспективи неймовірні, окрім цього ще й будуть додаткові бали від Флитвіка.
– А ти маєш здогадки, яку інформацію шукати? Бо я дупля не відбиваю, і взагалі втомився від безглуздих пошуків.
– Ні, але...
Гаррі гнівно скинув із себе руки Мелфоя. Він зовсім не розумів свого напарника.
– Пропоную, як і хотіли, взяти Посилену Алогомору та й натренувати її. У нас ще купа інших проєктів, між іншим.
– Не думав, що ти так легко здасися, – фиркнув Мелфой. На його щоках з’явились гнівні рожеві плями. – І як ти тільки переміг Волдеморта?
– Бо я розумів, нащо я це роблю. Зараз я не розумію. Ми просто годинами шукаємо інформацію про якусь сумнівну жінку, щоб можливо дізнатись, чи дійсно Репаро здатне стати крутим!
– Хіба не ти нещодавно казав, що відкрив у собі дослідницьку жилку? Мені здавалось, ти поділяєш мій інтерес до вивчення магії глибше, ніж просто за підручниками. Але, здається, Ґрейнджер значно більший дослідник, ніж ти.
Не бажаючи продовжувати далі цю розмову, Гаррі пішов геть зі слизеринської вітальні. Натягнувши батькову мантію, він зазирнув до кухні, попросив трохи їжі з вечері і розлючений завалився до ґрифіндорської вітальні. Наминаючи смачнезні бутерброди, він потихеньку заспокоювався. Їм з Мелфоєм слід було перепочити від їхнього проєкту – ось, до якого висновку він прийшов після імпровізованої вечері. А ще його напарнику слід було їсти щось суттєвіше, ніж мисочка каші один раз на день, бо від голоду він втрачає людяність та клепки в голові. Таким чином його скоро доведеться поїти заспокійливими зіллями, поки він не збожеволів, як чоловік пані Генкінс.
Задоволений висновком, Гаррі зібрався йти спати, аж раптом його осяяло. Прихопивши ще кілька бутербродів на кухні, він помчав до вітальні Слизерину, заскочив туди й, на ходу стягнувши мантію на плечі, підійшов до Мелфоя (на щастя, той був один). Він перечитував уже, здається, втретє товстезний том «Секрети Репаро та інших побутових заклять».
– Чого тобі? – буркнув той, навіть не піднявши голову. – Прийшов відволікати мене від пошуків інформації про сумнівну жінку?
Гаррі закотив очі й відхилив поділ мантії, запрошуючи Мелфоя.
– Я збагнув, що ми не так робимо. Потрібно шукати інформацію не серед книг про закляття, а книг про зцілення.
– Ми шукали, – фиркнув Мелфой.
– Так, але ми оминали все, що пов’язане із зіллями та настійками. Але я певен, що якщо та жінка існувала і дійсно практикувала Посилене Репаро, то інформація про неї буде саме серед цілющих настійок.
Мелфой був налаштований скептично до його ідеї.
– Ну і з чого ти це взяв?
– Тому що існує багато зіллів, які допомагають відновити душевний спокій. І є цілителі, які намагаються ними вилікувати тих, кого закатували Круціатусом, – мимоволі Гаррі пригадав батьків Невіла. – Але ні в кого нічого не виходило. Можливо, їм не вистачало саме Посиленого Репаро. Якщо поєднати закляття та настійки, усе вийде.
– Звучить дуже сумнівно.
– Пропоную перевірити, – гмикнув Гаррі. – Тільки якщо ти не зібрався ще кілька разів прочитати все про Репаро.
Закотивши очі, Мелфой згорнув книгу й пірнув під мантію, проте Гаррі похитав головою і відштовхнув його.
– Е, ні, спершу ти поїси. Бо від голоду люди стають злі, а я не хочу, аби ти мене вбив у випадку, якщо я помилився.
Мелфой хотів щось заперечити, але, вочевидь, їсти хотів сильніше.
– Ще раз, у яких роках жила та Генкінс? – поцікавився Гаррі, коли вони вже йшли у бік бібліотеки. – Може, вийде по датах відшукати.
– Узагалі, я вже не дуже певен стосовно неї, – зітхнув Мелфой. – Ти знайшов інформацію про неї за тисяча дев’ятсот двадцять сьомий рік, а я – за тисяча дев’ятсот п’ятий. Тільки тоді вона не шукала ліки від божевілля чоловіка, а намагалась налагодити партнерство з відомим аврором, аби чаклувати з ним Посилені бойові закляття, і що це, буцімто, врятує її чоловіка від божевілля, хоча той, судячи зі слів очевидців, був здоровісінький. Але вона швидко кинула цю справу, і про неї не чути було років двадцять. Тож або десь помилка, або вона сама була несповна розуму.
Щось тут було не так, і Гаррі вирішив, що вони розберуться згодом. Спершу необхідно було перевірити його здогадку.
І їм вдалось. Перша ж книга із забороненої секції на тему настійок містила інформацію про пані Генкінс, а згодом вони знайшли її ім’я в списках відомих зіллєварів першої половини минулого століття.
– Тут сказано, що вона спеціалізувалась на зціленні кісток. Саме Генкінс винайшла Косторіст. Також вона удосконалила Фелікс-Феліцис та Підбадьорливу настоянку, але і те, і те згодом заборонили через те, що від них одразу ж виникала залежність, і повернулись до старих рецептів. Мелфою, це воно! – Гаррі штурхнув напарника у плече, але той не відреагував, продовживши читати один із фоліантів. На його обличчі було розчарування. – Мелфою?
– Ця дурепа сама збожеволіла. Того ж двадцять сьомого року вона заявила, що її старання були марними, і ціна здоров’я її чоловіка завелика. Вона кинула свої дослідження й відвідувала коханого в Мунґо, аж доки сама не злягла поруч з ним. Там вони і померли.
– Дурня якась, – зітхнув Гаррі, спостерігаючи за тим, як світлішає небо. – Ну вже як взяли книжки про її дослідження, то пропоную почитати, може цікаве для нас буде. Завтра все одно субота.
Мелфой мовчки кивнув. І вираз розчарування не сходив з його обличчя аж доти, доки він не підскочив з-за столу.
– Вона не мізки чоловікові лікувала, а намагалась виправити минуле!
– Що-о?! – сонливість, яка почала огортати Гаррі, миттю щезла. – Тобто?
– Вона використовувала Репаро для того, аби вберегти чоловіка від катування Круціатусом.
– Яким чином? – Гаррі спантеличено глянув на Мелфоя. Той виглядав украй жахливо: синці під очима збільшились, волосся сплуталось, губи потріскались, а руки злегка тремтіли.
– Вона була в парі з одним юнаком, який чаклував Посилене Репаро на ній.
– Була тою, хто посилює заклинання, і тою, на кого воно було спрямоване? Таке можливо?
– Як бачиш, так. Їй вдалось здійснити задумане – змінити її власне минуле, – але вона не досягла нічого, окрім того, що зіпсувала стосунки зі своїм чоловіком в минулому. Він усе одно потім збожеволів, але окрім цього ще й розлюбив її. Жаль від скоєного похитнув її власне душевне здоров’я. Але факт залишається фактом: вона змогла вплинути на минуле, – Мелфой почав міряти кроками вітальню. – Не дарма її дослідження пилюжиться в забороненій секції. Таке не варто повторювати, тільки все на гірше зміниш.
– І що ти пропонуєш?
Гаррі відчув хвилю азарту, як у часи, коли він з друзями намагався розгадати чергову таємницю.
– Спробувати, – Мелфой зупинився, і глянув на нього. – Я знайшов її нотатки. Ми здібні, багато знаємо, я вмію варити зілля, які нам знадобляться, а у тебе великий магічний запас. Має вийти.
– Виправити щось у минулому? – Гаррі нервово облизнув губи. – Навіщо тобі це? Чи нам? Ми можемо все зіпсувати.
– Поттере, – Мелфой провів долонею по волоссю, – тебе влаштовує, що загинули твої друзі? Ти не хотів би це змінити?
Фред, Люпин, Тонкс і решта – усі вони заслуговували жити й жити, а не загинути від лап Волдеморта та його поплічників. І якщо існував шанс це змінити, Гаррі залюбки погодився б.
– Хотів би, – він зітхнув. – Колись ми з Герміоною використали Часоворот, щоб врятувати мого хрещеного і гіпогрифа Баґбика. Ми впорались.
– Що?!
Мелфой вирячив очі.
– У Ґрейнджер був Часоворот?! І ви ще й щось несанкціоноване утнули? Мерліне, куди дивився Дамблдор. Хоча я певен, це не одна дурниця, яку ви втрьох зробили, – гмикнув він з легкою посмішкою. – То що, ти згоден спробувати?
Вони глянули один одному ввічі. Думки про те, що вони можуть накоїти біди, щось зіпсувати, бентежили Гаррі, але бажання повернути до життя близьких людей було надто сильним.
– Коли починаємо?