Chapter Text
Просто, це не зовсім лисенятко..а цілий перевертень. І роками явно не маленькими. Узумакі Наруто-перевертень, якому не більше 20 років. Він міг прийняти будь-який образ, головне щоб був лис, а якого віку, це не так уж й важливо. Як він вступив в таку халепу, що його в коробці, та ще й пораненого, підкинули Учісі, про це дізнаємося пізніше.
—Що зараз за люди пішли, слабку тварину ображають, —гладив Саске того по головці.
—<Та взагалі, совісті ніякої немає,>—думав Наруто чуть скульнув.
—Болить?—тупе питання доречі, авжеж болить, у лиса було поранено дві лапки одна передня й задня, бочок трошечки, вушко, й на лиці.—Скоро буде краще.
Учіха хотів все-ж дізнатися хто підкинув, так ще й травмував бідне створіння. Кому бідне лисеня мішало, що зробило? І чому підкинули саме йому? Дуже багато питань, на які, немає відповіді. Тому Саске залишається тільки доглядати лисеня, яке дуже швидко звикло до нього, і згадавши, про своє питання чи домашній він, Учіха почав гадати, що може тварина щось накоїла, там курку задовило, чи ще щось подібне, але це наскільки потрібно бути нелюдами, щоб покалічити, так ще й підкинути.
Саске скоро й заснув під свої думи, як і лис слідом за ним поринаючись в довгоочікуваний сон, й відпустити цей тяжкий, неприємний день, який перевернув їх життя.
На ранок, Саске прокинувся від того що лис скулив, відкривши очі, він побачив лисеня біля дверей, схоже в туалет, добре що не тут нагадив. Ну так, Наруто би точно не гадив в чужій хаті. Саске піднявся накинув на верх куртку, вдів теплі лапті, він пішов відкривати тому двері. Спочатку в веранду, а потім вже на двір, де Узумакі пішов десь в кусти робити свої справи. На холоді, Саске бистріше прокинувся, навіть кофе вже не потрібно було. Через пару хвилин перевертень повернувся до нового хазяїна.
—Все? Молодець, пішли,—пішов він до хати, Наруто же пішов слідом, навіть не намагаючись втікти кудись.
Зайшовши в хату, Саске прийнявся топити її, адже було вже прохолодно. Нару сидів й тільки спостерігав.
—<Ці люди, вони такі різні..>—думав лис і після почав оглядати дім Саске.
В ньому було чотири кімнати, дві були відкриті, дві закриті, ну відкриті, це кімната Саске, й просто гостиння кімната. Кухня, ванна, це вже є, що є добре. Все було в сучасному ремонті. Кімната Саске була в темних тонах, одне велике двухспальне ліжко, с такою же темною постіллю. Темні штори, білий, м'який килим, й багато ще чого, що Наруто знав, а ось всі ці комп'ютери й тому подібне він не знав, і сів на крісло у комп'ютерного стола він з цікавістю розглядав це все, але не чіпав. Саске же розтопив, він піднявся шукати свого лиса і знайшов його біля свого комп'ютера.
—Цікаво?—спитав Саске, та підійшов до маленького, після увімкнув прилад й почав щось клацати, а Наруто спостерігав й був в культурному шоці.
Через пару хвилин на екрані монітора комп'ютера почало щось переміщатися створюючи картинки, так ще й живі. Саске включив тому який мультик, хай дитинка розважається, він чув що тваринам теж подобається таке дивитися. А сам пішов до скота порядки наводити, всеж не видоїні, так ще й голодні кози— це погано.
Як тільки Саске пішов, Наруто дивися мультик, даже не помічаючи, як летить час. Все-ж Наруто похитав головою, прокинувшись, як від гіпнозу, він зліз зі крісла й пішов далі робити обхід нової території.