Work Text:
Сьогодні менеджер сказав мені припинити дещо робити, адже подібне виглядає дивним та, й взагалі, небажаним поза камерами. Він заборонив мені торкатися Чонгука.
Мені не можна тепер його обіймати, мені не можна взяти його за руку, мені не можна сидіти з ним поруч, мені також заборонено вкусити його бургер, який він сам мені й дає. Адже це виглядає гейським.
***
— Техьоне, я розумію, що в тебе такий образ й ти повинен його дотримуватися, але припини займатися подібним і поза камерами, це ж гидко, — чоловік скривив досить нудотне обличчя, показуючи, наскільки йому подібне не подобається, — я не знаю, що в тобі такого, але на це ж просто неможливо дивитися у твоєму виконанні.
Тяжко зітхнувши, Кім Техьон відкинувся на спинку крісла, на якому тихенько сидів увесь цей час, поки чекав чергу свого гурту для запису шоу. Йому завжди не подобався оцей менеджер, але ж тепер "не подобається" надто м'яка характеристика.
А тут ще й така невдача, його одногрупники пішли знімати матеріал для бомб аби було чим вкотре порадувати Армі та показати шматочок з їхнього життя за межами сцени, а інший стаф займається підготовкою до запису. Так і вийшло, що він та менеджер залишились у гримерці вдвох. Він, Кім Техон, і ось цей...
Ні, він поважає весь їхній стаф, цінує їхню працю, але ця конкретна людина йому не подобається. Кількість претензій, що він чує від менеджера, просто неймовірна, і нерідко вони досить дивні, Техьон так і чекає, коли він заборонить йому дихати одним повітрям з іншими та він помре і, нарешті, перестане нервувати пана Лі своїм існуванням.
— Але чому? Він мій друг, він мені як молодший брат і… — менеджер Лі підняв руку, закликаючи Техьона закрити рота і незадоволено похитав головою.
— Тобі ж все це ніяк не завадить, які тут проблеми? Просто не лізь до нього, особливо коли я вас бачу.
— Але ми поряд майже щодня, ну, з рідкісними перервами на сон, — Ві хмикнув і дістав смартфон, що вже кілька разів видав сигнал вхідного повідомлення. Розблокувавши екран, Техьон швидко окинув поглядом нові повідомлення, але залишив їх без відповіді, повертаючись до перерваної розмови, — так от, ви пропонуєте мені уникати Чонгука? Спілкуватися з ним на відстані півтора метра і не менше? Може, мені ще табличку на себе повісити, щоб і він не смів мене торкатися? Нісенітниця.
— Не розмовляй зі мною в такому тоні, Техьон, і, будь ласка, не відволікайся, поки я з тобою розмовляю, — чоловік підійшов ближче з явним наміром побачити, чим там зайнятий хлопець. Розгледівши, що на екрані світиться чат, нахилився ще трохи вперед, намагаючись заслонити собою світло від лампи та прочитати, хто ж є його співрозмовником.
Вокаліст відразу заблокував екран смартфона і прибрав його назад у кишеню джинс, при цьому, трохи відштовхнувшись п'ятами, від'їхав на кріслі трохи далі. Менеджер ступив до нього ближче, стаючи між його розсунутими ногами. Дуже некомфортне становище, Техьону воно точно не до душі, він рвучко схрещує руки на грудях і підіймає голову, аби поглянути в очі своєму менеджеру.
— З ким ти листуєшся?
— А вам то що? — Це вже занадто, Техьону вся ця ситуація не подобається все більше й більше. Хто його знає, чого можна очікувати від пана Лі, та й у кімнаті вони все ще самі й незрозуміло, коли нарешті хтось зайде.
— Це мій обов'язок — стежити за тим, щоб ти не вляпався в щось та через тебе не роздувся якийсь скандал і не завдав шкоди гурту та компанії, - чоловік підійшов уже зовсім близько, торкаючись своїми ногами сидіння крісла, — то ж з ким ти листуєшся?
— Я не зобов'язаний відповідати вам, це моє особисте життя, яке ніяк не стосується ні вас, ні компанії.
— Техьоне, обійдімося без цього, адже, якщо я захочу, то все одно дізнаюся, ти ж не хочеш ускладнювати ситуацію, а все через твої примхи, — погляд чоловіка був досить лячним і вокалісту ось ніяк не хотілося, аби менеджер копався в його телефоні та читав листування, а тим більше дивився його фото.
— З Чонгуком, — промовив він на видиху й знову подивився в очі менеджеру Лі, намагався не видавати жодних своїх емоцій, йому не можна.
— Техьон...
— Що? Мені навіть листуватися з ним не можна? Просто говорити? Га? Чому? — Погляд Техьона раптово змінився, він уже дивився підозріло на чоловіка, піддався тілом вперед, руками спираючись на підлокітники — це змусило менеджера все ж таки відійти й повернутися на своє попереднє місце. — Я тепер і не знаю на що це схоже, хіба що, — Ві весело відштовхнувся та прокрутився на кріслі, зупинився, знову дивлячись на чоловіка, — це ревнощі? Кажете, що моя поведінка гейська, а ваша? Любите молодших хлопчиків? Ой, тоді ви можете припинити до мене чіплятися, адже логічніше йти зі своїми заборонами до Чиміна, ось хто точно не відходить від нашого макне, навіть у гуртожитку.
Обличчя менеджера Лі вкрилося червоними плямами від люті, все його тіло напружилося, кисті неконтрольовано стиснулися в кулаки: — Нахаба! Та як ти смієш!
Двері відчинилися, штовхаючи залишений кимось занадто близько стілець, і в приміщення ввійшли інші учасники BTS. Вони так сильно сміялися, що текли сльози, та ще й вигукували незрозумілі Техьону фрази. Мабуть, під час запису чергової бомбочки, сталося щось справді веселе, але він все пропустив. Шкода.
Останніми якраз увійшли Чонгук та Чимін. Одна рука Чиміна охоплювала талію макне, а друга тримала перед ними камеру, вони досі кривлялися в камеру, ніби вона реальний співрозмовник. Вони все ближче й ближче схиляли свої голови один до одного і, нарешті, не витримавши, розсміялися, відчіплюючись один від одного. У Чиміна від сміху підігнулися ноги, він упав на підлогу і це змусило його ще голосніше реготати. Неконтрольовано здригаючись усім тілом, він все ж намагався тримати камеру над підлогою, продовжуючи знімати. Чонгук же завалився на диван до Намджуна, що першим примостився там, і моторошно стогнав від сміху лідерові в плече.
— Техьонні, ти маєш побачити це! Ти таке пропустив! — Хосок нахилився до Чиміна, щоб забрати в нього камеру і мало не впав на того від раптового поштовху - менеджер вилетів з гримерки, штовхнувши Хобі, що так не вчасно опинився у чоловіка на шляху, і з силою зачинив двері за собою.
— Це що таке зараз було? — Сокджіна трохи здивувала подібна поведінка менеджера, але це був надто слабкий подразник, аби відвернути його від місії з захоплення пляшки з холодною водою.
— Він заборонив мені торкатися Чонгука. Взагалі. Ніколи. — Макне одразу відірвався від Намджуна і, вставши з дивана, попрямував до Ві. Він зупинився навпроти, повторюючи нещодавню позу менеджера, лише зараз Техьон не відчував жодного дискомфорту і продовжував спокійно сидіти на кріслі, спостерігаючи за діями Чонгука. Макне запустив кисть у ще не залаковане волосся Техьона, погладжуючи його голову, пропускаючи волосся крізь пальці та, нахилившись, поцілував його у тім'я. Поволі відсторонюючись, Чонгук востаннє провів рукою по волоссю й опустив руку.
— Цікаво, що він тоді скаже, якщо дізнається, що ми вже два роки як зустрічаємося? — Згодом задумливо промовив Техьон, спостерігаючи за тим, як його хлопець підходить до Сокджіна і бере пляшку води з його рук.