Work Text:
Він напівлежав на різьбленій кушетці з дорогого дерева, склавши ногу на ногу, та дуже сконцентровано читав книгу з тьмяною вицвілою обкладинкою. Книга виглядала настільки старою, що Чон'юнь навіть не здивувався, якби вона в один момент перетворилася на пил та осипалася б прямо в руках його друга. Захоплений історією хлопець же ніби зовсім на це не заважав, адже в його рухах не прослідковувалося жодної акуратності, час для нього ніби застиг і лише по очах, які шалено та швидко бігали сторінкою, а також зосередженому обличчі можна було зрозуміти, що юнак просто знаходиться зараз не тут, а в іншому всесвіті, описаному на сторінках явно дуже давно.
Чон'юнь вже дуже довго вдивляється в чуже обличчя й може точно сказати, що історія не тільки стара, а ще й дуже цікава. Хлопець за яким він спостерігає то нервово прикушує губу, то напружено видихає, а кілька хвилин тому він взагалі поклав розгорнути книгу на груди, а сам зціпив руки в замок, розмістивши їх трохи вище лежачої книги, незадоволено видихнув повітря та пролежав так десь пів хвилини, дивлячись в стелю з насупленим виразом обличчя. Потім, побурчавши собі під ніс, він розціпив пальці, підняв книгу та продовжив швидко читати. З цього моменту минуло вже кілька хвилин й більше настільки яскравих реакцій парубок поки не показував.
Екзорцист повільно підійшов ближче до тихого куточка в якому зосереджено читали. Так, ніби, боявся сполохати сплячого кота, а не свого хлопця, який невідривно вдивлявся в книгу, ігноруючи все навколо. Чон'юнь продовжував дивитися на розслаблену позу хлопця й тихо промовив: «Синцьов? Я повернувся». Синцьов ніяк не відповів, але змінив положення своєї правої кисті, щоб тримати книгу більш зручно. Це був знак, що він все ж помітив, що знаходиться в кімнаті не один. Чон'юнь вже давно звик до подібної поведінки й поважав захоплення свого друга, тому ніколи не вимагав перемкнути на себе увагу, поки той був зайнятий цікавою для себе справою. Проте, він не міг відмовити собі у задоволенні провести час, дрімаючи поруч з таким Синцьов. Тому парубок підійшов ще ближче та заліз повністю на кушетку, розташовуючи своє тіло між ногами Синцьов, який відразу звільнив місце для Чон'юня та дозволив лягти повністю на себе.
Чон'юнь розмістив свою голову на грудях у Синцьов й останній відразу запустив свою руку в пухнасте волосся хлопця та почав масажувати шкіру голови, іноді пропускаючи поодинокі прядки крізь пальці, все так само не відриваючи погляду від книги. Чон'юнь зарився обличчям в одяг Синцьов та вдихав приємний запах шовковиці, який завжди оточував хмаринкою хлопця. Голі ноги Синцьов приємно контрастували холодом з відкритими ділянками шкіри Чон'юня, яка завжди відчувалися помітно теплою в будь-яку пору року. Не підводячи погляд та не підіймаючи голови, Чон'юнь просунув ліву руку під шар верхнього одягу Синцьов та огорнув її навколо талії хлопця. Синцьов у відповідь на це лише зашарудів сторінками та щось тихо буркнув під ніс, але не прибрав руки з волосся. Чон'юнь ліниво посміхнувся все так само кудись в груди Синцьов та підсунувся ближче під долоню, так, щоб не було потреби витягати далеко руку. Сам Синцьов ю трохи спустився вниз по кушетці, тому тепер він майже повністю лежав на ній, та змінив положення ніг, переплівши їх з чужими, сильніше притискаючи до себе хлопця, що лежав на ньому.
Знову почувся шурхіт перегорнутої сторінки, тому Чон'юнь підняв голову та почав вдивлятися в обличчя Синцьов, який зараз ледь посміхався, все так само не відриваючи погляду від книги. Чон'юнь теж уважно дивився на обличчя свого хлопця, ніби щось вирішуючи, а тоді потягнувся лівою рукою до чужого обличчя, щоб лагідно та невагомо поставити її на щоку, провівши при цьому великими пальцем по куточку губи. Синцьов у відповідь на це, забрав руку з волосся, переклав у неї книгу та швидко пройшовся поглядом, який не можна було прочитати по обличчю Чон'юня й відразу знову перемикнувся на книгу. Рукою, яка до цього тримала перед обличчям книгу, Синцьов перехопив долоню Чон'юня зі свого обличчя та підніс до своїх губ, легко цілуючи кожен виступаючий суглоб. Чон'юнь захоплено на це дивився затамувавши подих. Звісно, його хлопець був дуже люблячим та часто проявляв подібну увагу в його бік, але вони всі завжди сприймалися так приємно, ніби це все відбувається вперше, як тоді, коли вони тільки перейшли межу дружньої дистанції у доторках та почали зустрічатися. Синцьов прибрав руку від губ, але продовжував масувати та перебирати у пальцях долоню Чон'юня, ніжно проводячи пучками по мозолях та загрубілій шкірі, які залишилися після довгих тренувань з масивним мечем. Руки Синцьов ж виглядали на дивно ніжними, хоча місцями шкіра теж була більш грубою, показуючи що юнак володіє не лише мистецтвом слова, а й меча.
Чон'юнь смиренно знову опустив голову, на цей раз повернувши її так, щоб можна було спостерігати за місяцем у повні з вікна, яке не було завішеним фіранками. Чон'юнь подумав про себе, що скоріш за все це означає, що Синцьов сидить тут та читає вже дуже довго, тому зовсім не помітив як настала ніч й лиш запалена свічка говорила про те, що в якийсь момент стало надто темно й парубок хоч на трохи, але відірвався від історії. Синцьов знову перегорнув сторінку, тому Чон'юнь підвів погляд на очі друга й побачив насуплені брови. Очі дуже швидко бігали рядочками тексту, Синцьов знову став настільки зосередженим, що впустив руку Чон'юня та прикусив губу.
О ні, здається, Чон'юнь зрозумів у чому справа.
Три.
Два.
Один.
— Це знову була лише перша книга з серії! - випалив Синцьов, його бурштинові очі шалено світилися та швидко металися по кімнаті. Заспокоївшись, він опустив погляд на Чон'юня, який смішно дивився на нього знизу вверх та виглядав вже дуже сонним.
— Ти лише нещодавно придбав цю книгу й продовження доведеться чекати довго?..
— Навіть гірше, - тяжко вздохнув Синцьов, - я... знайшов цю книгу на горищі одного дому, куди ходив з тобою на замовлення. Мені зовсім не знайомий цей автор і я не впевнений, що ми зможемо знайти продовження.
Чон'юнь нахмурився й забрав книгу з рук хлопця. Він не пам’ятав, щоб йому про неї розповідали чи те, коли саме та як Синцьов забрав її з якогось чергового дому з привидами, але жодної негативної енергії він не відчув, тому відклав цю книгу, бо вона дійсно виглядала так, ніби розвалиться у будь-яку хвилину. Якщо це станеться – Синцьов точно засмутиться.
Синцьов потягнувся руками до свого обличчя та потер втомлені очі. Він не спішив відривати долонь з очей та продовжував лежати, а Чон'юнь у свою чергу продовжував невідривно на нього дивитися. Прибравши свою руку з талії Синцьов, він трохи привстав на власних руках та однією рукою опустив Синцьов нижче, щоб той повністю лежав спиною на кушетці. Синцьов відкрив очі та опустив руки, відразу хапаючись ними за талію Чон'юня. Сам Чон'юнь у відповідь на це яскраво посміхнувся, так, що очей зовсім не стало видно, й опустився до обличчя Синцьов, щоб залишити легкий цілунок на носі. Хлопець легко посміхнувся та знову прикрив очі. Чон'юнь же важко навалився всім корпусом на Синцьов, щоб трохи змінити позу так, як лежав кілька хвилин тому та взяв в обидві долоні обличчя юнака, поглажуючи при цьому великими пальцями його щоки. Нахилився, торкнувся губами підборіддя, кутка губ, вилиці, а потім провів по тім же місцям носом й зарився у шию й тепер все обличчя лоскотала довга чужа прядка волосся.
— Розкажеш мені про що книга?
Синцьов завовтузився під Чон'юнем та міцно обійняв його за талію, затушив січку, що стояла поруч, й з посмішкою в голосі почав: «В безлюдну ніч, коли місць був у повні, увійшов герой у печеру до дракона злого…»