Work Text:
жест: два пальці разом і догори,
починається поєдинок. секунда — і дівчина з хитрою посмішкою зникає — лиш шелестять навкруги дерева від раптового пориву вітру.
три,
два,
один.
по пустому тренувальному майданчику б'є шаленої сили блискавка. «промазала.» високий чоловічий силует ще секунду назад відступив до кущів.
коло вух просвистіли тренувальні кунаї з вибухаючими печатями — вони з шурхотом полетіли в гілля і траву, але жодна з печатей так і не розірвалася. Райдзін точно знає, де дістати Ґенму, та з піротехнікою цього разу у неї біда.
— жахлива підготовка, — прошептав джонін, швидко згрібаючи видимі кунаї з трави, — і що це взагалі за печаті?
прив'язані до ручок кинджалів покоцані бомажки нагадували щось вибухове тільки здалеку, на звичайному ж жовтому папері товстою лінією були намальовані смайлики.
— аферистка! — посміявся про себе джонін, заскакуючи на дерево в пошуках місць для вдалої атаки. сенбон, затиснутий між зубами, сам собою піднявся догори — йому подобається. як охоронець хокаґе і токуджо, Ґенма давно не зустрічав трюків рівня учнів академії, хоча й тренував Райдзін вже досить давно; йому все більше і більше імпонував той факт, що вони боряться на рівних, хоча з нею він ніколи не грався в прісні піддавки.
раптом по тілу пішли мурахи, а на руках і під банданою заелектризувалося волосся — ну все, бойова готовність!
раз!...
...і широкою долонею Ґенма перехопив підготовлені до нещадного смаження райтоном руки Райдзін, ловлячи її за зап'ястя та блокуючи атаку, ще й випадково скинувши дівчину вниз,
досипавши їй на горіхи щедру жменю кунаїв.
разом з тими, що були "вибухові".
не дуже м'яко приземлившись, Райдзін зі стогоном прокотилася по землі, ледве піднявшись, аби оминути потужну атаку з кулака — Ґенма не чекав моменту, він бився далі до перемоги, вирішивши піти ще легшим шляхом — тайдзюцу.
спів пташок і шелест листя акомпанував тяжким подихам цієї пари, а ритм їм задавало човгання сандалій шинобі по землі — Райдзін з червоним від напруги лицем відчайдушно боролася за шанс не отримати по писку, періодично намагаючись ще й очі сховати від піску, що летів їй на обличчя, коли Ґенма атакував ногами.
— це поєдинок... — Райдзін тяжко переводила подих, ловлячи рожевими і припухлими від напруги губами повітря, стараючись відійти якомога далі, — ...на виснаження?
— як побажаєш, — посміхнувся Ґенма, мимовільно вглядуючись в сконцентроване дівоче лице. не міг же він зізнатися просто посеред поєдинку, що його таємна насолода — це її сила? що він дражнився би в битві до останнього, аж поки Райдзін не покладе його на лопатки? йому подобалось, як вони йшли до спільного результату. йому в усьому подобалась вона.
у Райдзін же не було часу милуватися коханим, тим паче — думати про щось інше, пов'язане не з методичними ближніми атаками, від яких ще треба було якось відв'язатися. в далекій від аналітичності голові не було розгалужених пристойних варіантів — Ґенма надто швидкий, надто сильний та надто великий, аби просто так дати йому в лоба хитрим вивертом.
він, на вигляд, навіть не дуже й втомився.
і дуже сильно не давав змінити дистанцію між ними.
— ну що ти, крихітко, кудись зібралася тікати? — з нахабною посмішкою на обличчі, Ґенма підбирався все ближче.
— бісові токуджо! — сердилася Райдзін, — чим вас годують?
— особисто мене одна пані нагодувала смачним сніданком з авокадо, — Шірануї говорив так, ніби це типові обставини для подібної бесіди... аби він ще не розмахував так сильно ногами, — а у тебе що, було щось інше?
Райдзін у відповідь видала тільки страшні звуки незадоволеного гарчання, бо що гріха таїти — інших аргументів якось і не було, вони снідали разом.
в кінці кінців, вони вже давно і ліжко одне на двох ділили.
— ця пані в наступний твій сніданок...
— так-так?
— ...покладе таке проносне, що тобі більше в голову не прийде тягнути її на якусь стрілку!
джонін засміявся:
— вона може.
Райдзін пихтіла і думала, що їй далі робити, як відстрілятися і хоча б трішки загнати Ґенму в некомфортні обставини вже для нього; в дівочу голову не приходили кращі варіанти, ніж раніше.
рішення піти ва-банк тільки в теорії виглядало робочим — на практиці, Шірануї з балетною легкістю вибив кунай з долоні Рекін ще до того, як показалося лезо; а між іншим, кинджалів від цього більше не ставало.
— думай, сонце, — ласкаво промовив до неї Ґенма, — і пам'ятай про сенбон.
сенбон.
проблема.
вона не зможе ухилитися від усього одразу: або її знесе потужним ударом в якусь частину тіла, або сенбон досить швидко ввійде в неочікуване місце — і тоді, і тоді нокаут неминучий.
— це ти маєш мене боятися, — хитро посміхнулася Райдзін, пригадавши свою маленьку примху, крихітний жест, за допомогою якого вона іноді заспокоювала Ґенму, коли той переходив межу, — РАЙТОН!
і тільки швидко клацнувши пальцями в знайомому їм обом жесті — металевий сенбон Ґенми моментально провів невеликий, але відчутний заряд енергії, від якого — наче з-під дефибрилятора — закалатало серце та здригнулося тіло. найголовніше — це був момент!
секунда джонінської розгубленості — і ось вже Ґенма майже летить на лопатки, атакований зненацька сильним ударом в груди, що аж перехопив дух; ледве втримавшись на ногах, чоловік намагався розгледіти, де ділася його маленька хитра фурія, яка для незручності моменту кинула димову завісу.
знову недобре наелектризувалося волосся.
— зараз вилетить пташка!
БАХ! хлопнуло по праву руку, аж підкинувши жменю землі — дівчина демонструвала нове дзюцу, якому навчалася разом з Какаші — вони відкопали цю техніку десь в старих архівних сувоях.
БАБАХ! гучно хлопнуло десь ззаду.
БАХ! БАХ! БАХ! Ґенма опинився в пастці, де навкруги нього хаотично і щедро пробивали землю блискавки, що яскравим світлом сліпили очі, та були страшенно гарячими — від опіків його рятували тільки сантиметри, в яких він вміло маневрував.
— отакої, крихітко, ти мене і правда хочеш підсмажити.
бах! бах! БАБАХ! Шірануї намагався втриматися в гучній луні грому від рясних ударів блискавки, якось захиститися від них, пробратися крізь димову завісу і грудки землі, котрі летіли в усі сторони.
Ґенму непокоїло питання безпеки цієї чудо-техніки в першу чергу для Райдзін — через особливості характеру дівчини, райтон часто виходив з-під її контролю, а такі потужні викрутаси можуть зіграти дуже руйнівну роль в стосунку до неї. Не кажучи вже про те, що для постійного використання техніки такої складності треба мати чи не безкінечний запас чакри, чим не можуть похвастатися навіть досвідчені джоніни.
дзюцу було потужне — яскраві блискавки входили в землю маже без зупинки, від них страшенно електризувалося волосся, нагрівалося повітря. шумні розряди видавали звук, подібний до грому, дуже ляскаючи по барабанним перепонкам — всередині подібного пекельного кола треба постійно бути в русі і тримати концентрацію.
розвіяти райтон могли техніки вітру, тож Ґенма навіть не думав — він швидко склав кілька печатей, провів руками в повітрі у відштовхуючих жестах — сильний порив, викликаний його ніндзюцу, здмухнув залишки димової завіси і пилюки, що піднялася догори.
техніка Райдзін також розвіялась.
сама дівчина була на відстані якихось п'яти кроків:
— я втомилася і ця техніка зжерла всю мою чакру, — легко всміхнулася Райдзін, тяжким кроком вилізаючи зі своєї імпровізованої засідки коло старезного товстого дерева. вона виглядала втомленою і засмученою черговою технічною поразкою, та була ледве спроможна перевести дух.
втомлені зелені очі зустрілися з глибокими карими у безкінечно закоханому погляді, схованому під маскою бойових супротивників:
— все добре, сонце, — Ґенма лагідно провів пальцями по скронях Райдзін, заправляючи її трохи розкуйовджене волосся за вухо, — ти чудово трималася.
— правда? — зашарілася дівчина.
— так. тайдзюцу хоч і було в темпі равлика, але відбивалася ти ідеально, — Шірануї легенько клацнув пальцем по кінчику носа Рекін, — а от щодо твого нового дзюцу... навіть у мене не буде достатньо чакри, аби так довго і ефективно когось атакувати.
Райдзін тяжко і засмучено зітхнула:
— вона мені страшенно подобається; це, мабуть, найкраща техніка з тих, яким я тільки навчалася.
— у тебе справді досить добре вийшло. я навіть не очікував, що твої блискавки будуть аж настільки потужними, — Ґенма підбадьорливо підмигнув дівчині, — але в серйозних поєдинках так швидко втратити чакру — це все одно, що добровільно здатися.
— цього разу я добровільно здаюся, семпаю, — посміхнулася Райдзін, ліниво підіймаючи долоню в прощальному жесті.
— чекаю, аж наступного разу ти змусиш здатися мене. — сенбон джоніна знову опинився піднятим вгору.
жест: два пальці разом і догори,
Райдзін тулиться до Ґенми, заморено падаючи в його обійми, повертаючись до звичного перебігу життя, де вони — більше не суперники на тренувальному полігоні, не сенсей з ученицею.
де вони — дві надзвичайно закохані людини, які можуть боротися на рівних. і також на рівних вміють піклуватися один про одного.
— віднесеш мене додомцю? — сором'язливо уткнувшись носом в жилет Ґенми, питає Райдзін. джонін засміявся:
— за поцілунок — все, що завгодно.
— розбійник.
вона легенько стає на носочки, тягнучись назустріч вустам Ґенми, цілуючи і торкаючись їх не раз, і не два — примруживши очі, злилася з ним в ніжних дотиках, довіряючи йому свою втому.
поєдинок завершено.