Work Text:
«які в неї гарні очі, немов дві чорні намистинки, а ніс як крапелька роси на травичці. вона виглядає такою зосередженою але все одно дуже милою. думаю їй не вистачає посмішки. може начаклувати метеликів? так, метелики у бібліотеці це дивно але чому ні?»
рюджін намагалася зосередитися на образах метеликів, уявляла як їх крильця торкаються щоки цієї незнайомки, а один з них сідає на книжку, яку так зосереджено читала дівчина. цю книжку рю знала дуже добре «ціна солі» була для неї дуже значущою, до вона допомогла їй прийняти відносини між жінками, прийняти себе...
дівчина занадто багато думала про книжку, тому замість звичайних метеликів до обличчя незнайомки піднялися створіння на крильцях яких були строчки з книги. зачарована читачка з жахом та інтересом дивилася на них, а рюджін в паніці намагалася прибрати своє чаклування щоб ніхто більше їх не побачив.
«жахливо, жахливо зникайте зараз же» і на подив вони дійсно зникли. книжкові метелики пропали так несподівано як і з'явилися, а рюджін намагалася зробити вид, що вона до цього не причетна. але від пильних карих очей це не втекло.
черьон, дівчина якій були присвячені метелики, слідкувала за рюджін так само, як і та за нею, тому бачила коли друга чаклувала метеликів. червоноволосу вони дуже зацікавили, бо зрозуміло, що створіння були незвичайні і написи на крилах було тому доказом. після того як ті зникли вона дуже хотіла підійти до чаклунки але засоромилася.
в голові з'явилася ідея написати тій записку і залишити книгу на столі коли вона буде виходити з бібліотеки. так вона і зробила.
рюджін вже збиралася йти як на її стіл поклали книгу. ту саму книгу яку читала дівчина котра їй сподобалася. вона взяла її в руки і побачила як з неї випала записка.
«привіт, в тебе чудові метелики, може начаклуєш їх знов? якщо забажаєш звісно. ось мій номер, зателефонуй мені. черьон.»