Chapter Text
Санні вдарився чолом у скло. Він розплющив очі і згадав, що все ще їде в автобусі. Весь транспорт трясся – у когось вже впав рюкзак з верхньої полички. Хлопак помітив пролетівший біля вікна надпис на таблиці «місто Фаравей». І все-таки, дорогу так і не відремонтували.
Чорнявий виходив поспішаючи – сьогодні обіцяли дощ. У Санні з собою був тільки сірий тоненький наплічник, так що ніщо йому не заважало рухатись в сторону знайомих вулиць. Він ніколи не думав що буде так часто сюди приїзджати, – враховуючи те, що дві години поїздки автобусом нікому на користь не йдуть. Хлопець приїздив сюди разів п'ять на рік, якщо й не більше. Але все ще хочеться навідуватись частіше. Та й залишитись він тут був би не проти.
Санні раптово зупинився біля парку. Спішити нікуди, вирішив він, та зайшов у парк. Всі ще, мабуть, сплять, та й не те що б сильно хмарилось поки. Враховуючи те, що він був тут зо два тижні тому, тут не сильно все змінилося. Тільки замість білосніжного, тонкого шару снігу лежало мокре, липке бозна-що.
Юнак знайшов єдину суху лавицю біля майданчика та плюхнувся на неї. На небі почали з'являтися сірі хмаринки. Розглядати хмари якось не було настрою, тому Санні просто відвів погляд у сторону та поринув у свої думки.
В основному Санні приїжджав сюди на дні народження. Та і як не приходити, якщо він завжди стояв у списку запрошених. З минулорічними днями народження у хлопця пов'язані найщасливіші спогади за останній час.
День народження Гіро припадало на Новий Рік. Днем, вся компанія гуляла по зимньому парку. Обрі та Кел почали кидатись сніжками. Якщо Базил ще встиг заховатись за деревом, то Гіро сніжок потрапив у капюшон, а потім неприємним холодком впав всередину куртки та спустився по спині. Санні ж дуже "вдало" отримав велику грудку снігу у своє хворе око. Вечором, вони всі сушили мокрий одяг та їли різдвяну їжу тижневої давності.
Як не дивно, Базилу на день народження подарували якісь садові інструменти. Чому він не був дуже радий, тому що їх у нього й так було доблуду¹. В лютому на вулиці стояв неприємний холод, тому іменинник вирішив, що краще святкувати все дома, граючи настольні ігри. Санні ніколи не був сильно оригінальним, тому подарував Базилу квіти. Здається, білі тюльпани можна дарувати на день народження? Бо чомусь Базил виглядав спантеличеним, і зміг вичавити з себе лише глухе "дякую".
На своє день народження, Обрі покликала своїх інших друзів, тому у Піцерії Джіно довелось з'єднувати два столи. Далі Санні пам'ятає лише те, що вони пішли святкувати на озеро. По словам Гіро, він відключився після другої банки нібито безалкогольного пива (будь проклятий Венс!)
Чорнявий не очікував, що його друзі вирішать приїхати до нього в місто на святкування. Санні вирішив показати все місто, яке тільки зміг (воно виявилося більшим, ніж хлопець його знав). Потім четвірка купила йому торт, і, по звичній традиції, Санні задув свічки під пісню. Друзі залишились на ночівлю, проте коли іменинник прокинувся на наступний ранок, вони вже пішли. Все ж таки, у Кела тренування, а Базил та Обрі мають підзаробіток, і відвозив їх усіх Гіро. День не сильно відрізнявся чимось особливим, проте вже тоді Санні номінував його на "найкращий день року".
А ось восени у Кела день народження зівпало з важливим матчем. Команда шатена перемогла з рахунком "п'ять-один". І так той "один" їм забили тому, що Кел відволікся на підтримку друзів і дістав м'ячем по носу. Після вдалої гри, хлопець замовив купу їжі, і весь вечір компанія тільки те й робила, що догризала четверту піццу. Санні чомусь найбільше запам'яталося те, як Кел вколов пальці в кактус, який подарував йому Базил. Він це зробив щоб "перевірити пальці на витривалість".
Санні посміхнувся від всіх спогадів, що наринули. Можливо, це єдині щасливі погади за останні роки.
А у Марі день народження першого березня.
Щось крапнуло хлопцю на ніс. Це різко повернуло його назад з фантазій. Санні побачив, як по калюжам талого снігу малюються кола. Чорт, він не розраховув що дощ буде так швидко.
Ні одна з його речей, починаючи тонким сірим наплічником, закінчуючи холодною толстовкою, не могла захистити його від дощу. Тому, Санні накинув капюшон і надіявся, що дощ не посилиться.
Недбало біжучи прямо по калюжам він повністю промочив свої кросівки, але зупинятись не можна було. Він і так ледве бачив, а дощ тільки погіршував ситуацію.
Несподівано, він побачив силует когось, хто біжить в його сторону. Хтось помахав рукою, не зупиняючись:
– Санні!
Санні впізнав Кела по голосу. Чорноволосий зупинився і підняв руку що б показати, що він його побачив. Юнак, видно, намагався затормозити, але через вологість не встиг, й тому врізався прямо в Санні.
– Трясця. – пробурмотів Санні, тручи чоло. Сьогодні йому дісталось двічі.
– Привіт! Вибач, не зміг затормозити. – весело проторохтів Кел, намагаючись відкрити парасольку.
"Невже він ще більше виріс?!". Тепер Санні ледве діставав йому до плеча. Можливо, йому теж варто почати грати баскетбол.
– Нумо. – Кел кивнув головою в сторону потрібної вулиці і підняв парасольку над головою. Ліве плече Санні залишилося під дощем.
– Хотів раніше вийти... Але забув... І... Тільки зараз вибіг... Гектор в будці спить... Якщо що... – Кел знову заговорив, проте з паузами, намагаючись віддихатись.
Пришвидшившись, друзі дійшли до дому. Кел почав перебирати ключі. Санні швиденько глянув на дім, у якому раніше жив, і сумно зітхнув.
– Тьфу, я ж не закривав двері! – Юнак стукнув себе по лобі, та відкрив двері, пропускаючи Санні вперед. – Заходи.
Кел струсив мокре волосся, і намочив коврик, на який тільки ступив чорнявий. Санні тихо просичав через зуби. Іншу пару шкарпеток він не брав.
– Я ж казав що парасолька знадобиться. – Санні спочатку почув, а потім побачив промоклого Гіро в залі.
– Ти вже з пробіжки? – запитав Кел, викручуючи мокру парасольку за дверима.
– Ага. – Гіро подивився на гостя, ніби тільки тепер його помітив, і посміхнувся. – Здоров, Санні.
– Чай чи кава?
– Каву, прошу. – останнім часом Санні пив її більше, ніж треба би.
– Фе-е, тебе теж в цю секту затягнули, Санні? – Кел явно не був фанатом кави (як і Санні, якщо чесно). Навіть не дивлячись на те, що йому подобався Апельсиновий Джо. – Вона ж зовсім гидка на смак! Та й на здоров'я погано впливає.
– Додаш цукру й молока і буде смачна. – мовив Гіро, витягуючи два напоя з кавоварки. – Тобі зелений чи фруктовий чай?
– Фруктовий!
Санні сильніше закутався в покривало і прижався до батареї. Шкарпетки, позичені Келом, по довжині були йому трохи ниже колін, і прекрасно зігрівали замерзлі ноги. Але у всьому іншому, парубку все ще було холодно. Гіро приніс на підносі два кухлика кави, чай та печиво, яке скоріше всього він і приготував.
– Як у тевфе спфвави? – Кел засунув собі в рот відразу два печива, і якось спромігся обидва ж проковтнути.
– Та-а, нормально. – Санні дійсно не знав, що розказувати. Як мінімум останні півроку в його житті нічого не змінювалось.
Шатен з'їв майже все печиво, залишивши своєму братові та другові по два. Гіро сердито глянув на нього, але Кел чи то цього не помічав, чи вдало ігнорував.
– Треба Джею сказати що ми сьогодні з Обрі на тренування не прийдемо. – В голос роздумовував Кел, роздивляючись пусту чашку з-під чаю. – Чекай, я тобі казав, що вона поступає в баскетбольну команду?
Санні знизав плечима.
– Та ні, здається.
– Так от, Обрі літом йде в Баскетбольну жіночу команду Фаравея! Вона часто з нами тренується, бо наш капітан їй запропонував.
Обрі та баскетбол? Не найгірший вибір, вона спортивна дівчина, проте Санні не бачить її в кар'єрі спортсвумен.
Кел демонстративно позіхнув, теж закручуючись в покривало.
– Та ну, я у вихідні сплю в такий час! Скільки зараз?
Гіро подивився на свій наручний годинник.
– Дев'ять п'ятнадцять. Десь через годину всі прийдуть.
Кел почухав голову, знову позіхнув і заплющив очі.