Actions

Work Header

Rating:
Archive Warning:
Category:
Fandom:
Additional Tags:
Language:
Українська
Stats:
Published:
2022-09-11
Words:
344
Chapters:
1/1
Comments:
1
Kudos:
3
Hits:
11

телефон

Summary:

про що я зазвичай розмовляю телефоном? що я можу обговорювати так довго?

Notes:

одна з декількох розповідей з нотаток, написаних ще у 2018-2019
вони мали б стати частинами чогось великого, але це "щось" я так і не написала

Work Text:

Про що я зазвичай розмовляю телефоном? Що я можу обговорювати так довго? Я можу витрачати години, просто обговорюючи погоду, свій настрій, співаючи англійські пісні і намагаючись повторити слова своєї подруги-поліглота, яка знає навіть китайську і говорить мені повсякденні фрази, а потім сміється разом зі мною через мою вимову. Я справді багато сміюся під час таких розмов. Як можна не сміятися з випадкових речей, які ти чи людина з того боку трубки сказали неправильно? Як можна не сміятися з випадкових дурних жартів і справді дивних каламбурів, які зазвичай виходять невдалими?

Я багато ходжу своєю маленькою однокімнатною квартирою, тому що не можу всидіти на місці, спілкуючись з нею. То дивлюся у вікно, то виходжу на балкон, то попиваю гарячу розчинну каву, то жую щось, і весь цей час я можу спілкуватися з нею. Вона дуже багато розповідає, навіть якщо ми знаємо одна про одну все, вона не замовкне доки у всіх подробицях не розповість, як пройшов її день, про те, що вона їла на сніданок, обід чи вечерю, в яких кафе вона була і який чай і тістечка замовляла, яка пісня грала в неї в голові, як тільки вона прокинулася.

Нещодавно вона розповідала про навчання, про те, як закінчила перший семестр (а я скоро переходжу на другий курс), і що буде робити на канікулах. Так, якби я мала більше вільного часу — теж би сходила кудись, наприклад, у парк. Але, на жаль, робота не дає мені просиджувати вільні хвилини на лавці. Вона казала, що поїде до родичів у Пусан і навіть назвала їхні імена, але вони настільки складні, що мій язик просто зав'яжеться вузлом, якщо я спробую їх вимовити; розповідала, що найбільше хоче постити село Камчон і зібрати печатки там, пляж Сондо і просто насолодитися цим місцем, пройтися підвісним мостом і численними доріжками там, а якось пізніше піти погуляти дорогою Далмаджі. Вона казала, що там влітку не так чудово, як навесні, але прогулянка так само заспокоює.

А поки я торкаюся кінчиками пальців до краю верхньої полиці в кав'ярні, на стійці знову вібрує телефон, присуваючись все ближче до краю і погрожуючи впасти. Цікаво, що вона розповість мені сьогодні?