Work Text:
***
На його особисту та неупереджену думку, бути Блезом Забіні було дійсно досить важко.
На сьомому році навчання на Слизерині він сидів на одному із зелених диванів у спільній вітальні, інтенсивно вдивляючись у вогонь, думаючи про труднощі свого життя. Так багато всього. По-перше, йому доводилося мати справу з обов’язками, які йшли разом із чистокровними привілеями. Правила, обмеження… не те щоб він їх особливо дотримувався. Але в теорії — мав би.
По-друге, привілеї на Слизерині. Він досяг свого положення завдяки наполегливій праці та хорошим генам. Допомогло не стільки членство в горезвісному Платиновому тріо й напрочуд приваблива зовнішність, а переважно його ставлення до оточення. Його естетика. Його статура, а-ля «Я Боженька, й ви всі нижчі мене» змушувала хлопців тікати куди якнайдалі, а дівчат — непритомніти. Хоча на це й пішло багато зусиль. Знадобилося багацько уваги, аби менше цим клопотатися.
Але найголовніша причина того, що бути Блезом важко, і того, чому він думав про свої проблеми тепер, не мала нічого спільного з чистокровністю та привілеями на Слизерині.
Натомість була пов’язана з нахабним і до нестями закоханим білявчиком, якого він мав на своє незадоволення називати найкращим другом.
Ніби за Божим велінням, у цей самий момент вхід у спільну вітальню відчинився, й Слизеринський Принц власною персоною, Драко Мелфой, увірвався всередину.
— Блезе! — він майже прокричав це, пробираючись до дивану, на якому сидів друг.
Темноволосий хлопець роздратовано зітхнув.
— Так, Драко?
Білявий гепнувся на диван і схрестив руки на грудях.
— Ти ніколи не повіриш у те, що щойно сталося.
У Блеза не було дару пророцтва. Насправді він вважав цю гілку магії цілковитим сміттям, але міг заприсягтися, що побачив повну розмову у своїй уяві ще до того, як відповів:
— Що сталося?
— Ця дивакувата зубрила...
— Пробач, а котра з них? — він потер своє перенісся.
Драко ледь не виплюнув ту відповідь:
— Герміона Ґрейнджер.
О так, що за несподіваний поворот сюжету.
Це й було головною причиною того, чому бути Блезом Забіні — це настільки бісовий біль у дупі. Адже найкращий друг Блеза, Драко, закоханий у перлину Ґрифіндорського гуртожитку, Герміону, трясця її матері, Ґрейнджер.
Драко Мелфой закоханий у Герміону Ґрейнджер.
Він не знав цього.
Вона не відала про це.
Однак Блез Забіні, о Мерліне, як ніхто знав про це.
— Що вона вичворила цього разу? — він спитав друга, спершись на спинку та влаштувавшись якомога зручніше, щоби спостерігати за тим, як Драко заперечуватиме свої почуття.
— Ну, ти не повіриш, якою зухвалою вона була…
— Ану розкажи, — хлопець насмішкувато відповів, знаючи, що Драко у своїй люті не помітить сарказму.
— Вона організувала графіки патрулювання, графіки патрулювання, щоби перешкоджати квідичу. Ти можеш у це повірити? Вона навмисно роздраконює мене.
— Як файно, що це не спрацьовує.
— Вона займається цим роками, — продовжив Драко, пропустивши слова Блеза повз вуха, — намагається знищити мене. Ти ж знаєш її — прагне багато уваги, й до біса дратівлива. Перевершить мене у всьому. Я маю статус капітана команди з квідичу, вона — статус головної старости.
— Не те щоб це тебе робило нещасним.
— … і скаче навколо того замку, ніби вона володіє ним, чорт забирай, — Драко підняв свої очі з наглим блиском. — Хтось має скинути її з цього п’єдесталу.
Голова Блеза заболіла.
— Хто ж буде настільки сміливим і доблесним, аби взяти на себе таку задачу?
Драко закивав.
— Так і буде. Приберу її з п’єдесталу. Це те, що я збираюся зробити з Ґрейнджер цьогоріч. Скину її аж донизу.
Блез відвів очі до каміна.
— Ти це зробиш.
— Трясця, та вона просто аж під шкіру проникла, — сказав Драко. — Розумієш?
— Не можу цього сказати.
— Матері твоїй ковінька, — пробурмотів його найкращий друг, перш ніж відкинутись на подушки. Він повернув свою голову та глянув на Блеза. — Як минув твій день?
Блез дав йому десять секунд.
— Досить непогано, гадаю, я значно просунувся з цією шестикласницею з Рейвен…
— ОХ! І ще одне! — Драко знову вибухнув. — Її бісова чванливість…
О так. Як же тяжко бути Блезом Забіні.
***
— БЛЕЗЕ!
Слизеринець декілька разів покліпав очима, повільно приходячи до тями. Він просто лежав у ліжку, дивлячись на сердите лице Драко Мелфоя, яке нависало над ним у десяти дюймах[1].
— Друже, я приліг подрімати, — сказав він, позіхаючи.
— Ні, послухай, мені конче потрібно розповісти тобі про Ґрейнджер.
Блез прикусив губу, щоби стримати волання.
— Що сталося?
Драко сів на край ліжка, практично трясучись від гніву.
— Ну, це бісове стерво, ти знаєш, що вона зробила?
— Я припускаю, що ти мені про це розповіси.
— Трясця, та вона запропонувала мені зустрітися в бібліотеці, щоб обговорити розклад для квідичу, перш ніж вона складе наступний графік патрулювань.
Блез сперся на спинку й, випроставшись, моргнув.
— А в чому проблема?
Драко задихнувся, дивлячись на нього з острахом.
— Вона, клята дівка, припустила, що я приділю час зі свого дня, щоби зустрітися з нею — з Герміоною Ґрейнджер.
Та Боже ж ти мій.
— Це звучить, як непогана ідея. Принаймні, це допоможе дотримуватися розкладу.
— Але… але, Блезе! Я б ніколи не захотів проводити час із цим бісовим книжковим черв’яком. Чому я взагалі маю цього бажати?
— Хто сказав, що ти цього бажаєш? — Блез усміхнувся. Здивований вираз обличчя Драко був найяскравішою подією всього його тижня.
— Я… ти просто… просто йди під три чорти, Блезе, — Драко загарчав.
Блез стенав плечима.
— Просто зустрінься з нею, щоб обговорити розклад, і потім ти зможеш звільнитись від неї назавжди. Хіба це не те, чого ти хочеш?
— Безумовно, Блезе…
— Чудово, — відповів він, відвертаючись. — А тепер — йди та зроби все файно зі своєю дружинонькою та дай мені поспати.
— Якого БІСА ти щойно сказав?
Ніхто не зрозуміє всіх труднощів так, як Блез Забіні.
***
— Драко, — сказала Пенсі на вечері тиждень потому. Вона намагалася привернути його увагу, поки білявий безтямно витріщався вперед, трясучись усім тілом і з блідим лицем. — Якась проблема?
— Нічого важливого, — огризнувся він. Пенсі здригнулася та глянула на Блеза схвильованим поглядом.
Блез зітхнув, підняв очі та прослідкував за поглядом Драко. Звісно ж, це було написано на зірках: найкращий друг та його погляд були приклеєні до тієї самої Герміони Ґрейнджер, котра здавалася достатньо поглибленою в дискусію з Діном Томасом.
— З тобою все гаразд, Дрейкі?[2] — спитав Блез, глянувши на руки свого приятеля. Вони здавлювали столове приладдя.
— Це так огидно, — пробурмотів хлопець, уперше за весь час відвівши погляд від стола Ґрифіндору. — Вони дивляться одне на одного. А я намагаюся поїсти.
Блез озирнувся, аби глянути на неструктуровану та платонічну бесіду Ґрейнджер із Томасом.
— Вони дійсно виглядають як кролики, чи не так?
— У будь-якому разі — чому тебе це так турбує? — спитала Пенсі, озирнувшись назад, аби побачити те, за чим хлопці спостерігали. — Це ж просто Ґрейнджер.
Блез ледь зміг стримати свій стогін.
— Перепрошую? — сказав Драко, дивлячись на неї. — Це… це не просто Ґрейнджер.
— Чому «не просто»? — спитала Пенсі, хрумаючи морквою у роті та пережовуючи її.
— Тому, що, — затнувся Драко, виглядаючи приголомшеним. — Вона… вона робить це — провокує мене.
Нарешті в них хоч щось просунулося.
— Чому її балаканина з Томасом має спровокувати тебе?
— Тому, що, Блезе, — Драко почав повільно, неначе його друг був дурником, — вчора я сказав Ґрейнджер, що жоден парубок ніколи не полюбить її велику голівоньку та об’ємне волосся. Вона намагається довести, що я помиляюсь.
Мерліне.
— Навіщо ти це зробив?
— Та тому, що, — він почав, нахилившись уперед, ніби готувався до цілої тиради, — це бісова правда. Який різновид невдах може взагалі закохатися в Герміону Ґрейнджер? Лишень тому, що вона розумна й не геть страшна, якщо так придивитись. Навіщо їм це? Це огидно.
Погляд Блеза змістився в бік Пенсі, яка мала такий вигляд, ніби все зрозуміла. Задоволення, яке прикрасило її обличчя, було приємною зміною.
Вона всміхнулась.
— Звісно, вони — невдахи. Можливо, саме тому вона збирається до Гоґсміда з Візлі цими вихідними.
Запала гробова тиша.
— Вона… вона збирається що?
— Угу-у-у, — відповіла Пенсі, гучно розтягуючи другу «у». — Я чула це від Даф, котра разом із ним у парі на Замовляннях. Судячи з усього, це їхнє перше побачення.
При слові «побачення» лице Драко набуло пурпурового відтінку.
— Гаразд, — сказав Блез, підіймаючись. — Чому ми не можемо відправитися назад до спільної вітальні, Драко?
Його найкращий друг навіть не відповів, а потім піднявся та вибіг із Великої Зали.
Пенсі глянула на Блеза.
— Ти думаєш, він уже знає?
— Аж ніяк, — відповів хлопець. — Дай йому ще пару місяців. А поки — послухаємо його злісні волання.
***
— Блезе Забіні! — його окликнули, коли він був у коридорі.
Темношкірий простогнав у відповідь, чекаючи того, коли Драко почне базікати про Ґрейнджер знову. Однак, коли він зупинився та повернувся, то усвідомив, що це не Драко кричав на нього.
Голос був жіночим.
Посеред коридору, на третьому поверсі, стояла Герміона Ґрейнджер зі схрещеними руками на грудях. Вона позирала на нього та мала вигляд, страхітливіший за злу кішку.
Блез гордовито підійшов до неї.
— Я можу вам чимось допомогти, пані Старосто?
Вона примружила очі.
— Ти ж найкращий друг Мелфоя, правильно?
Та заради Бога.
— Ну, не можу сказати, що ми лягаємо спати, перед тим заплітаючи одне одному волосся, але заради твоїх намірів і цілей, то так — я його друг. А що? Що цей сучий син наробив?
Вона ледь не загарчала.
— Цей… цей зарозумілий сучий син підійшов сьогодні до Рона та розкритикував його за те, що той був… «коханцем бруднокровки» і «понизив свій чистокровний статус, який і так уже був лячно зниженим».
Блез не зміг зупинити свого стогону цього разу.
— Послухай-но, Ґрейнджер. Драко почув, що ти й Візлі маєте зустрітися, оскільки за словами…
— Це взагалі неправда! — крикнула вона. — Рон і я — як брат і сестра. Ми б ніколи не… це огидно.
Блез зітхнув. Ох, Пенсі, та ти підступна дияволиця.
— Гоґвортський млин чуток, ти ж знаєш, як він обертається.
Вона закотила очі.
— Незалежно від того, чи правда це, чи ні, Мелфой не мав права казати такі речі.
— Драко не має право говорити дев’яносто відсотків зі своєї щоденної балачки. Це його раніше не зупиняло.
— Чому тоді йому не байдуже? — вибухнула вона. — Його це аж ніяк не стосується.
— Однак, міс Ґрейнджер, одного прекрасного дня ви усвідомите одну річ: усе в цьому світі пов’язано саме з Драко.
— Просто скажи йому, щоб відвалив, — вона огризнулась.
— Скажи йому це особисто, якщо тебе так сильно це турбує, що ти аж відшукала мене, — сказав Блез, розвертаючись на підборах, аби покинути її саму.
— Та мені взагалі-то по цимбалах! — вона крикнула йому в спину.
— Здається, що це і є головною проблемою, — пробурмотів хлопець.
***
— Отже, ти ніколи не вгадаєш, із ким я зіткнувся сьогодні, — сказав Блез, сидячи зі своєю групою біля каміна.
— Із ким же? — спитала Пенсі, дивлячись у свій примірник «Відьмацького Тижневика».
— З Герміоною Ґрейнджер.
Блез міг впевнитися в тому, що навіть якби Драко був у іншій кімнаті, він міг би прорватися крізь стіну, щоби приєднатися до бесіди. Білявий підняв голову настільки швидко, що ледь не зламав собі шию.
— Книжковий черв’як? Що вона хотіла?
— Вона хотіла поговорити про тебе, — відповів темношкірий, відкинувшись назад і передбачаючи його реакцію.
У Драко обвисла щелепа, сірі очі злегка розширилися, і Блез міг поклястися, що побачив, як у друга пришвидшився пульс і забилася жилка на шиї.
— А про що саме?
Спроба Драко здаватися безтурботним була жалюгідною.
Блез дав йому декілька хвилин, поки розглядав свої нігті, перш ніж відповісти.
— Щось про її гнів через те, що ти накричав на її маленького бойфренда.
Що це за… розчарування на його обличчі?
— Цей клятий довбень сам напросився, — сказав Драко, зробивши невдалу спробу звучати зверхньо.
Блез злегка всміхнувся.
— Друже, ти мав би її бачити. Вона була такою розлюченою. Такі погляди, крики, вона аж злегка розчервонілась.
Його вуха нагострилися на цій фразі.
— Справді?
Блез рішуче кивнув.
— Вона дійсно нагадувала сердиту кішку. Це все через тебе. Юначе, вона просто мріяла прибрати тебе до рук.
Драко швидко закліпав, його дихання прискорилось.
— Аби розірвати тебе на шматки, — уточнив Блез.
— Тільки їй доведеться прийти самій, щоб отримати мене, — промовив Драко, перш ніж піднятися та залишити вітальню.
Пенсі посміхнулася Блезу.
— Це було трішки жорстоко.
Він знизав плечима у відповідь.
— Я просто намагаюся прискорити неминуче.
— Тобто? — спитала вона, перегорнувши сторінку свого журнальчика.
Він глибоко вдихнув.
— Вони зіткнуться одне з одним у пустому коридорі, роздраконяться, почнуть горлати й у кінці, зрештою, матимуть пристрасний секс попід стіною.
Дівчина декілька разів проморгала.
— Ну, я хочу сказати, що це не нездійсненно.
Блез відкинувся на спинку дивана.
— Це лишень питання часу.
***
Декілька тижнів потому Блез пізно ввечері сидів у вітальні, намагаючись закінчити есей із Трансфігурації. У нього залишилося пів сторінки, коли Драко увірвався в кімнату.
Блез шоковано спостерігав за своїм другом, який важко дихав, його одяг був зім'ятим, і він сам виглядав, наче той клятий безлад.
Це означало лише одне.
— Хто став тією щасливицею? — Блез усміхнувся, закінчуючи речення розмахом свого пера.
Настав момент тиші. Він озирнувся, щоби побачити, як Драко хитає головою.
— Все погано, чи не так? Що вона тобі зробила, відкусила твого члена?
— Це була Ґрейнджер, — виплюнув блондин, здригнувшись від того, що сказав.
Блезове перо впало.
— Перепрошую?
Драко кинувся до місяця, де сидів Блез, і сів напроти стола.
— Я трахнув Ґрейнджер.
Блез ледь не випустив «ура» зі своїх вуст.
— Як це відбулося?
Слизеринський принц мало не загарчав.
— Ти не повіриш… ця клята хвойда… ми сперечалися…
— Чекай-но, — перервав Блез. — Ви були у пустому коридорі?
Драко моргнув.
— Так.
— Продовжуй.
— Зрештою, — щойно зваблений продовжив. — І вона… трясця, та вона просто накинулася на мене. Що я мав робити?
— А як щодо того, щоб не трахати її? — запропонував Блез, безмовно сміючись над Драко, котрий був, наче у хаосі.
— Вона… вона була вся на мені… Я не міг…
Гаразд, Блезе, сприймай усе легше та пожалій бідосю.
— Ну, ясна річ, ти не міг, — і настала пауза, після якої він знову заговорив: — І як це було?
Драко виглядав ошелешеним.
— Це було… це ж Ґрейнджер, ця бісова святько… як думаєш, як це було?
— Мабуть, фантастично, — міркував Блез, знизавши плечима. — У тихому вирі, як-то кажуть…
Драко ніяк не відреагував.
А ти старанна, Ґрейнджер.
— І ти збираєшся трахнути її знову? — спитав Блез, намагаючись не хихотіти з лиця Драко, на якому відбивалася суперечність почуттів.
— Як ти міг навіть припустити таке, друже?
Блез віджартувався.
— Ти ніколи не зрозумієш.
Драко настільки енергійно затряс головою, здавалося, що він зламав собі шию.
— Я маю прийняти холодний душ, щоби вона полишила мене. Я досі відчуваю її руки, Блезе.
— Тоді йди в душ, — підсумував темношкірий. — Або трахни її знову.
— О, та замовкни вже, — відповів Драко, перш ніж увірватися до своєї кімнати.
Блез не міг стриматися від смішка через таку передбачуваність друга. Однак його сміх припинився, коли він подивився вниз і допетрав, що через перо, яке впустив, ще й розлив чорнило по всьому есеї.
Бути Блезом Забіні так складно.
***
Це було десь після опівночі на вечірці квідичної команди. Блез був у своїй кімнаті, виціловуючи шию гарненької шестикласниці з Рейвенклову, якої давно добивався.
— Блезе, — промуркотіла вона, вигнувши шию йому назустріч.
— Так, крихітко, — прошепотів він, коли його руки почали просуватися її сукнею вище, оголюючи ніжки.
Саме в цей момент почали грюкати у двері.
— Не звертай уваги, — проказав Блез тихо, сильніше притискаючи її до стіни.
— Блезе! — покликав голос ззовні та кулаками затарабанив у двері. — Трясця, та я знаю, що ти там!
— Клянуся Засновниками… — буркнув слизеринець, перш ніж відгукнутись: — Зараз не дуже вчасно, Драко!
— Відчини ж ти двері, скотино!
Блез подумки зробив жест «рука-лице», перш ніж відірватися від дівчини та застогнати.
— Дай мені секунду, — пробурмотів він, направився до дверей і, відчинивши їх наполовину, зустрів біле обличчя Драко Мелфоя.
— Друже, — пробуркотів Блез. — Я щось на кшталт зайнятий…
Драко навіть не дав йому закінчити, перш ніж увірватися всередину. Рейвенкловка аж ахнула від того, що їм завадили, а потім обернулася до Блеза:
— Мабуть-таки, я просто піду.
— Ні! — крикнув він, але дівчина вже покинула кімнату.
Блез звернувся до Драко, ледь не димлячись від гніву.
— Я міг би зараз у буквальному сенсі каструвати тебе.
— Я знову трахнув Ґрейнджер, — сказав Драко, крокуючи кімнатою, навіть не почувши коментаря Блеза.
— Трясця, та чому мене це має хвилювати? — сердито сказав Блез. — Так, ти трахнув її знову. Велика проблема.
— Це — велика проблема! — вигукнув Драко. — Це ж Ґрейнджер! З її волоссям, її прекрасними очима та дурним сміхом, і…
— Ти — найтупіша людина з усіх, кого я коли-небудь зустрічав, — сказав Блез, закотивши очі. — Ти взагалі за усе своє життя відчував емоції?
— Я відчуваю емоції прямо зараз! — відповів Драко, а його шкіра все ще залишалася блідою. — Дещо дивне твориться в моєму животі, коли я бачу її. Це… гадаю, це тепло?
— Та ти стовідсотково телепень, — відреагував Блез. — Ти закоханий у неї. Ось і все. Ось і вся таємниця.
Він ніколи не бачив, щоб чиясь щелепа так швидко падала.
— Я… я не закоханий у неї! Це… це богохульство.
— Драко, ти ж не можеш прожити й дня, не згадавши про неї. Якби мені давали по ґалеону щоразу, коли ти називав її ім’я, я був би багатішим, аніж моя матір.
— Це не кохання, це ненависть!
— Тонка лінія між цими почуттями, — сказав Блез. — А тепер, оскільки ти негідник, який просто зіпсував мені весь вечір, можеш іти геть звідсіля до бісової матері та самотужки розбиратися з новою концепцією, що має назву «почуття».
Господи, Блез ненавидів своє життя.
***
— Ти підпалиш цей стіл, якщо й далі витріщатимешся на нього, — сказала Пенсі до Драко на вечері, близько місяця потому.
Блезу навіть дивитися не треба було — він і так знав.
Попри те, що Драко не відповів йому нічого тоді, він знав, що Слизеринський принц і Ґрифіндорська принцеса все ще трахались. Пізні нічні приходи, непояснені сліди на них обох і рожевий рум’янець, який з’являвся на лиці Ґрейнджер щоразу, коли вона зиркала на Драко — все це було достатньо промовистим.
— Ти вже змирився зі своїми почуттями? — терпляче спитав Блез, неначе звертався до дитинки.
— У мене до неї немає жодних почуттів, — буркнув Драко, опускаючи погляд.
— Знаєш, я таки втомився від цього, — сказав темношкірий, закидаючи їжу до рота.
— Втомився від чого?
— Від тебе, — він відповів, вказавши на Драко своєю вилкою. — Ти витратив роки, не в змозі зосередитися на будь-чому, окрім цієї дівчини, ти був нею захоплений. І тепер ти трахнув її й досі не можеш зізнатися самому собі, що, можливо, просто можливо, це означає щось більше.
— Я ніколи не міг відчувати щось більше до неї, — Драко загарчав. — І не важливо те, що вона розумна, кумедна і досить симпатична. Я маю на увазі, просто так, як вона дивиться на мене… Я не можу… Мені начхати на Герміону Ґрейнджер.
І в цей момент Блез Забіні не стримався.
Він витратив роки, РОКИ, терпляче слухаючи скарги на цю дівчину від свого найкращого друга. Він не відштовхнув його. Він вислуховував. А у зворотному напрямі — ігнор. Волання. Зіпсований есей. І в нього так нічого й не просунулося з тією рейвенкловкою.
Це було так до біса складно.
А все через Драко Мелфоя, який не міг усвідомити, що, можливо, його серце не зроблене з каменю.
З певною метою Блез підвівся з-за столу та сунувся в бік ґрифіндорців.
— О ні, — він почув, як Пенсі сказала позаду, але не зупинився.
Він просувався далі, привернувши увагу інших учнів, створив ціле шоу, перетинаючи Велику Залу. Йому було однаково. Його очі шукали одну-єдину персону.
Герміону Ґрейнджер.
Він попрямував униз проходом до неї, минаючи ґрифіндорців. Тиша в залі ставала помітнішою.
Коли він наблизився до неї, вона нарешті помітила його та зустрілася з ним поглядом. Підняла брову.
— Блезе, що ти…
Він легко перехопив її.
— Я роблю це задля вашого ж блага, — тоді він нахилився, огорнув її талію своїми руками, підняв на ноги та поцілував.
Він ледве встиг насолодитися цим моментом чи відчути хоч якусь її реакцію, перш ніж його смикнули назад, розвернули та миттєво зарядили в пику.
— Трясця твоїй матері, дурню! — крикнув Блез, дотягуючись руками до свого закривавленого носа.
— Не торкайся її, ти, сволото! — Драко закричав з усе ще піднятими кулаками.
Зала наповнилася мертвою тишею.
Блез зробив кілька кроків уперед, здригаючись від крові, яка юшила вниз по лиці.
— Чому тебе це турбує? Я думав, що це — повна протилежність тому, що ти казав напередодні.
Драко кліпнув декілька разів. Це було майже боляче для Блеза: бачити, як усвідомлення зароджується в його найкращому другові. Його кулаки дуже повільно опустилися, він зробив кілька кроків назад і буквально втік із Великої Зали.
Блез зробив декілька глибоких вдихів, перш ніж витягнув свою паличку та спрямував її на свій ніс.
— Епіскі, — пробурмотів він, відчуваючи, як ніс зцілився.
Після цього він повернувся до Ґрейнджер.
Бідненька ґрифіндорка виглядала переляканою. Її обличчя побіліло, вона вся тремтіла, й він міг заприсягнутися, що бачив сльози в її очах.
— Ти кохаєш його? — спитав Блез достатньо тихо, щоби її головорізи не змогли почути.
— Я… я не знаю, — відповіла вона, швидко кліпаючи.
— Тільки не ти теж, — застогнав Блез. Він потягнувся вперед та взяв її за руки.
Потім — він опустився на одне коліно.
Страх Герміони перетворився на жах.
— Блезе, що ти робиш…
— Герміоно Ґрейнджер, — почав темношкірий, ігноруючи бурмотіння та зітхання навколо. — Я не надто добре знаю тебе. Але ти здаєшся приємною людиною. Мені б хотілося пізнати тебе краще. Знаєш, чого ще мені б кортіло? Щоби ти й Драко зізнались одне одному, що так чи інакше, всупереч усьому, ти зуміла закохатися. Це правда. Я знаю, що Драко теж кохає тебе, тому що він базікає про тебе весь довбаний час. Я знаю, що ти його любиш, тому що я добре читаю людей, так само як ти читаєш свої книжечки. І ти зараз — ніби розгорнута книга. Ти кохаєш цю сволоту, хоча мені незрозуміло, чому.
Вона моргнула ще декілька разів.
— Я… я боюсь.
— А мені по цимбалах, — він відповів миттєво. — Тому, що цей хлопець по вуха закоханий у тебе. І ти уникла сильного, і я маю на увазі сильного незадоволення, слухаючи його балаканину про тебе щодня протягом років, поки він намагався примиритися зі своїми почуттями.
Він глибоко вдихнув.
— Отже, Герміоно, оскільки Драко Мелфой — боягузлива сучка, ти маєш стати тією, хто скаже йому правду. І, відверто кажучи, я не збираюся витягувати його зі страждань. Забери мене з цього нещастя, Герміоно Ґрейнджер. Будь людиною. Благаю.
На декілька митей настала тиша. Вона просто дивилася на нього. Потім — повільно кивнула.
— Я поговорю з ним.
Блез підвівся на ноги раніше, ніж вона закінчила речення. Він відпустив її, підняв свої руці до стелі та переможно скрикнув.
Саме, чорт забирай, час. Свобода. Дякуючи Мерліну та Засновникам, він нарешті був вільним.
***
— Блезе, як ти думаєш, Герміоні сподобається цей смокінг?
— Драко, це твій весільний смокінг. Я сумніваюсь, що вона зайшла так далеко, аби просто кинути тебе через твоє вбрання.
— Але, я маю на увазі, чи сподобається він їй? Справді сподобається їй? Я просто хочу, щоби він їй дійсно полюбився…
— Драко, клянуся Богом…
Як же тяжко бути Блезом Забіні.
[1] 10 дюймів = 25,4 см
[2] в оригіналі це пишеться як «Drakey»