Chapter Text
Багато разів я зустрічався з ним коли йшов до класу Торіцуки разом з Аюрою. Кожен раз, коли він проходив повз мене я намагався прочитати його думки, але відволікався на слова Мікото. Він виглядав як звичайний хлопець і не був особливим. А ще... він був схожий на кофейне желе.
Трохи більше ніж кофейне желе
1 розділ
Того дня Торіцука хотів обговорити плани на неділю. Я знав, що Аюра і Акечі мають свої справи, тож розмовляти з Рейтою довелося мені. Чесно кажучи я не дуже був радий пропозиції моїх теперешніх друзів зібратися і поїхати на той Хрещатик, бо хотів посидіти дома, але їм справді всеодно. Я не можу їх засуджувати, Акечі не було десь півроку, а Аюра та Торіцука його дуже полюбили, ну і звісно скучили за ним. В суботу він їхав до бабусі в Житомир, забрати речі, які йому перевезли родичі з Одеси, і в нас залишилася лише неділя.
Доречі про це.
Як я вже казав, Томи не було півроку. А точніше, він смажився на сонці біля Чорного моря (так сказала Мікото). Він поїхав до Одеси влітку, не оповістивши нас. Моя мама була дуже зла, що я не попередив нікого про від’їзд мого друга. Типу, ми могли б проводити його до вокзалу, але ж я сам не знав.
Коли Акечі повернувся, першим ж ділом однокласники почали запрошувати його у гості, або в інше місце. Але Тома відмолявся, йому потрібно було готуватися до тестів, які будуть вже через 2 тижні, а в нього ще перша чверть не закрита. Терухаші віднеслася до цього з розумінням, але ось Кубоясу був роздратований його відповіддю (“Ех, він же лише хотів проявити дружню доброзичливість” — це вже видав Рейта).
Насправді ми всі не так часто й бачимося. Торіцука у паралельному класі, а їх кабінет перенесли на інший поверх. Тому кожен раз коли мені потрібно піти до їдальні, я заходжу до нього у клас повідомити про щось, або повернути картку з АТБ арени, яку він чомусь позичив у мене.
Мікото доречі з ним бачиться частіше. Так як вона “гадалка”, її завжди просять передбачити коли знайомі дівчатка зустрінуть коханого, чи наприклад коли наступний концерт Верки Сердючки.
І ось, вже п’ятниця. 3 урок тільки закінчився, почалася велика перерва. Багато моїх однокласників пішли до їдальні, але я сьогодні не харчуюсь. Аюра ще не вийшла з класу, і я підійшов до неї щоб попередити, що я збираюся піти до Торіцуки.
— Так, все впорядку! Я проведу тебе, - вона обернулася і подивилася на своїх знайомих дівчаток, - вибачте, зіроньки, я вже до їдальні.
Однокласниці посміялися і взялися грати в судоку.
Коли я вже вийшов із класу Мікото звернулася до мене.
— Тільки швидко, добре? Ти ж знаєш, що мені потрібно встигнути ще поїсти та знайти Чійо до кінця перерви, Сайкі!
Так, знаю.
Десь через хвилину ми вже опинилися біля класу Торіцуки. Мікото так забалакалась, що я навіть не почув Хайро на сходах (І доречі дуже їй за це вдячний, бо висхлуховувати прохання Хайро щодо прибирання в класі мені не дуже хотілося).
Коли ми підійшли ще ближче, то помітили декілька людей поруч із самим класом. Насправді я навіть не пам’ятаю жодного з однокласників Рейти, але Аюра здається когось помітила. А саме...
— О, Сайкі, дивись! Це ж Чійо-пі! І ще якась дівчиська!
Я знайшов Юмехару поглядом, а потім і другу дівчину.
Ну і ну, здається я знаю хто це.
— Га, серйозно? І хто це? - здивувалася Мікото.
Це Макіно Арісу. Не питай звідкіля я її знаю. Вона була закохана в Торіцуку, ну а потім, як вона не дурна, зрозуміла, що через її особливість в обличчі, а саме очі, не потрібно сумувати.
Аюра справді зацікавилася цією розмовою. Я навіть не помітив як люди почали розходитися. Повз мене пройшло декілька хлопців, і я встиг розглядіти лише одного з них. Він виглядав дуже милим і гарно посміхався. Він був таким... звичайним. Я хотів було піти за ним, але загадав, що поряд зі мною Мікото.
— Сайкі Кусуо! Ти йдеш?
Я обернувся і побачив Аюру, яка зверталася до мене, та привітливу посмішку Юмехари позаду. Дівчата привіталися і заговорили, а ближче до мене підійшов Торіцука.
— Ну що, ти замислився про нашу поїздку чи шо? - спитав Рейта.
Я подивися на нього, нього, який отак стояв із руками на поясі та який 100% навіть не подумав про наслідки свого питання.
— Хлопці! Я піду, окей? - вигукнула Аюра і помахала нам рукою.
— А ти чого на мене так дивишся, Сайкі? Я щось не так зробив?... Хе-хе...?
Я поглянув на нього, як на бовдура, зітхнув, і знову подивився на нього.
Пішли вже, Торіцука.