Work Text:
Великі компанії, особливо незнайомі, завжди лякали Чоніна. Тому, коли після першого тижня в університеті оголосили про велику студентську вечірку для першокурсників, він сприйняв цю новину скептично.
Бажання туди йти було приблизно нуль. Але Джісон так щиро радив сходити туди. Він майже безупинно розповідав про свою вечірку першокурсників. Про те, як познайомився з Хьонджіном та Феліксом. Це була одна з найепічніших ночей в їхньому житті.
Окрім того, що їхня вечірка, яка почалася в клубі біля гуртожитку, закінчилася світанком у квартирі незнайомих старшокурсників. Джісон згадав, як Фелікс і Хьонджін не могли відлипнути один від одного буквально після першого шоту. Їм обом просто був потрібен привід відпустити себе, адже було помітно з першої спільної лекції, як між ними промайнула іскра.
Звичайно, Джісон не радив Чоніну вживати алкоголь, особливо від незнайомців та не лишати без нагляду свій алкоголь. Але він просто порадив спробувати повеселитися на студентській вечірці.
Хоч молодший погодився, але йому були більше до душі комфортні вечори в кімнаті Джісона. Де вони дивилися улюблене аніме Джісона та цілувалися. Цілуватися з Джісоном йому подобалося найбільше.
От і зараз йому найбільше хотілося не сидіти перед Хьонджіном, який завершував макіяж для вечірки, а вигнати Хьонджіна з кімнати Джісона та залізти на стегна останнього, який невимушено їв чизкейк, спостерігаючи за приготуванням молодшого до вечірки. Чоніну хотілося зціловувати з солодких улюблених губ залишки солодощів та плавитися від дотиків старшого. Тільки від цих думок метелики, всередині Чоніна, вже влаштували справжній бунт.
Йому іноді було все ще дивно та ніяково, що Джісон його хлопець і він може в будь-який момент отримати його поцілунки, палкі дотики та чуттєві зізнання. Все це п’янило Чоніна сильніше ніж будь-який алкоголь. Хоча досвіду вживання у нього не було достатньо, тому що коли його однолітки постійно експериментували, він був безнадійно закоханий в Хан Джісона та розбирався зі своїми почуттями.
— Го-то-во, — оголосив Хьонджін по складах, в останній раз розтушовуючи темну підводку на очах Чоніна. — Виглядаєш суперсексі, — блондин окинув поглядом завершений образ молодшого.
— Хьон… — Чонін ніяково змахнув неіснуючий пил зі шкіряних штанів.
Тим часом Джісон перестав жувати чизкейк і відірвався від перегляду чергового аніме й з повними щоками солодощів повернувся у бік хлопців, фокусуючи погляд круглих очей на своєму хлопцеві.
Від побаченого у нього зашкрябало десь у горлі, він швидко дожував чизкейк, який раптом став схожий смаком на папір, та запив все це кавою.
Підвівшись зі свого місця він направився до Чоніна, не відводячи від нього палкого погляду. Від якого навіть безсоромному Хьонджіну стало ніяково, тому він швидко попрощався з хлопцями, раптом «згадавши», що на нього чекає Фелікс.
Але було відчуття, що ніхто із хлопців цього і не помітив. Настільки сильно їхні погляди сплелися між собою. Ніжний та зачарований Чоніна й палкий та пристрасний Джісона.
Опинившись біля молодшого, Джісон протягнув йому руку та допоміг підвестися. Тримаючись за руки вони продовжили наново мовчки вивчати улюблені та рідні риси обличчя. В цих поглядах було стільки всього. Жодних слів на всіх мовах світу не вистачить, щоб описати це.
Не втримавшись Джісон іншою рукою обережно провів від вилиці до лінії підборіддя Чоніна, легенько зачепивши його нижню губу, від чого молодший шумно видихнув.
— Ти такий…гарний, — гаряче прошепотів Джисон, не відводячи погляду від хлопця.
— Хані…
— Не знаю чи хочу я тепер тебе відпускати кудись…, — наче думки в голос, розгублено промовив Джісон.
— Не відпускай, — впевнено заявив Чонін та зробив крок на зустріч, щоб бути ще ближче.
Гаряче дихання хлопців мішалося між невеликими простором їхніх губ. Короткі дотики, але не поцілунки. Кожен ніби стримувався, не наважуючись перейти межу. Але від цього ніби іскри запалювалися в кожній клітинці, розпалюючи бажання.
— Ти будеш цілувати? — заплющив очі, ледь не хникаючи запитав Чонін.
Джісон хіхікнув кудись в губи молодшого і хрипло відповів:
— Не зараз, — Чонін хотів заперечити, але Джісон продовжив, — Я не зможу зупинитися, якщо ми зробимо це, а вже зараз прийде Синмін. Я вже чую, як він на нижньому поверсі дражнить Хьонджіна.
Джісон зробив невеликий крок назад, на безпечну відстань та з ніжністю подивився на хлопця, який виглядав ледь не засмучено.
— Скажімо, що я раптово захворів і я залишуся, — з надією запропонував молодший.
— Ти…, — зі смішком почав Джісон, — Ми не можемо. По-перше, ти вже пообіцяв друзям.
— Вони зрозуміють!
— А по-друге, ми дійсно сьогодні не зможемо побути вдвох. Зараз прийдуть Чан і Чанбін, ми домовилися попрацювати сьогодні. А ти – розважайся, — Джісон стиснув руку хлопця, заглядаючи в його трохи засмучені очі.
Між ними виникла пауза. Яка заповнилася голосами Хьонджіна і Синміна, які судячи зі всього вже наближалися до кімнати Джісона.
— Я обіцяю, що завтра чи в будь-який інший день ми залишимося разом і будемо…, — Джісон не встиг договорити, оскільки їх перевали хлопці, які почали сперечатися вже під дверима.
Джісон наблизився до свого хлопця, залишаючи короткий поцілунок на щоці, зі словами:
— Гарно повеселися, коханий. Люблю тебе.
— І я тебе.
🖤 🖤 🖤
Вечірку влаштували в одному із нічних клубів міста. Атмосфера класична. Темний двоповерховий заклад, всередині якого софітами та басами пульсувало нічне життя. Алкоголь та відверті танці, а для затятих любителів ще трохи заборонених речовин.
Сказати, що Чонін одразу поринув і відчув цю атмосферу — було б відвертою брехнею, але і відрази не виникло. Це просто був цікавий досвід. Він спілкувався майже зі всіма, хто опинявся поруч, з їхньою vip-зоною, на краю другого поверху клубу.
Чонін з цікавістю спостерігав за тим, як розважаються інші, але сам був трохи відстороненим. Таким його знайшов Синмін та ще двоє його знайомих. Вони голосно розмовляли, намагаючись перекричати музику й дивним чином розуміли один одного.
Раптом один з хлопців звернув на молодшого увагу та опинився поруч з ним. Чонін опинився затиснутий на дивані між Синміном і хлопцем, який прийшов з ним.
— Привіт!
— Привіт, — з усмішкою відповів Чонін.
— Розважаєшся?
— Ага, типу того, — трохи розгублено відповів молодший.
— А хочеш по-справжньому розважитися? — хлопець опинився дуже близько до вуха Чоніна.
Від порушеного особистого простору молодшому стало некомфортно, він трохи відсунувся та невдоволено подивився на співрозмовника, який в цей момент дістав з кишені джинсів пакетик з кольоровими драже. Хлопець просканував поглядом стіл, знайшов пару порожніх стаканчиків та почату пляшку з алкоголем. Однією рукою відкрутив кришку, розлив по стаканчиках рідину та закинув пару драже в найближчий до нього. Інший він підсунув до Чоніна та на розкритій долоні запропонував, ті самі, драже.
— Джін! Забери від нього цю хрінь, а краще сам забирайся! — Синмін суворо крикнув крізь музику.
— Спокійно. Я просто хотів запропонувати цьому симпатичному хлопчику трохи розваг.
— Ти чуєш мене? Звали звідси! — Синмін підвівся та схопив Джина за руку, в якій він все ще тримав драже.
— Легше! Окей, я зрозумів, — хлопець висмикнув руку із захвату Синміна, одним ковтком спустошив свій стакан з алкоголем та покинув vip-зону.
Синмін провів хлопця невдоволеним поглядом і повернувся до Чоніна, який байдуже спостерігав за тим, як інші кидали в їхній бік здивовані погляди.
— Ти як? Ти нічого не брав у нього? — занепокоєно запитав Синмін.
— Не брав. Я не маленький. Не потрібно було це влаштовувати, я міг самостійно…
— Чонін, ти чого?
— Я нічого. Мені не п’ять і навіть не п'ятнадцять років, — невдоволено промовив Чонін.
— Вибач. Я просто знаю того хлопця, у нього не найкраща репутація. І я…я піклуюся про тебе.
Після цих слів молодшому стало трохи соромно і він видихнув, розслабляючись.
— І ти вибач. Я щось..не знаю…напружений дуже. Можливо, мені треба все ж таки щось випити.
Синмін із усмішкою обійняв хлопця за одне плече і повів в бік бару, зі словами:
— А оце я тобі допоможу. Єдине, що я тобі все ж таки нагадаю — ніколи не випускай свою пляшку з рук, якщо це пиво. Уважно слідкуй за тим, хто пропонує тобі алкоголь та що додають. Без мене краще не підходь до бару. Тут бармени класні, але можуть без нагляду щось намішати…за додаткову плату від зацікавлених осіб, якщо ти розумієш… — Синмін зробив красномовну паузу.
— Ага.
Вони зупинилися біля барної стійки, коли з ними одразу привітався один з барменів.
— Що вам запропонувати?
Синмін подивився на Чоніна з питанням в погляді.
— Я не знаю..щось таке, щоб швидко розслабитися, але не відчувати алкоголь.
Задумавшись трохи Синмін врешті замовив два шоти Б-52 та додав:
— Чисті.
Бармен з розумінням посміхнувся та почав готувати коктейлі.
— Знайомий твій? — запитав Чонін.
— Так. Тому не хвилюйся.
— Єдиний, хто тут хвилюється – це ти, — пожартував Чонін.
— Я просто не хочу, щоб Джісон відкрутив мені голову за тебе, — Синмін зі сміхом потріпав молодшого за вухо.
— Ой, розкажи. Ти більше думаєш про те, що Чан буде тебе вичитувати, за те що ти був недостатньо уважним.
— Ну, і це теж, — з ніжною усмішкою відповів Синмін.
— Ваші Б-52, — бармен підсунув стопки.
Алкоголь з шоколадним присмаком ніжно зігріває горло хлопців. Після чого вони вирішують долучитися до друзів на танцмайданчик. Але перед цим Чонін вирішує перевірити мобільний. Як він і очікував, в повідомленнях купа емоджі та стікерів з сердечками від Джісона. Він завжди так робить, коли вони не разом. Це ще одна його мова кохання.
Чонін усміхається екрану. Він так його кохає.
23:28 Хані ❤
❤🧡💛💚💜🤎💕💞💓💗💖💘💝❤️🔥
00:54 You
Люблю <3
00:54 Хані ❤
І я тебе 💘
Тобі весело?
00:55 You
Нормально
00:55 Хані ❤
Якщо тобі некомфортно можу тебе забрати
00:55 You
Ні, все в порядку 👍
Закінчуй працювати та відпочивай
Ми ще пару годин тут точно потусуємося
00:56 Хані ❤
Ок. Розважайся 💓💓💓
00:56 You
❤
Наступні декілька годин змішуються в якісь хаотичні уривки наповнені ритмічними танцями, гучною музикою, яка вібрує в кожній клітинці, та перервами на декілька стопок текіли.
Ніч несеться весело та невимушено. Їхня компанія робить фото, знімає відео для сторіс, багато жартують та зближується.
Чонін відчуває піднесення та ейфорію, але потім в якийсь момент цьому піднесенню настає кінець. Зі зміною музики змінюється й сприйняття Чоніна. Стіни клубу наповнює мелодія гарної балади. Раптово навколо формуються парочки.
Спочатку Чонін просто відходить до їхньої зони відпочинку, де сидять декілька його одногрупниць та одногрупників. Але більшість на танцмайданчику.
Він прикриває очі та відчуває, як змінюється його настрій. Раптом хочеться піти з клубу, хочеться обіймів та зовсім трошки плакати.
Тепер алкоголь по-новому починає діяти на свідомість хлопця, роблячи його сентиментальним. Він дістає свій мобільний та виходить в коридор клубу, де вже не так чутно музику. Натискає на відеовиклик.
Проходить декілька, незлічених для Чоніна, секунд і він бачить перед собою улюблене обличчя. Але через сльози в очах екран виглядає розмито.
— Чонін? Все в порядку? — одразу питає Джісон.
— Ханііі…, — хниче Чонін.
— Любий…? Що сталося?
— Нічо-го…я просто тебе так люблю, — ниє Чонін.
Джісон заспокоюється. До нього приходить розуміння, просто його малого трохи розмазало від алкоголю. Він, судячи зі всього, виходить з кімнати Чана, і коли залишається сам, звертається до Чоніна зі всією ніжністю:
— Хочеш я приїду і заберу тебе?
— Так! — випалює Чонін і заспокоюється за секунду.
Але потім одразу додає:
— Тобто..ні. Не треба, не їдь.
— А..
— Все в порядку. Я просто раптом став такий сентиментальний. Не хотів відволікати. Веду себе, як підліток. Пробач, — знову хниче.
— Але якщо ти хочеш, я приїду і заберу тебе?
Раптом їхню розмову обривають. Із зали зі всієї сили відкриваються важкі двері, а звідти ледь не вивалюється юрба молодиків та охорона.
Чонін відволікається на шум, забуваючи завершити виклик. Все відбувається дуже швидко. Компанія голосно свариться та починається штовханина. Хлопець намагається непомітно повернутися до своїх друзів. Але сварка розпалюється, один з хлопців штовхає іншого, і він налітає на Чоніна, від чого він впускає свій смартфон. Екран стає темним, телефон вимикається.
В очах Джісона картина виглядала і звучала не дуже. Відверто кажучи, побачене його перелякало. Все що його хвилювало — безпека Чоніна. Враховуючи його стан, він не міг залишатися на місці. Тому він буквально влетів в кімнату, де був Чан і Чанбін й повідомив, що він їде за Чоніном.
Побачивши схвильованого Джісона, хлопці без зайвих питань збираються з ним, вже викликаючи таксі.
По дорозі в клуб, Джісон безрезультатно намагається додзвонитися Чоніну та Синміну. В обох випадках монотонний голос оператора повідомляє, що абонент знаходиться поза зоною досяжності.
Хлопці теж намагаються подзвонити якимось знайомим, але ніхто з них добре не знає нікого з молодших курсів. Проте вже за декілька хвилин Чан, через свого знайомого, знаходить контакт його молодшого брата, який має бути на цій вечірці. Але хлопець, який відповідає на виклик знаходиться в сильному алкогольному сп’янінні. Розмови з ним не виходить.
Джісон розуміє, що можливо він занадто накручує себе та драматизує, але мозок як навмисне накидує найгірші сценарії.
Дорога до клубу здається особистим пеклом.
Швидко пройшовши фейс-контроль, хлопці опиняються в середині клубу. Танцмайданчик вже напівпорожній, проте є значна частина людей, які продовжують танцювати.
Там Джісон і знаходить Чоніна. Цілого та неушкодженого. А ще такого гарного. Розкутого. Такого його.
Нарешті Джісон видихає з полегшенням. Бачити коханого в безпеці, це все що йому було потрібно.
Менше з тим, якісь дикунські інстинкти прокидаються в ньому, коли він помічає, як декілька хтивих поглядів зосереджені на рухах його хлопця.
Так нелогічно хочеться всім навколо показати, що він його. Наче в тумані Джісон рухається між танцюючими студентами. Все що він бачить перед собою — Чонін. Його наче магнітом тягне до нього.
Опинившись за спиною хлопця, Джісон за тонку талію обома руками притягує Чоніна до себе. Відчуває, як молодший лякається, весь напружується. Джісон одразу шепоче на вухо, що все в порядку і це він.
Чонін ще декілька секунд усвідомлює, що Джісон реальний і він тут. І зрештою розслабляється.
Джісон ніжно цілує за вушком та в шию, тим самим змушуючи Чоніна розсипатися в його руках. Молодший хниче від насолоди. Бажання вивернутися з сильних рук й нестримно поцілувати свого хлопця посеред танцмайданчика настільки сильне, що він просто з розуму сходить. А Джісон все дражнить, залишаючи короткі вологі поцілунки в шию. Дихає важко, змушуючи шкіру вкриватися мурахами, хоча в приміщенні душно.
— Я радий тебе бачити, — задихаючись каже Чонін, повертаючи голову. Одночасно заглядаючи в палаючі очі коханого та відкриваючи більше доступу до своєї шиї. — Але прямо зараз я тебе ненавиджу, ти знаєш?
Джісон хрипло сміється у вушко хлопця, Чонін спиною відчуває вібрацію від цього звуку. Закриває очі від роздираючих почуттів. Зараз все відчувається в рази інтенсивніше, ніж будь-коли до цього.
В той час коли Джісон відволікається від солодкого місця на шиї Чоніна, молодший, наскільки це можливо, вигинає шию та ловить губи хлопця своїми. Цілує волого, з язиком. Намагається утримати поцілунок якнайдовше. Забувається в солодкому коконі з рук Джісона. Забувається настільки, що не зважає на те, що у них є глядачі. Коли раніше будь-який прояв почуттів на людях викликав паніку та зніяковіння.
В якийсь момент пару відволікають знайомі та друзі, які кличуть їх доєднатися до них. Вони замовили ще одну пляшку текіли й радісно нею розмахують — запрошуючи. Чонін з сумом відривається від Джісона та запитує:
— Хочеш до них піти?
Джісон тримає Чоніна за руки, сплітає їхні пальці, роздивляється улюблене обличчя, намагаючись не фокусуватися на зацілованих губах та роздумує над перспективою.
— Можна й мені трошки повеселитися. Не все тобі, — усміхається хитро та притягує для короткого поцілунку.
Джісон знайомиться з деякими одногрупниками Чоніна, декого він знав до цього, як, наприклад, Синміна, який раптово зник з Чаном. Тому до одногрупників Чоніна доєднуються лише Джісон з Чанбіном.
Компанія наче відкриває друге дихання. Хаос і шум від їхньої зони відпочинку стає знову центром закладу, в той час, коли, деякий персонал та відвідувачі відверто залипають від втоми.
Поруч з Джісоном і Чоніну стає легко та весело, зараз він щиро насолоджується ніччю. Особливо, коли руки хлопця постійно торкаються його стегон, колін, або чутливої шиї. Коли вдається вкрасти короткі поцілунки. Коли на нього дивляться очима повними кохання, хоча трохи розфокусовано після пари стопок текіли.
В якийсь момент, коли стопки знову наповнені, Чанбін згадує, про фірмовий спосіб Джисона пити текілу, і нагадує про це Джісону, перекрикуючи музику. Можливо Джісон і не хотів такої уваги, але всім раптом стало цікаво. Особливо Чоніну, який дивиться з цікавістю трохи прикриваючи очі.
Перед Джісоном опиняється наповнена стопка текіли, він трохи роздумує над корекцією свого «шоу», в яке його втягнули. Головною ціллю стає вразити не когось, а саме його. Це все для нього.
Хитро посміхається, тягне руку Чоніна до себе. Насипає йому сіль на руку між великим та вказівним пальцем. Ловить на собі зачарований погляд — підморгує. А потім стається це. З руки свого хлопця язиком волого злизує сіль. Дивиться жадібно та гаряче в затуманені очі, не відривається, поки не залишається жодного кришталика солі. Із задоволенням облизує свої солоні губи, заводить руки за спину, тримає себе за передпліччя, нахиляється до тонкої чарки, хапає її губами й напружуючи шию, закидає голову.
Під загальне улюлюкання алкоголь теплою змійкою повзе по горлу хлопця. Забирає від себе порожню стопку, не дивлячись нікуди, крім губ свого коханого, який з майже відчутним фізичним бажанням, дивиться у відповідь.
Нахиляється до улюблених губ й завершує ритуал.
Цілує.
Жадібно.
Палко.
Забираючи майже все повітря з легень.
У Чоніна паморочиться в голові від всього одразу. Від алкоголю. Поцілунку. Та від такого Джісона.
Коли вже не вистачає повітря для продовження поцілунку, а голоси навколо порушують невидиму бульбашку, Чонін трохи відстороняється та хрипло питає:
— А як же лайм?
— Я люблю експерименти, — спокусливо видихає Джісон.
Від сказаного у Чоніна все падає в середині від солодкого передчуття. Він вже задихається та сходить з розуму.
Не звертаючи увагу на компанію, які раптом втратили до них інтерес, чи тактично удали це, Чонін перебирається на стегна Джісона. Цілує за вушком і в шию. Трохи заплітаючись шепоче різне на вухо, що хоче більшого.
Джісон сміється, водить руками по талії хлопця й відхиляє голову:
— О, здається когось трошки поплавило.
— А ти на що розраховував, коли все це влаштовував?
У відповідь лише здавлений сміх.
— Поїхали додому.
🖤 🖤 🖤
Ледь не бігом залишаючи клуб, Джісон згадує про те, що він за весь вечір так і не побачив Чана. Він дістає телефон, аби попередити того, що вони з Чоніном їдуть додому. Тримаючись за руки виходять в ледь освітлювану курилку, де на одному з диванчиків бачать, як повільно цілуються Чан і Синмін.
— Цікаво…, — одночасно промовляють хлопці, але пара на диванчику так захоплена один одним, що не звертає уваги.
Джісон лиш з усмішкою відправляє Чану повідомлення, коли вони виходять з клубу й сідають в таксі.
Спочатку Чонін тільки робить, що намагається поцілувати Джісона на задньому сидінні таксі. Чіпляється, як за найважливіше. А потім раптом стає сонним і лине до плеча Джісона. Після цього той тихо просить таксиста трохи відкрити вікно.
Авто зупиняється біля гуртожитку й Джісон ніжно будить молодшого, цілуючи в щоку:
— Приїхали.
— Ммм….хочу тут….не піду…
Таксист невдоволено дивиться у дзеркало заднього виду.
— Малий, нам треба покласти тебе в ліжечко.
— Ммм…з тобою хочу.
Таксист відверто кривить обличчя, але мовчить.
— Добре-добре. Буду з тобою. Тільки допоможи мені, давай ми вийдемо з таксі?
— Добре…
Опинившись в кімнаті, Чонін трохи приходить до тями, хоча повідомляє Джисону, що дивним чином кімната чомусь крутиться. Джісон тихо сміється й допомагає зняти взуття хлопця. Веде у ванну кімнату, допомагає сісти на стілець для рушників. Знаходить спонжики та засіб для зняття макіяжу.
Чонін зі всіх сил намагається тримати очі розплющеними, але в організму свої плани. Поки Джісон ніжно змиває макіяж, який вже трошки змазався за ніч, Чонін чіпляється за ремінець на джинсах Джісона, підіймає футболку та намагається залишити поцілунок на торсі, але Джісон утримує його голову.
Тихо сміється.
— Який ти розпусний від алкоголю. Цікаво.
— Я завжди такий, — надуває губки молодший.
— Подивимося, що ти зранку мені розкажеш, коли я тобі все нагадаю. І що ти казав і що робив, — з усмішкою каже Джісон, закінчуючи змивати макіяж хлопця. — А тепер ти вип’єш води і я вкладу тебе в ліжечко.
— Не хочу спати. Хочу тебе.
Джісон не втримується, цілує хлопця, але швидко відривається від п’янких губ. Наповнює склянку холодною водою, дає хлопцю. Той робить жадібні ковтки, після витирає тильною стороною долоні вологі губи й дивиться на Джісона. Відставляє склянку, хапає за руку й веде назад в кімнату, натикаючись на всі кути. Хіхікає.
Заводить Джісона в кімнату й цілує, повільно та розкуто одночасно. Тягне за собою на ліжко, намагаючись не розривати поцілунок.
Розчиняється в м’яких простирадлах, плавиться від лінивих поцілунків з коханим й відчуває, ніби злітає в небо. Очі закочуються від насолоди, поцілунки стають тихими та сонним, а за тим сон забирає молодого хлопця у своє царство.
Джісон з тихим смішком залишає легкий поцілунок в лоб молодшого. Обережно вмощується поряд й засинає під рівне дихання Чоніна. Останньою думкою перед тим, як провалитися в сон є те, що він обов’язково навчить Чоніна правильно пити текілу й вони на двох вигадають свою алко-гру.