Chapter Text
По поверненні додому Майкрофта не зустрічали ні палкі обійми дружини, ні запах свіжої випічки з кухні, ні тепло, ні навіть ілюзія домашнього затишку.
Це все минуле, відлуння того життя, яке він ніколи не цінував по справжньому.
Два місяці тому, всього два місяці тому, він мав все: хорошу роботу, великий будинок, люблячу дружину і приємні турботи майбутнього батьківства. Все змінилося в одну мить. Один телефонний дзвінок підірвав увесь його світ.
Якби не та несподівана справа, яка вимагала термінового рішення, якби Антея не вирішила заїхати за ним, якби він сам поїхав додому, якби вони сіли в той злощасний автомобіль разом...
Скільки цих «якби» і яка висока ціна кожної прожитої миті після. Не такого життя прагнув Майкрофт. Треба було кидати все, лишати MI6, шукати роботу в юридичній конторі, звикати до нового життя вже тоді, коли Антея повідомила, що вагітна. Потрібно було будувати новий безпечний світ для маленької людини, яку дружина носить під серцем. Однак Антея наполягла, щоб все залишилося так як є, вона сама залишить пост і присвятить себе вихованню дитини. Майкрофт працюватиме в аналітичному відділі на благо країни, заради кращого майбутнього для своєї родини.
І для них це була найщиріша реальність, але, як відомо, рожеві окуляри розбиваються склом всередину - Майкрофт не зміг впоратися з такою втратою.
Процедура опізнання пройшла швидко. Молодий патологоанатом невиразно бурмотів щось заспокійливе, відсуваючи біле простирадло, що вкривало тіло.
- Вона. - Тільки й зміг сказати Майкрофт.
Він не дуже добре пам’ятав, як блукав просторими підвальними приміщеннями лікарні, які, здавалося, були просякнуті холодним подихом смерті, поки Шерлок не знайшов його. Брат нічого не сказав, лише стиснув його тремтячу руку в заспокійливому жесті підтримки. Майкрофт просто дозволяв речам навколо нього відбуватися.
На церемонію прощання запросили лише найближчих родичів та кількох колег по роботі. Вранці, за кілька годин до похорону, Майкрофт навіть прийняв заспокійливі, щоб хоч якось підтримувати ілюзію адекватності і намагатися не впасти в істерику.
Ні. Тільки не сьогодні.
Насилу дослухавши прощальну промову священика, Майкрофта якось само собою хитнуло до труни. Він хотів востаннє попрощатися зі своєю дружиною, перш ніж її тіло буде надано землі, і їх, тепер уже остаточно, розлучать назавжди.
Уже вдома, коли дія нейролептиків зійшла нанівець, усвідомлення того, що трапилося, раптово його вразило – йому більше не було до кого повертатися додому.
Щоб хоч якось опанувати себе, Майкрофт знайшов розраду в склянці віскі й дозволив собі піддатися старій і, здавалося, давно забутій звичці, оскільки Антея неодноразово повторювала, наскільки шкідливий сигаретний дим, невдоволено хмурячись щоразу, коли помічала, що її чоловік тримає в руках згубний нікотин. Спогади неприємно пекли в легенях, або це була просто гіркота забутих відчуттів. Докурений до фільтра недопалок відправився у чорну пащу каміну.
А потім у ньому щось ламається: темрява поглинає, хвиля безрозсудності огортає тіло, і Майкрофт перетворюється на нещадну машину, яка руйнує все на своєму шляху. Картини, меблі, посуд, речі, фоторамки...
До тями він приходить лише стоючи на колінах у дитячій кімнаті, такій самій світлій, просторій, нежилій. В руках розбита рамка з фотографією, на якій вони з Антеєю під час медового місяця. Що він накоїв? Антея не заслуговувала на таке відношення до себе, і тепер Майкрофт відчував, що зраджує пам’ять про неї. У горлі запирхотіло, а очами прокотилася хвиля жалю і каяття. Навіть на похоронах не дозволив собі плакати. Різко розвернувшись і грюкнувши за собою дверима, Майкрофт не спустився - збіг сходами. Подалі від спогадів, подалі від гіркоти втрати, подалі від усвідомлення неминучого. Шкода тільки, що від себе не втечеш.
Він вирішив здолати Рубікон, йому ніхто не був потрібен у в світі, який забрав у нього найдорожче. І як він майже переконав себе, він нікому не був потрібен також.
Якби не Шерлок з його впертістю, який так наполегливо, незважаючи на заборони, розвивав свої навички зламщика, Майкрофт лежав би поруч з Антеєю та їхньою ненародженою дитиною там, під груою неродючого ґрунту в Чізвіку, в сімейному склепі Голмсів. Шерлок встиг, і те, що серце Майкрофта знову почало битися після трьох хвилин клінічної смерті, було справжнім дивом, одним з тих, у які ні старший ні молодший брати ніколи б не повірили.
Під час перебування Майкрофта в лікарні його брат намагався бути поруч з ним якомога частіше. Хоча Шерлоку завжди було важко виражати свої емоції, що робило його симпатію більш помітною на діях, аніж на словах, Антея була для нього не лише обраницею його брата, але й хорошим другом, і саме тому, покидаючи палату Майкрофта того дня, він поклявся розкрити справу, знайти вбивць та помститися за розбите серце брата.