Chapter Text
- Сугавара-семпай, можеш допомогти мені з прийомом м'яча? У мене ніяк не виходить, тільки носом й приймаю цей клятий м'яч! – після тренування вигукнув Хіната, - Мені й так дістається від Каґеями, завжди вислуховую скарги через це…..
Хлопчик, який стояв перед Коуші, виглядав повним енергією, але очевидно засмученим невдачами. Суґавара, як раніше, хотів просто погодитися, це ж звичайна справа – допомогти члену твоєї команди, але в голові віце-капітана з’явилася дивна думка : «З чого я взагалі повинен це робити?». Це було навіть не питання. Підсвідомо він не хоче допомагати. Розуміння цього так здивувало Суґу, що заняття з молодшим він переніс на невизначений термін, виправдавшись втомою та ледве пересуваючи ноги поплився додому.
Суґавара – захисник, помічник та невіддільна частина Карасуно. Любить та підтримує кожного, коли їм це потрібно. Дайчі, Асахі та Кійоко… Він знав – їм важко, це їх третій, та останній рік, скоро їм потрібно буде залишити це місце, в якому панує доброта та затишок, місце, яке вони люблять серцем. Нішиноя та Танака, яким також несолодко зараз живеться. Першорічники? Вони тільки прийшли в клуб, ніхто з них не встиг повністю влитися в колектив, навіть Цукішими з його поганим, на перший погляд, характером потрібна була допомога Коуші. Каґеяма..
Ось кому-кому, а Каґеямі Суґавара допомогав неохоче. Не хотілося б так казати, адже Тобіо його кохай як-не-як, але думки про це з'являються постійно. Йому не подобається Кагеяма. Коли дивішся на нього хочеться закрити очі й почекати доки він зникне з поля зору. Він відібрав місце Коуші в головному складі, а це, на хвилинку, його останній рік. Так, так, досить, насправді Суґавара дійсно знає, що це не його провина, і не провина Каґеями, і навіть не провина Дайчі або Карасуно. Так сталися обставини, це на краще. Але, хоча це і правда, легше від цього не стає. Кожен чортів день Коуши прокидається з думкою: « а якби я працював більше, та був ліпше, я б залишився в команді?». Щоб не думати над цим, він робив все – допомагав членам клубу, адже Тобіо зробив його безкорисним. Вже навіть поза межами їхньої команди йдуть чутки про те, що Сугавара – це «матуся» Карасуно. Не те щоб його це ображало, ні. Але в порівнянні з тим, що кажуть про інших, він просто невдаха, який не зміг зробити щось корисне для команди, ніж те, що він робить зараз. Хлопчик на побігеньках, який нічим не може допомогти у виграші, ось і доводиться допомагати в усьому, щоб, не бути нікчемою.
Тільки но він підійшов до дому, його потік думок перервався, залишивши за собою тільки пригнічений стан. Суґавара мовчки дивився на двері ніби не знав як ними користуватися. Можливо, він намагався згадати як користуватися руками, або як змусити себе зробити ще крок, ще рух, щоб пройти вже через ці кляті двері. Після кількох хвилин на відновлення енергії, яка здавалася нескінченністю, Коуші прийшов до логічного рішення – перевірити нові повідомлення.
*Написали майже відразу після тренування*
Hinatasun: Сугавара-семпай, привіт ще раз!!! Я сподіваюсь ви відпочинете, можете не хвилюватися з приводу мого прохання, я зможу (!!!!!!!) відпрацювати цю вправу самотужки. Гарного вечера!
Проблема вирішилася сама, Коуши з полегшенням видохнув, гаразд, що там далі.
Повідомлення від Савамурі, яке прийшло дві хвилини тому він вирішив ігнорувати, але все одно прочитав те, що було видно в рядку повідомлень.
Sawamuradaichi: привіт, я сподіваюся, що ти не сердишс-
Далі не було видно, але Суґавара точно розумів, про що буде йти мова далі. Сил та бажання розбиратися з цим у нього не було, так що він залишився при своєму першому рішенні – ігнорувати.
Анонімний Чат Знайомств: нове повідомлення!
«Ось тут уже цікавіше» - відкриваючи чат подумав Суґа. Там було одне коротеньке повідомлення.
Анонім: привіт:)
Зазвичай, Коуші просто чекав наступного повідомлення або брав іншого співрозмовника, але не сьогодні, якщо він може розповісти комусь як йому лайново зараз на душі буде класно. Подумавши, що його анонім може почекати, Суґавара вирішив все ж таки піднятися у квартиру, зняти взуття та зачинити двері темної та тихої квартири.