Work Text:
Дазай не розуміє навіщо це робить. Коли усе це набуло такого значення? Він посміхається у чуже обличчя і облизує пересохлі губи. Чуя дивиться на нього жадібно, темніючими від бажання очима.
— Зроби щось, Осаму, або я вдарю тебе прямо у це гарненьке личко.
— Ох, Чує, як ти можеш бути таким жорстоким зі мною? — хлопець знущається, цілуючи чужу ключицю.
Накахара стогне потираючись стегнами з Дазаївськими.
— А ось так вже не чесно, Чибіко! — хлопець бере глибокий вдих і притискаючи рудого до стіни своєї квартири п’янко цілує не збираючись зупинятися.
— Ніколи більше не буду з тобою пити.
— Бреши більше, Чує.
Обидва знають що це повториться. Знову і знову Накахара опинятиметься у цій квартирі притиснутим до стіни, знову у приміщенні будуть лунати гучні стони, мольби увійти глибше та прискорити темп. Поцілунки будуть дикі, мокрі, жорстокі і до крові, ніжні до запаморочення. А в голові буде лунати лише одна думка котру в нормальному стані женеш подалі: Будь ласка, станьмо ближче?
А зранку вони знову розійдуться хто куди. Шатен піде працювати в своє чортове агентство а Чуя сумуючи перебиратиме документи і звіти у своєму кабінеті. Так було завжди і так воно і буде. Накахара стогне не знаючи більше від задоволення чи від внутрішнього болю. Чому усе так?
— Ти у порядку? — Дазай призупиняється дивлячись прямо в чужі очі.
Чуя відмахується від думок, цілуючи Осаму. — Більше ніж. Чортова ти Скумбріє, або спускайся донизу або я тебе нагну, скільки можна тягнути резину?
— Чу-чу сьогодні нетерплячий. — сперечаючись скоріше для вигляду, юнак розстібує чужі брюки і підколювати свого «коханця» вже не може.
Накахара лежить у ліжку не вірячи у те що Дазай Осаму просто вирубився після сексу. Він що, запрацювався? Такого ще не траплялося, навіть коли вони були ущент п’яні. Але з фактами сперечатися не можна. Пройшло приблизно годин п’ять, заснути Чуя вже не міг, але дивитися на мирно сплячого Осаму був тільки радий. Чесно сказати, хлопець виглядав так правильно у цій ситуації…Наче речі повинні бути саме такими, а Дазай повинен тут жити. Махнувши головою мафіозі наблизився до чужого обличчя. Усього на мить, уявити що усе по-людськи…
— М…Чуя?
Накахара ледь не впав з власного ліжка, кліпаючи очима. ВІН НЕ СПАВ?!
— А…а давно ти не спиш?...
Дазай, здається, посміхається. Він сонно позіхає і дивиться на Чую. — Котра година?
— Пізня.
Детектив відкидається на подушки.
— Якщо хочеш…Можеш залишитись. Я маю на увазі…Я відвезу тебе в агентство зранку.
— Чибі такий хороший!
— Припини.
— Давай повечеряємо? Завтра, чи може…Коли у тебе є вільний день?
— Ти просто пропонуєш повечеряти? Ти ніколи так не робиш. — Чуя сміється дотягуючись до пачки цигарок і запальнички.
— Ну, я думаю Селезень достатньо особливий аби робити винятки. Так ти згоден на вечерю?
— Можливо…Лягай, тобі зранку на роботу. — Накахара виходить на балкон замислюючись і намагаючись усвідомити що тільки-но трапилось. Це реальність, чи тупий Осаму знову хоче поглузувати?
«Дізнаюсь завтра.»