Work Text:
Вей Вусянь ніколи не думала, що опиниться в такій ситуації, де студенти останніх курсів з усіх Будинків зібралися разом, на підлозі, у колі, а посередині була порожня пляшка з-під вогневіскі, щоб зіграти в "правда чи дія". В ім'я чесної гри до правил було додано обов'язковий пункт для всіх: сироватка правди. Якби про це стало відомо Лань Джану, він би їх усіх відправив до професорів Лань, Дзінь, Дзян та Нє для покарання. А ще гірше, до директора Вень. Але його тут немає.
Вей Вусяну ніколи він не подобався, не з таким характером, хоч зовнішність і привабила її на секунду, поки Вей Вусянь не побачила двох найкрасивіших дівчат під час сортування на першому курсі.
Одну з них звали Лво Бінхе, а другу Хва Чен.
І якщо в той момент вони дійсно дуже подобалися Вей Вусяну, то з роками, коли вони розцвіли і стали ще кращими, ще красивішими, Вей Вусянь закохалася в них, не могла не закохатися в них.
Це справді змушувало нервувати, усвідомлюючи, які таємниці можуть стати відомі не лише їм, а всім студентам їхнього курсу. Вей Вусянь була в біді, чи не так? Вона тихо дивилася, як крутиться пляшка, як його друзі та інші роблять дурні вчинки, і перші рази вона приєднувалася до них, коли Вей Вусянь вибирала дію, але зараз... Чи було би цікаво поділитися якоюсь історією, яка може бути переказана? У неї таких повно. Все не може бути так погано, так?
З думок Вей Вусяня вивів голос:
— Вей Вусянь, твоя черга!
Вона подивилася на пляшку вогневіскі, яка вказувала шийкою на неї.
— Правда чи дія? — запитав Нє Хвайсан, усміхаючись до Вей Вусяня.
До біса.
— Правда, — сказала вона рішуче.
— Добре, давайте щось цікаве, що усіх нас цікавить. Гм, чому ти приставала до двох найкращих учнів нашого курсу? Лво Бінхе и Хва Чен?
Серце Вей Вусяня забилося швидше: саме те, чого вона хотіла уникнути. Всі ці роки для різноманітності Вей Вусянь фліртувала з багатьма, щоб не викликати підозри, проте... найчастіше вона чіплялася до них і... це помітили.
— Мені дуже подобалися Лво Бінхе і Хва Чен, але потім я закохалася в них, — сказала Вей Вусянь проти своєї волі.
Вона не могла протистояти сироватці правди.
Вей Вусянь не відводила очі від підлоги, відчуваючи, як червоніють щоки, бо не хотіла зустрічатися з ними поглядами. Вона швидко прокрутила пляшку, щоб вся увага перейшла на когось іншого, а не була зосереджена на Вей Вусяні. Це так бентежить...
Вей Вусянь була тільки рада, коли гра продовжилася, однак...
Вона ігнорувала гру, яка тривала навколо неї, ігнорувала шум, думаючи лише про те, що робити. Чи варто поводитися, як ні в чому не бувало? Так само чіплятися до Лво Бінхе і Хва Чену? Начебто й закоханості немає? Але це може бути боляче. Вей Вусянь закусила губу. Знайоме ім'я привернуло увагу Вей Вусяня.
— Хва Чен!
О, ні.
Ні, ні, ні.
Вей Вусянь подивилася на Нє Хвайсана і не могла не помітити його хитрий вираз обличчя. Це не віщує нічого доброго.
— Правда чи дія?
— Дія, — сказала Хва Чен своїм глибоким голосом.
У Вей Усяня мурашки по шкірі. Вей Усянь затамувала подих.
— Поцілуй Вей Вусяня, скажімо, на три хвилини?
Вона спробувала вбити свою найкращу подругу Нє Хвайсана одним тільки поглядом, відчуваючи, як другий раз на день Вей Вусянь червоніє.
Дорога Моргана, це справді відбувається?
Вей Вусянь подивилася на Хва Чена, яка наблизилася, опинившись із нею обличчям до обличчя. Она піднімає підборіддя Вей Вусяня й проводить пальцем по нижній губі, підчеплюючи її і відтягуючи убік. Серце пропускає удар від такого простого вчинку. Вей Вусянь не може не думати, що вона не виглядає красиво у чужих очах, червона, шумно дихає від перспективи її поцілувати.
Вона ковтає, коли Хва Чен просунула руку в волосся, щоб схопити Вей Вусяня за потилицю, з'єднуючи їхні губи.
Її губи такі м’які.
Вей Вусянь ніколи не відчувала нічого подібного, звісно, її насилу поцілували без дозволу на стрільбі по луках, але це було дуже невміло і мокро, і їй було бридко від цього відчуття. Це нічим не зрівняється з цим. Усі навколо зникли, залишивши їх удвох. Хва Чен провела язиком по лінії між губ, просячи їх відкрити, і Вей Вусянь розціпив губи, зітхнувши.
Десь у глибині душі вона була дуже вдячна, що погодилася грати, бо інакше ніколи могла не поцілувати Хва Чена.
Язики зіткнулися одна з одною, хвиля жару прокотилася по її тілу. Вей Вусянь схопилася за мантію Хва Чена, гостро потребуючи будь-якої підтримки. До біса, вона вміла цілуватися. Це було так гаряче, так волого. Вей Усянь ніколи не думала про танець язиками, але це саме те, що нагадувало. Вона простогнала їй у рот.
На жаль, усе закінчилося після цього звуку. Наче саме це помогло згадати, що вони не одні, а в кімнаті з іншими. Не дивлячись на це Вей Вусяну не хотілося припиняти цілуватися — коли Хва Чен відірвалася, вона спробувала продовжити поцілунок, перш ніж відчула руку на плече. Їхні погляди зустрілися. Одна червона, а інша чорна дивилися в Вей Вусяневі срібні, і вона вже просто не могла відвести погляду.
— Хей, ви забулися у своєму маленькому світі?
— Подивіться на них, це очевидно, — каже Нє Хвайсан комусь у натовпі.
— О, нова закохана парочка!
Хва Чен посміхнулася, піднімаючись, досі дивлячись на неї, і Вей Вусянь намагалася заспокоїтись. Тому що вона тонула в поцілунку, в цьому почутті, і було так жорстоко виявитися відірваним від усього цього. Вей Вусянь поставила руки на щоки, що горять.
О, Моргана...
Вей Вусянь глибоко дихала, подивившись на Лво Бінхе, яка підійшла ближче до них, поставивши одну руку на плече Хва Чена, обіймаючи її, але дивилася вона на Вей Вусяня.
— Ходімо, Вей Їн? — вимовила Лво Бінхе, простягаючи вільну руку.
Навколо них вибухнули радісні вигуки, і Вей Вусянь піднялася, беручи її за руку, подивившись у її червоні очі своїми срібними. Вона справді щасливчик, чи не так, коли дві красуні її хочуть?
Вей Вусянь ніколи більше не відмовлятиметься від "правда чи дія", якщо це приносить у її життя щось хороше.