Work Text:
Шшшш… Кррр…
Полуденне сонце безжально сушить все живе. Шелест листя молодої яблуні. Тріпоче легка брунатна сукенка. Пальці нервово бгають тканину. Їй п'ятнадцять. Вчора бігала за лисицею, яка намагалась вкрасти їх курей.
Кррр… Шшшш…
Цю яблуню посадив батько на її десятий день народження. Ніхто не вірив, що вона взагалі проросте — один нещасний хирлявий саджанець; а тут на тобі — зацвіла, вродила. Вперше за всі ці роки. Батько тішився. Ходив навколо неї, забувши про все і всіх. Мати дивилась насмішливо.
Шшшш... Кррр...
Дівчина обходить яблуню, несучи відро, повне води. Босі ноги бесшумно ступають по випаленій траві і невидимій стежці, знайомій лише їй. Бліді очі втуплені у якусь свою чорну безодню. Над головою метушиться комашня.
Кррр...
Вгризається в яблуко, через яке ледь не впала по дорозі. Якась комашка повзе по її пальцям. Сік тече по підборіддю. Вона витирає його одним легким, недбалим жестом, лише відчуваючи, як рукав плаття мокріє. Солодко.
Шшшш... Крр...
В хаті тихо. Десь далеко муха застрягла у павутинні. Тріщить полум'я. Вона готує їсти. Батько вчора сказав, що матері зле, хоча зле тоді було обом — так вони кричали. Вечеряли без неї. Сьогодні мати, напевно, вже зголодніла, але її кімната досі глухо зачинена. Кипить вода. За дверима лише тиша.
Шшш... Крр...
Чути скрип підлоги, наче хтось робить два непевні кроки та завмирає за її спиною. Вона повертається та простягає руку — порожньо. Хватає лише нестерпно важке повітря.
Крр...
Гойдається тіло батька на найміцнішій гілці молодої яблуні.
Шшш...
Шелестить листя.