Work Text:
— Щось відбувається… Щось пішло не так...
Всі демони принишкли. Дагон завмерла в тій же позі, що утворилась під час її яскравої промови, і трохи налякано подивилась на свою керівницю. Вираз обличчя Вельзевул значно відрізнявся від звичного. Це вже був не вічно стомлений та задовбаний погляд, а розгублений. Князь Пекла не знала, що конкретно сталося, але вже шукала вихід із ситуації.
Дагон віддано чекала подальших вказівок, а от інші демони вже починали тихо шептатися між собою. Повелителька Файлів розуміла, що під загрозою була репутація Вельзевул, однак, в той же час, вона не могла зробити щось масштабне без наказу. Тому Дагон, з суворим виразом обличчя, наважилась лише розігнати натовп різкими помахами рук.
А як навколо не було нікого, то Повелителька Файлів повільно підійшла ближче до своєї керівниці та обережно торкнулась її холодної долоні. Князь Пекла здригнулась. Цей дотик був досить несподіваним, однак зміг повернути її до свідомості:
— Так, треба терміново розібратися з цим, і знайти Антихриста, а ще й… — нервово пробурмотіла Вельзевул, стрибаючи очима з місця на місце, — що ж там в біса відбувається…
— Лорд Вельзевул… — хотіла щось додати Дагон, однак її зовсім не слухали:
— Просто нема слів. Стільки тисячоліть підготовки… І ВСЕ ЦЕРБЕРУ ПІД ХВІСТ! — все сварилась Князь Пекла, знову втративши нитку реальних подій.
Повелителька Файлів могла й далі слухати обурення своєї начальниці, але відчувала, що має зробити дещо більше. Те, що не розповсюджено серед демонів, але так характерно для людських відносин — міцні обійми. Дагон мовчки обхопила руками тендітні плечі Вельзевул та заспокійливо провела пальцями по її темному волоссю. Князь Пекла зовсім не намагалась звільнитись від подібного прояву ніжності, а лишень сильніше притулилась до тіла своєї підлеглої. Вона була наче маленька мушка, яка намагалась сховатись від негоди під високим та сильним деревом. В такі моменти їм були зовсім не потрібні слова, щоб розуміти одна одну. Вистачало кількох лагідних доторків чи ніжних поглядів. Однак цього разу Дагон все ж мала дещо сказати:
— Як би там не було, ви не одна. Я завжди буду поруч, щоб допомогти у потрібну хвилину. І зараз не думайте про те, що буде потім, вчиняйте як вважаєте за потрібне. А я зроблю все, щоб це втілити в життя.
Ці слова значно додали впевненості Вельзевул та дали чітке розуміння, що робити конкретно зараз:
— Тоді я відправляюсь на Землю, прямо до Антихриста.
— Це правильно. Але варто ще дещо зробити. — кинула Повелителька Файлів та побігла кудись, повернувшись через секунду з чорною хутряною шапкою, — Ваша парадна муха, надягніть її на удачу.
Князь Пекла любила цю річ і дійсно брала з собою лише на найважливіші заходи. Під цей капелюх вона змінила свій вигляд на більш чистий та охайний, що було певною адаптацією під земні реалії. Повністю зібравшись, Вельзевул наостанок промовила:
— І ще дещо, — вона задоволено подивилась на Дагон і м’яко торкнулась її губ своїми, — це теж на удачу.