Work Text:
Чехьон зосереджено щось вчила за столом, у той час як її подруга гралась зі своїм телефоном.
Час від часу, Дайон переводила свій погляд на силует дівчини, що сиділа з нею в одній кімнаті. І кожен раз, глибоко видихнувши, поверталась назад до свого світу.
— Тобі щось потрібно, Йоні? - м'яко спитала Чехьон, не відриваючи очей від книги.
— Та ні, нічого. Продовжуй виконувати своє завдання. - відповіла їй інша, пристально дивлячись на неї.
Відчувши на собі погляд чужих очей, Чехьон нарешті вирішила відволіктись, і повернула своє крісло до Дайон, яка продовжувала щось роздивлятись у ній.
— Скажи вже.
— Справді нічого, Хьон. М-мені просто потрібно дещо сказати тобі. Ну ти знаєш, те, чим можна поділитись лише зі своєю найліпшою подругою. - після цього, Дайон все ж опустила очі, сором'язливо дивлячись кудись вниз, граючи з подолом своєї сорочки.
— Що ж, тоді віддаю всю свою увагу тобі. - мовила дівчина, вставши навпроти подруги.
Дайон все ж підняла очі, і побачила перед собою, усміхнену Чехьон. «Знову ця посмішка», - пролунало в думках.
— Я знаю хороше місце. Ходімо! - весело мовила Хьон, перед тим як взяла Дайон за руку й потягнула її кудись, за межі кімнати.
В коридорах гуртожитку не було ні душі, після комендантської години. Всі студенти розійшлись по своїх кімнатах.
Чехьон обережно оглядалась, щоб вони не натрапили на нічних охоронців, перед тим як довести Дайон у те саме місце.
— Вуууу!! - Дайон буквально закричала, коли нічний бриз привітав її. Так, Чехьон привела її на дах.
— Давно ми тут не були. - слідуючи за дівчиною, тихо мовила Чехьон.
— Тааак. Школа забирала багато часу, тому ми не могли сюди прийти.
— Я пам'ятаю наш перший рік, коли ми проводили багато ночей тут, чекаючи падаючу зорю.
— Тоді, ми були підлітками. - з легкою посмішкою, сказала Дайон, згадуючи про теплі моменти.
— Ти не віриш у це? - спитала дівчина, сівши на лавку біля неї. Дайон сіла поряд.
— Що? У те що, якщо загадати бажання, то воно виповниться?
— Хммм.
— Що ж, я не хочу нічого, окрім...
Дайон зупинилась, помітивши поряд сидячу дівчину, яка зачаровано роздивлялась нічне небо.
Почувши підозрілу тишу, Чехьон перевела погляд, і побачила глибокі карі очі, що уважно дивились у відповідь. Вони загубились у очах одна одної. Здається, кожна з них хотіла щось розповісти, але ніхто не хотів ламати те, що вони мають зараз.
— Вау, падаюча зоря!! Хьон, загадуй бажання!! - Дайон перша відвела погляд, коли побачила, як чорне небо розсікає яскравий промінь світла.
Тоді, вони обидві закрили очі...
«Я хочу зізнатись їй.»
«Я хочу, щоб почуття були взаємними.»
Прозвучало в думках, з надією в серці.