Chapter Text
— Мудак, щоб його блять перекосило усіма можливими способами. Тьфу, весь настрій зіпсував, це ж ще треба вміти таким бути. Ні, щоб просто сказати що незацікавлений, потрібно соромити перед усіма і називати заразною дурепою. Кончений блять! Рін, ти слухаєш мене? - Ацуму била подушку, розповідаючи подрузі про те, як сьогодні призналась Сакусі, хлопцю з паралелі, що був подобою давньогрецького бога, поки та беземоційно дивилася у вікно.
— Так, слухаю. Він абсолютно кончений, - дівчина, ніби робот, відповіла блондинці, що змусило її хвилюватися.
— А в тебе що сталося?
— Твій брат. Звісно без сорому перед усіма, але на душі фігово...- брюнетка витерла одну нещасну сльозу що все ж виступила проти її волі. — Забий, я і не очікувала згоди.
— Йаааа, він не розуміє яку круту гьорл втрачає, давай вставай-вставай, - Ацуму потягнула Суну з ліжка і зупинила перед дзеркалом. — От дивись, руки ноги є, будемо чесні, ти сексі сама по собі, а Саму, ну він лох, не виглядає він підходящим для тебе. Тобі треба хтось красивіший набагато. Забий хер на цього лоха, ще сам буде мучитися.
— Мія, ти йобнута, ти між мною і братом вибрала мене. Ти серйозно? - серед кімнати звучить сміх Рінтаро.
— Я абсолютно серйозно, ти моя найкраща подруга. Звісно я вибрала тебе, кого мені ще вибирати? Лоха? Ну ні. Я придумала!! Ми можемо допомогти одна одній.
Суна лише підняла брови, дивлячись на дівчину через дзеркало і очікуючи її відповіді. Та лише вмостилась на її плече підборіддям і почала:
— Ми можемо бути разом з розбитими серцями. Допомогти одна одній забути тих мудаків. Вони не достойні наших сліз! Ми були б ахуєнною парою. Ми чудово одна одну розуміємо, і взагалі краще мене Мії ти не знайдеш, а я не знайду краще тебе брюнетку.
Сміх Суни став ще голосніше, ніж був до цього, а на її очах через це виступили сльози. Мія обережно їх витерла і продовжила лежати на плечі брюнетки, обіймаючи її.
— Ацуму, я ніколи не перестану дивуватися твоїм ідеям, сонце. Ти інколи таке ходяче чудо. Сакуса втрачає таку генійку, що ж я заберу тебе в нього. Хай потім не плаче.
Про їхні стосунки вони не розповідали нікому. Та і стосунками це важко було назвати спочатку. Майже нічого не відрізнялося від їхньої дружби. Єдине що вони почали обійматися частіше та періодично цілуватися в губи. Їм обом було ніяково, зате в голові не було лишніх людей. Навіть приходячи кожен день в будинок Мій, Рінтаро не звертала уваги на Осаму, коли той був. Так, наче вона ніколи і не була закоханою в нього.
Вони обидві не були гетеро, вони ще на початку своєї дружби зрозуміли, що вони бі, тому для них не було ніякої проблеми в тому, що вони почали цікавитися одна одною в цілому. Єдине, що тривожило кожну з них - це їхня дружба. Що Ацуму, що Рінтаро почали це, аби рана на серці затягнулася, аби їм стало легше. Вони й не думали що дійдуть до переломного моменту.
Дівчата сиділи на ліжку, ну як, точніше Ацуму сиділа на ліжку, а Рінтаро в неї на колінах, і цілувалися. З кожним разом їх поцілунки були все жадібніше. Вони не хотіли відпускати одна одну. Врешті коли повітря перестало вистачати Рін притулилась лобом до лоба Мії та тихо, з дурною посмішкою, прошепотіла:
— А я люблю тебе, - вона і не сподівалася, що та почує. Навіть навпаки не хотіла, щоб та почула. Проте сталося що сталося.
— І я тебе, Рін, дуже сильно люблю.
— Ти не розумієш. Ацу, я серйозно. Я кожної ночі все більше і більше падаю в цю прірву, - брюнетка злізла з подруги, кусаючи губи. — Можливо треба припинити це, аби не зруйнувати нашу дружбу?
— Рін...можна я буду егоїсткою і не буду це припиняти? Я в цій же прірві, що й ти. Віриш? - вона за руку ніжно притягнула дівчину до себе, щоб цьомкнути в носа.
Відповісти Суні не дав звук відчинення дверей, і голос Осаму, що хотів спочатку сказати одне, проте лише звернув увагу на те що Рін якось швидко перемістила свою увагу на іншу Мію. Слова застрягли клубком в горлі, а повертатися в ту сторону не хотілося. З цього ступору дівчину вивів голос блондинки.
— А ти не заздри, ідіота кусок, сам винен що профукав таку чудову дівчину, йди нахуй і зачини двері з тієї сторони. Рінтаро не мусить за тобою вічність вбиватися, за таким то лохом! - аби Ацуму заспокоїлася, Суна поцілувала її, натякаючи що Осаму і справді варто звалити й не заважати. Після хлопку, дівчата все ж розірвали поцілунок.
— Чи варто нам потім ще зробити так перед Сакусою?
— Абсолютно так, - Рінтаро повалила дівчину на ліжко, розціловуючи її обличчя, — Чому я спочатку не зацікавилась в тобі?
— Бо я була вкрашена в Сакусу. Я б розбила тобі серце, люба. Всьому свій час, і головне що зараз, а не що було раніше.
— З яких пір ти вмієш так розумно говорити?
— Йаааа, Рін, це вже булінг, от не буду я тебе більше цілувати - будеш знати!
— Я люблю тебе, Ацу.
— І я тебе, Рін, - блондинка тягнеться за ще одним поцілунком, яких їй завжди буде мало. Суна звикне. Бо точно така сама.