Work Text:
Чонін повернувся додому з університету. Останній рік навчання забирає всі його сили. А ще вільний час, бо крім навчання є ще робота і тренування. Часу на відпочинок майже немає. Він чекає повернення свого хлопця, щоб як завжди разом повечеряти та щось подивитися. Такі комфортні вечори з Хьонджином завжди допомагають йому впоратися зі стресом та втомою.
Хьонджин і Чонін зустрічаються вже три роки. Вони вдвох пройшли шлях від легкої закоханості до справжнього кохання. Їхнє кохання глибоке і щире, воно дарує сили й натхнення. Вони завжди підтримують та вірять один в одного. Їхнє кохання пристрасне і палке, як вогник, який ніколи не згасає. Вони оберігають цей вогник як найдорожче, що є в цьому світі. Їхнє кохання сильне і міцне. Вони навчилися чути один одного, довіряти та знаходити компроміси.
Очікування тривало не довго, Хьонджин повернувся набагато раніше, ніж зазвичай. Він закінчив університет минулого року, зараз продовжує професійно займатися танцями, а ще тричі на тиждень викладає хореографію для невеликої групи.
— Ти сьогодні так рано, все добре? — питає Чонін, коли його хлопець заходить у вітальню.
— Так. Я повернувся раніше, бо вирішив дещо для нас зробити. Збирай речі, — промовив Хван у відповідь.
— Що? Збирати речі? Навіщо?
— Попереду цілих чотири вихідних, ми обидва давно нормально не відпочивали, тому у нас відпустка.
— Я просто думав, що мені варто трохи повчитися на цих вихідних, скоро іспити, — Чонін кусає губи й невпевнено дивиться у відповідь. Хьонджин підходить ближче та обіймає його.
— До іспитів ще достатньо часу, а от відпочинок тобі дійсно потрібен, я бачу, як сильно ти себе навантажуєш. Ця маленька подорож точно покращить твій стан, — говорить Хьонджин і відчуває, як молодший розслабляється в його обіймах.
Хьонджин давно помітив, як Чонін намагається працювати ще більше, не робить перерв між робочими проєктами, а практично весь його вільний від роботи час займає навчання і тренування. Він забуває відпочивати, а іноді навіть зовсім не спить вночі. Вони не раз про це розмовляли, та всі розмови закінчувалися лише обіцянками молодшого більше відпочивати.
Чонін справді дуже втомлений, він розуміє, що Хьонджин має рацію. Немає нічого поганого в тому, щоб дозволити собі відпочити. Ці вихідні є чимось дійсно необхідним для них обох, наче ковток свіжого повітря. Чонін більше думає навіть не про відпустку і відпочинок, а про час, який вони з Хьонджином можуть провести вдвох. Байдуже де, байдуже як, він просто хоче побути зі своїм хлопцем та ні про що не думати.
Ян відпускає всі сумніви й погоджується. Насправді він давно про це мріяв. Вони мали поїхати в подорож ще взимку, але плани здійснюються далеко не завжди, тому було прийнято рішення перенести все на літо. Зараз весна - ідеальний час для невеликої відпустки, перезавантаження і відпочинку. Вони обидва колись це обговорювали, а Хьонджин дуже уважний до дрібниць. Він знає, що Чонін обожнює сюрпризи, знає, що молодший давно хотів провести вихідні у невеликій подорожі, знає, що йому дуже потрібен відпочинок.
Витративши близько години на збір необхідних на найближчі кілька днів речей, хлопці спустилися у двір та сіли в таксі, яке вже чекало їх біля входу в будинок.
— Може ти розкажеш мені, куди ми їдемо? — запитав Чонін. В його очах нарешті сяє яскравий вогник, який з’являється коли він чимось зацікавлений.
— Ти скоро сам про все дізнаєшся, — хитро відповів Хьонджин.
Поки таксі рухалося вулицями міста, у Чоніна виникло кілька припущень стосовно того, що міг придумати його коханий. В результаті виявилося, що водій віз їх до аеропорту Гімпо. Це неочікувано. Хьонджин тішиться, бо помітив, наскільки у молодшого покращився настрій.
— Аеропорт? А куди далі? Хван Хьонджин, ти як завжди мене дивуєш! — Чонін усміхається і роздивляється приміщення, в якому вони опинилися. Він точно не очікував, що вони будуть кудись летіти.
Приміщення аеропорту досить велике, розділене на різні зони та наповнене людьми, які рухаються в різних напрямках, проводжають або зустрічають когось, зосереджено переглядають розклад рейсів та перевіряють свої документи. Аеропорт - місце, де вирує безліч різних емоцій.
Чонін з Хьонджином нікуди не поспішають. Старший потурбувався про те, щоб дорога була максимально спокійною і комфортною, тому хлопці мають достатньо часу перед вильотом і насолоджуються приємним передчуттям їхньої маленької подорожі. Вони повечеряли у невеликому ресторанчику прямо в зоні реєстрації. Крізь вікно було видно, як на злітній смузі великі залізні птахи набирають швидкість і відриваються від землі. В цій вечері точно було щось надзвичайно атмосферне та романтичне.
Після оголошення реєстрації на один з рейсів, Хьонджин взяв Чоніна за руку і повів за собою.
— Чеджу! — одразу зрозумів Чонін, — Я так давно там не був! І ми досі жодного разу не були там вдвох! — хлопець дуже зрадів, а Хьонджин не міг перестати яскраво усміхатися від такої реакції.
— Я подумав, що це найкраще місце для нашого відпочинку. І я давно хотів провести там час тільки з тобою, — відповів старший.
Після реєстрації хлопці швидко зайняли свої місця та дочекалися, коли їхній літак почав рухатися по злітній смузі. Чонін і Хьонджин захоплено спостерігали крізь ілюмінатор за тим, як велике місто повільно зменшується та зникає вдалечині, а яскраве сонце м'яко опускається за горизонт, фарбуючи небо у червоні, помаранчеві та рожеві відтінки. Обидва вперше побачили захід сонця з літака, вони трималися за руки й розглядали неймовірної краси небо.
Політ тривав близько години, острів Чеджу зустрів їх справжнім весняним теплом та приємним вечірнім вітерцем. Хьонджин забронював номер у затишному готелі на березі моря, дорога до якого зайняла певний час, тому хлопці мали можливість трохи насолодитися неймовірною природою острова. Діставшись до готелю, вони отримали ключі та піднялися у свій номер, який знаходиться на останньому поверсі. Хлопці відкрили двері та побачили простору кімнату з балконом і великими вікнами, через які відкривається прекрасний вид на море та пляж. Біля виходу на балкон стоїть зручний диван та невеликий столик, а праворуч розташувалося велике ліжко з м'якими подушками та шовковою постільною білизною. На стіні навпроти є телевізор та декілька картин, на яких зображені пейзажі острова. Крім того, в номері є шафа для речей і велике дзеркало, а ще простора ванна кімната з кількома комплектами рушників, халатів та косметичних засобів.
Хьонджин відкрив вікно, щоб насолодитися атмосферою та видом на море, відчуваючи, як свіже повітря наповнює кімнату. Після великого міста така спокійна тиша навколо і настільки свіже повітря здається чимось справді дивовижним.
— Це таке чудове місце, — промовив Чонін. Він обійняв старшого зі спини та почав разом з ним роздивлятися вид з вікна.
— Так, справді неймовірне, — усміхаючись відповів Хьонджин.
Вони не могли повірити своєму щастю. Ця подорож - можливість на кілька днів відволіктися від метушливого життя і купи справ та нарешті по-справжньому відпочити, насолодитися моментом, насолодитися один одним.
Перший день відпочинку почався з того, про що обидва мріяли дуже давно. Вони виспалися. Вони спали так довго, що проспали сніданок, тому вирушили вивчати територію готелю, щоб обрати в якому закладі поїсти. Чонін та Хьонджин снідали на терасі невеликого ресторанчика з морепродуктами, який знаходився прямо на березі моря, слухаючи шум води та споглядаючи неймовірні краєвиди навколо. Все було дуже смачним та свіжим.
Після цього вони кілька годин відпочивали у своєму номері, переглядаючи нову дораму, а потім вирішили провести час в спа-комплексі готелю. Вони побували в сауні, покупалися в джакузі та відвідали різні процедури, щоб розслабитися і відчути максимальний комфорт.
Вечір провели на пляжі. Після заходу сонця Чонін і Хьонджин під світлом ліхтарів босоніж гуляли по узбережжю, насолоджуючись приємною свіжістю піску та відчуттям вже теплого морського повітря. Хлопці замовили смачні коктейлі зі свіжими фруктами у барі та провели час розмовляючи про все на світі.
— Як тобі наш перший день на острові? — питає Хьонджин. Вони повернулися з пляжу і прийнявши душ одразу влаштувалися на зручному ліжку.
— Неймовірно. Здається я навіть мріяти про таке не міг, — сонно відповів Чонін і притиснувся ближче до Хьонджина, щоб опинитися в його обіймах. — Я так сильно тебе кохаю.
— І я тебе. Спи, завтра буде насичений день, — сказав Хьонджин і залишив невагомий поцілунок на скроні молодшого. Чонін щасливо усміхнувся.
— Спокійної ночі.
Цей день допоміг їм обом розслабитися настільки, що вони заснули близько одинадцятої вечора. Навколо приємна тиша та спокій, наповнені легким шумом моря з-за вікна.
Ранок наступного дня почався з замовленого в номер сніданку. На день запланована невелика поїздка по острову, тому поснідавши вони одразу вирушили в дорогу.
Цей день справді був дуже насиченим. Чонін і Хьонджин багато гуляли мальовничими місцевостями та насолоджувалися красою природи. Вони відвідали кілька парків, музеїв та водоспад. Дізналися різні цікаві факти про острів та його історичне минуле. Зробили безліч гарних фото. В обід спробували смачні напої та десерти в антуражній кав’ярні, а повечеряти вирішили у ресторані, який розташовувався на горі. Звідти відкривається чудовий краєвид на місто та морське узбережжя. Хлопці пробували місцеві страви та слухали живу музику, насолоджуючись розмовами та проведеним разом часом.
Після насиченої подорожі островом вони повернулися до готелю. На його даху знаходиться невелика зона відпочинку з басейном, тому Хьонджин з Чоніном влаштувалися на зручному диванчику біля нього. Людей тут зовсім небагато, атмосфера дуже приємна та спокійна. Легкий вітерець підіймає невеликі хвилі на поверхні моря, а колір неба поступово змінюється.
— Чарівно, — прошепотів Хьонджин, обіймаючи Чоніна за плечі. Вони знову разом зустрічають захід сонця.
— Так, я не можу повірити, що це все не сон, — відповів Чонін поклавши свою голову на плече Хьонджина. — Дякую, що зробив це для нас. Це один з найкращих моментів мого життя.
— Я хочу, щоб ти завжди був щасливий, моє кохання, — промовив Хьонджин.
Вони проводили час сидячи на даху, поки сонце повністю не сховалося за горизонтом, а небо стало темно-синього кольору. Чонін пропонує трохи поплавати в басейні, а Хьонджин погоджується.
— Завжди мріяв спробувати, — промовляє Чонін, коли вони обидва опиняються у воді.
— Ти про що? — не розуміє Хван. Чонін підходить ближче та обіймає його. Ніжно торкається його губ своїми й переплітає їхні пальці під водою.
— Про це, — Чонін розчиняється в обіймах свого хлопця. — Купатися ось так вночі, дивитися разом на зірки, спостерігати за нічним морем.
Вода в басейні була теплою, вони купалися не дуже довго, їх обох вже огорнула приємна втома після насиченого дня. Повернувшись у свій номер вони майже одразу заснули, даруючи один одному комфортні обійми.
Чонін прокинувся першим, почувши за вікном шум моря та спів пташок. Він на кілька секунд прикрив очі й подумав про те, наскільки в цю мить він щасливий. Хлопець встав з ліжка та відкрив щільні штори й балконні двері, щоб впустити в кімнату сонячні промені та свіже морське повітря. Він повернувся під м’яку ковдру й подивився на свого хлопця. Хьонджин лежав поруч і здається зовсім не збирався прокидатися. Чонін провів рукою по його довгому волоссю та помітив, як той зморщив ніс і трохи надув губи. Дуже мило.
— Час прокидатися, — тихенько шепоче Чонін, перебираючи волосся старшого.
— Мммм.
— Ти вирішив проспати наш останній день на острові? — говорить Чонін та починає сміятися, бо його хлопець настільки милий, що втриматися неможливо. Його очі перетворюються у півмісяці, Хьонджин про це знає, тому одразу розплющує свої очі та дивиться на молодшого.
— Твоя усмішка - найкраще, що я можу бачити зранку, — сонно промовляє Хьонджин та залишає на губах Чоніна короткий поцілунок.
— Хван Хьонджин! Ти тільки розплющив очі, а вже фліртуєш зі мною? — зніяковіло буркоче молодший.
— Так. Ти такий милий, коли ніяковієш, — Хьонджин широко усміхається, а Чонін ховається в його обіймах.
Сьогодні останній день їхнього відпочинку на острові. Вони вирішили, що день має пройти як можна спокійніше. Саме тому, після легкого сніданку хлопці замовили собі фрукти та включили аніме. Вони лежали на ліжку, обіймалися та час від часу залишали на губах один одного ніжні поцілунки. Такий відпочинок це те, про що обидва мріяли вже давно.
Другу половину дня Чонін і Хьонджин вирішили провести на свіжому повітрі. Спочатку влаштували собі пізній обід у ресторані, а потім прогулялися по території готелю та опинилися на пляжі. Вода в морі, звісно, ще занадто холодна для купання, але на вулиці досить тепло, тому проводити час біля моря - суцільна насолода. Спочатку вони трохи посиділи на піску прямо біля води, обіймаючись та спостерігаючи за легкими морськими хвилями, а потім перемістилися в облаштовану зону відпочинку. Стало трохи прохолодніше, тому вони обидва загорнулися у м’які пледи. Чоніну дуже подобалося лежати на березі моря і не думати ні про що, крім того, що він у відпустці зі своїм хлопцем.
Хьонджин з Чоніном зустріли ще один захід сонця на острові. Останній у цій подорожі. Кожен захід сонця, який вони бачили за ці дні, був унікальним. Природа створює справді неймовірні речі. Не небі вже з’явилися перші зірки. Хлопці домовилися завершити свій день повечерявши у ресторані.
— Нам потрібно повернутися в наш номер, я візьму готівку, — попередив Хьонджин, коли вони вийшли з пляжу. Ян взяв старшого за руку і вони пішли до готелю.
Чонін відкрив двері та перший зайшов у їхній номер. На його обличчі застиг подив, світло було вимкнено, натомість приміщення освітлювалося лише гірляндами та свічками. У напівтемряві Чонін пройшов на середину кімнати та зупинив погляд на балконі. Там, на невеликому столику, їх вже чекала вечеря. Молодший розвернувся і зустрівся з задоволеною усмішкою Хьонджина.
— Я подумав, що варто влаштувати нам маленький сюрприз, — промовив Хван, відповідаючи на здивування молодшого. Чонін був зворушений. Він швидко подолав відстань у декілька кроків та обійняв свого хлопця.
— Мені дуже подобається ця ідея.
Хьонджин замовив їх улюблену їжу. Вони повечеряли та вже кілька годин продовжують сидіти на балконі, діляться враженнями від подорожі й розмовляють про плани на майбутнє. А ще мовчки роздивляються зоряне небо. Все це відчувається як абсолютне щастя.
— Чонін? — тихо промовляє старший, привертаючи увагу свого хлопця.
— Так?
Хьонджин простягає Чоніну невелику оксамитову коробочку чорного кольору. Хлопець бере її до рук і здивовано дивиться у відповідь. Минає кілька десятків секунд, перед тим, як молодший цю коробочку відкриває. Чонін бачить сріблястий ланцюжок та невелику підвіску з візерунком. Він роздивляється прикрасу, а потім підіймає очі на Хьонджина.
— Квітка? Це моя квітка? — здивований голос молодшого порушив тишу, яка зберігалася впродовж декількох хвилин.
— Так, це вона, — коротко відповів Хьонджин. Він продовжує дивитися на свого хлопця, з трепетом спостерігаючи за його реакцією.
Ломикамінь* - квітка Чоніна за датою народження. Ця квітка росте на скелястих гірських та прибережних схилах, у кам'янистих місцевостях, а також на луках та в лісових зонах. Вона здатна витримувати різні природні катаклізми й адаптуватися до важких умов існування. Ломикамінь символізує витривалість, міцність, стійкість, відданість та вірність.
Підвіска виготовлена з білого золота та має трикутну форму. Всередині трикутника зображена квітка, яка має трохи заокруглені пелюстки, що загострені на кінчиках. Центральна частина квітки має круглий виступ та тичинки, що додає їй текстуру і реалістичний вигляд. Невеликі коштовні камінчики, обрамлені контурами пелюсток, додають прикрасі ніжний та витончений вигляд і легке сяйво.
— Ця квітка…Це твій малюнок? — питає Чонін після того, як детально роздивився подарунок.
— Так. Ця підвіска існує в єдиному екземплярі. Я хотів, щоб це було чимось особливим, тому сам намалював ескіз квітки та звернувся до майстерні, яка виготовляє прикраси на замовлення, — відповідає Хьонджин. — Тобі сподобалося?
— Це…Хьонджин, це неймовірно! Ця квітка, це ж твій малюнок…У мене просто немає слів, щоб описати свої почуття, — молодший повертає погляд до подарунка. Він дістає прикрасу з коробочки та роздивляється, тримаючи її в руках. Серце вистукує якийсь новий ритм.
— Я справді радий, що тобі подобається, — щиро усміхається старший. — Я хочу, щоб ця прикраса нагадувала тобі про те, наскільки ти сильний. Я бачу, як ти багато працюєш та як борешся зі складнощами, і дуже хочу, щоб ти знаходив сили та натхнення у цій прикрасі. Я дуже пишаюся тобою, але, будь ласка, Чонін, не забувай про себе. І пам’ятай про те, що я завжди поруч, моє кохання.
Очі Чоніна повні захоплення і вдячності. Значення цих слів Хьонджина набагато більше, ніж може здаватися на перший погляд. І Чонін про це знає. Раніше старшому було дійсно важко говорити про свої почуття. Хьонджину простіше дати іншим їх відчути, ніж передати словесно. Його почуття у великих вчинках і маленьких дрібницях. Його почуття це кава, яку він готує для Чоніна кожен ранок, милі записки та повідомлення, які він постійно пише, його творчість, його теплі худі, в які він завжди кутає Чоніна, коли прохолодно. Його почуття відображаються сяйвом в його очах кожен раз, коли він дивиться на свого хлопця. Його почуття - ця відпустка і прикраса, яку Чонін зараз тримає в руках. Хьонджин знову дарує йому свої почуття.
— Ці слова дуже важливі для мене. Дякую, я теж тебе кохаю. І я теж завжди поруч, — промовляє Чонін. — Я дуже хочу, щоб цю підвіску на мене одягнув ти, — додає він та підводиться з-за столу.
— Добре, — Хьонджин підвівся вслід за молодшим і підійшов ближче.
— Зачекай, — Чонін бере свого хлопця за руку і веде у кімнату до дзеркала у повний зріст, яке розташоване між диваном та ліжком. — Я хочу це бачити.
Чонін розстібає більше ґудзиків на своїй сорочці та відкриває вид на грудну клітку, яка зверху чітко окреслена ключицями. Хьонджин і сам не помітив, як затамував подих.
— Ти такий гарний, — пошепки промовляє Хьонджин, встановивши зоровий контакт з Чоніном через дзеркало. На щоках молодшого з'являється легкий рум’янець.
Хван тримає ланцюжок з підвіскою двома руками, знайшовши пальцями застібку він заводить руки за шию Чоніна. Холодний металевий ланцюжок торкається тіла. Застібка клацає і прикраса опиняється на своєму місці. На цей раз подих затамовує Чонін, бо Хьонджин проводить кінчиками пальців по його шиї. Чонін притуляється до нього спиною, бере за руку і переплітає їхні пальці. Вони продовжують дивитися один одному в очі. Їхні руки опиняються на грудній клітці Чоніна, прямо на щойно одягненій підвісці. Хьонджин відчуває, як десь під його рукою шалено б’ється серце його кохання.
Їхній зоровий контакт переривається, бо Хьонджин нахиляється вперед, щоб залишити легкий поцілунок на шиї свого хлопця. Чонін у відповідь розвертається, стискає руками талію Хвана і наполегливо притискається до його губ. Руки Чоніна опиняються під сорочкою Хьонджина, він ніби вперше вивчає його тіло, яке вже давно знає напам’ять. Вони цілуються, доки у легенях не закінчується кисень. Ці поцілунки такі гарячі та пристрасні, що Чонін навіть не помічає, як опиняється притиснутим спиною до ліжка.
Прохолода шовкової постільної білизни та їхні розпалені тіла зводять з розуму. Хьонджин залишає поцілунок на губах Чоніна, а потім спускається нижче. Він не поспішаючи цілує лінію щелепи та переходить на шию, спускається до ключиць, залишає поцілунок десь на ланцюжку, а потім знаходить губами підвіску. Цілує. З вуст Чоніна зривається напіввидих, напівстогін. Хьонджин добре знає, що подобається його хлопцю.
Хван веде однією рукою по талії Чоніна, гладить тазову кістку, проводить рукою по оголеному животу. Приємно. Хлопець піддається назустріч дотикам, намагаючись бути ближче, відчувати кожною клітиною свого тіла. Чонін тягне Хьонджина на себе, прагнучи дістати до його губ. Цілує, вкладаючи в цей поцілунок пристрасть і бажання, які палають десь всередині. Він виплутує пальці з м’якого волосся Хвана і веде руками по спині, тисне долонями на його поперек. Хоче, щоб він був ще ближче. Між їхніми тілами не залишається жодного міліметра. Але Чоніну все одно хочеться більшого. Хван усміхається крізь поцілунок, він відчуває те саме. Чонін трохи прикушує його нижню губу. У обох перед очима все пливе.
За вікном бурхливе море розбиває свої хвилі об скелі. А в кімнаті два люблячих серця б'ються в унісон, віддаючи один одному своє кохання. Їхня відпустка закінчується, вже завтра вони повернуться додому. Але те, що буде завтра не має ніякого значення, поки є зараз. Відпустка на Чеджу назавжди залишиться для них чимось особливим. Як і ця весняна ніч, в яку вони потопали у своїх почуттях.