Work Text:
Скарамучча сміється гучно. Він спокійно дивиться на те, як Тарталія чудово існує десь поруч, але не з ним.
Аякс постійно був буквально у декількох сантиметрах від нього. Ось вони сидять зовсім поруч на парі: Чайльд за партою перед ним, а ось вони їдуть на навчання в одному вагоні в метро; а ось йдуть за кавою в одну кав’ярню на великій перерві…
Але Тарталія наче спеціально його ігнорував.
Він ніколи не дивився на нього, не вітався. Коли їх ставлять в пару на проєкт по журналістиці Скарамучча був готовий лізти на стіну, плакати, кричати, битися головою об усі тверді поверхні навколо нього, лише б викладачка змінила йому партнера, але вона була надто незацікавлена у тому, щоб вирішувати чиїсь питання які не те щоб дуже торкалися проекту.
Зробили? Молодці. Хто, з ким і як – ваші проблеми.
В той день Кунікудзуші пішов додому в сльозах.
Ясна справа – в такому вигляді його ніхто не бачив. Райден його засміяла б, а Каедехарі прийшлося б надто довго пояснювати ситуацію. Який вже рік Скарамучча потерпає від гойдалок? Питання цікаве, правда відповіді він і сам вже не знає.
За день до дедлайну проекту хлопець отримав повідомлення від чайльда. Честно? Його руки тряслися настільки сильно ледь не вдруге в житті.
Перший раз, до речі, був теж через Аякса.
Усі надії на нормальний діалог були розбиті тоді, коли від відкрив діалог. Нічого цікавого. Лише частина проєкту Аякса навіть без привітань.
Кунікудзуші хотів ридати.
В який момент його шкільна закоханість у хлопчика з задньої парти перейшла у залежність? Напевно, десь там де Скарамучча пішов в один університет з ним, десь там де він отримав друге бюджетне місце, записувався на кожну подію від навчального закладу де був Тарталія, десь там де він ще в школі намагався просити вчителів ставити його в пару з Аяксом, а ті лиш пожимали плечима та виконували його прохання.
Але Чайльд не був простим. Йому було смішно. Він знав про закоханість Скарамуччі ще з дев’ятого класу коли хтось з хлопців знайшли закритий твіттер Кунікудзуші і показали Аяксу абсолютно все.
Від «я такий закоханий» до «я хочу щоб він був теж залежний від мене. чому чому, чому, чому хто завгодно, але не я?»
Скарамучча хотів зникнути. Чи припинив він свої спроби зайвий раз хочаб просто заговорити? Звичайно ні. Але з часом він дуже змінився хочаб у своєму сприйнятті ситуації. Ніхто не повинен був знати. Зі старої компанії Чайльду в університет пішли тільки декілька людей, та й ті не знали про ту ситуацію, так що хлопцю було набагато легше. Він навіть спробував у стосунки, але все дуже швидко полетіло дуже не в той бік. Хоча, Мону теж можна зрозуміти. Не кожна людина витримає бачити як твій, наче, коханий закривається у кімнаті і плаче, а потім виходить з одягом повністю заляпаним кров’ю.
Скарамуччу у колективі любили. Він був хлопцем впевненим у собі, да й багато кому допомагав у питаннях навчання. Там організує якусь ярмарку, там допоможе першокурсникам, а потім ще й здасть усю сесію автоматом. Золота людина, яка плавиться від кожного погляду голубих очей і тікає тікає тікає як най далі просто щоб не бачити.
Вдома він знову береться за лезо. Слабкість. Скарамучча ненавидить відчувати себе слабким, але здавалося що саме цього від нього весь час хотів Тарталія. Слабкості. Він хотів розмазати його по стінці прямо тут і зараз, щоб усі сміялися і тикали пальцем.
Раз. По блідим щокам біжать сльози. Два. Чи такого кінця він собі бажав? Три. Точно ні. Чотири. Жалюгідний помре так само жалюгідно.
Скарамучча повернувся до університету через місяць.
Реабілітація зайняла у нього досить багато часу хоча б через те, що сам він не мав ніякого бажання вилазити з лікарні, а особливо повертатися в університет.
Але, на здивування, зустріли його досить добре. Кунікудзуші навіть встиг повірити у те, що його життя насправді налагодиться і все буде в рази краще ніж раніше.
На великій перерві він сидить сам: читає щось у телефоні коли поруч з ним сідає ще хтось - Скарамучча перестає дихати.
Аякс посміхається так, наче ось-ось знищить його прямо на місці.
Він мовчки бере руку хлопця, проводить великим пальцем по надто помітним шрамам та сумно зітхає.
— Треба було о-ось тут… - він веде пальцем по вені в декількох міліметрах від найбільшого шраму.
— І глибше. Не налажай наступого разу.