Work Text:
Міньярд займався татуюванням як селфгармом. Дістаючи машинку, замість порізів він залишав візерунки чорною фарбою. Ендрю використовував це лише в моменти, коли почувався нестерпно, відчував, що виходу немає. Приносило біль, приховувало для чужих очей первинну ідею, приховувало його бажання померти. Матір, Аарон, їбаний Дрейк, поліція, препарати. Останнє заглушило всі емоції, лишаючи в серці та розумі порожнечу. Порожнечу, яка забрала усі спогади та відчуття реальності. Він не був впевнений у власному існуванні, що його дійсно прийняли в університет Пальметто, навчальний спортивний заклад, де повинен бути там воротарем. Ендрю, який не бажав і не хотів нічого, і воротар? Смішнішого жарту він і уявити не міг. Проте час йшов. Там дні змінялись днями: пари, тренування, сон, відвезти Кевіна, психотерапія у Бі.
Все змінилося, коли приїхав Ніл Джостен. Той ще мудак. Приніс стільки проблем, скільки жодна здорова людина не могла би принести. А Лиси і не були нормальними. Ніколи. Ендрю усвідомлював усе з часом як проходило суспільне життя з ними, він разом з командою прийняв Ніла, дав захист, яким би диваком той не був.
Після психіатричної лікарні та повернення Ніла з Балтімору Ендрю малював. Малював, викидав, знову діставав олівець, доки ескізи не виходили. Татуював себе, вже не задля того, щоб причинити болі, а тому що хочеться.
Дізнався і Кевін про “захоплення” Ендрю. Так і з'явилась шахова фігура на щоці, яка перекрила огидну двійку. Це був його перший, але точно не останній раз, коли Ендрю робив тату іншій людині.
Попросив і Ніл.
Джостен хотів залишити знак його “знайденої родини” на тілі. Щоб він не забував, що надія є. Не забував, що завжди будуть люди, які дадуть прихисток, як зробила команда в університеті Пальметто та, особливо, Ендрю.
Ідея виникла одразу. Міньярд отримав схвалення ескізу від Ніла та розпочав свою справу.
Рухи, завчені до автоматизму: дістати з ящику машинку, окрема стерильна голка та колба для фарби, рукавиці, бриття, перенести ескіз на шкіру.
– Готовий? – Ендрю поглянув на Ніла. Той кивнув.
Малюнок мазок за мазком набував яскравості, чорні лінії заміщали сині. Під майстерними руками Міньярда лис та ракетки ніби оживали від ліктю до зап’ястя. Ніл терпляче витримував біль. Тому що тату повинно було тривати ще декілька годин.
Його щоки почервоніли, дихав важко. Скільки би Джостен не пережив, з кожним разом легше не ставало.
– Мені треба пауза, – не стерпів Ніл. Ендрю одразу забрав машинку та відсторонився спиною на стілець. Джостен піднявся, також потребуючи руху, лежання на одному місті без рухів його втомило. Він потягнувся в одну та іншу сторону, розминаючи спину, а потім дістав пачку цигарок, що лежала поряд з попільничкою. Спалах. Кімната заполонилась запахом тютюну та димом. Ніл запропонував Ендрю: – Одну на двох?
Міньярд зняв рукавиці та взяв цигарку, затягуючись. Декілька хвилин вони курили в повній тиші, опісля без слів Ніл ліг назад, щоб Ендрю продовжив роботу. Звук нових резинових рукавиць та включення машинки для татуювання. Він знову заповнював шкіру чорнилами.