Work Text:
– Я не придумав подарунок для Мінхо! – вигукнув Джісон, поглянувши на червоне картонне серце з написом «Солодкі знижки для парочок!».
– Ну, то придумай, – відповів Хьонджін, навіть не здригнувшись на відміну від баристи. – Нам парний акційний сет із кави та тістечок, будь ласка.
– А, звісно… – нарешті отямився нещасний за касою. – Вам тут чи із собою? Молоко додавати звичайне чи рисове, мигдальне, кокосове?
Джісон уже не чув, що саме замовляв Хьонджін, бо все, що він бачив перед собою, – це дату «10 лютого» на заставці. На вихідних у них із Мінхо були заплановані прибирання, прання та приготування їжі на тиждень уперед – Джісон точно не зміг би вирватися непомітно на три години в ТРЦ. Якщо вирішив би піти в АТБ, то Мінхо пішов би за компанію. А залишати все на останній день – надто ризиковано.
– Але між тим, що в тих магазинах шукати? – у розпачі сказав уголос Джісон, навіть не помітивши.
– Для початку знайдемо столик, – Хьонджін уже тримав у руках тацю з двома капучіно та солідними шматочками «Червоного оксамиту».
– Я серйозно не знаю, що йому дарувати, – Джісон відчував, як паніка охоплювала його. Він сів за столик, повторюючи за Хьонджіном. – Я наче ставив нагадайку собі на телефон. А тепер так мало часу лишилося!
– Хей, не накручуйся! Час ще є, ідей в інтернеті хоч граблями гати. Зараз усе придумаємо. От що Мінхо зазвичай для тебе робить?
– Готує…
– Так і ти йому щось приготуй!
– Просто приготувати вечерю? Це ж не святкування вийде, а звичайний вечір. Це ж Мінхо, я маю подарувати щось особливе!
– Ну, от і приготуй щось особливе, – Хьонджін підтягнув до себе блюдце. – О! Спечи йому торт.
– І коли я встигну?
– Візьми відгул, у тебе ж тих відпускних купа.
– Та ні дурня якась… Я ж лишень раз у житті бодай щось пік, і то під наглядом Фелікса.
– Тоді за стандартом: іграшковий кіт, шампанське, троянди та «Київ Вечірній».
– Це теж дурня! Ти не допомагаєш…
– Я і не планував, – Хьонджін відправив до рота добрячий шматок торта та вдоволено усміхнувся.
В іншому кутку зали дві дівчини голосно засміялися, згадуючи ґачимучі. Бариста поспіхом зник у підсобці. За вікном люди бігли у своїх справах. Усім було байдуже на Джісона та його тяжкі думки.
***
Великий брат чи інші шпигунські таємні програми точно існували, бо як інакше було пояснити, що протягом наступних двох днів Джісон тільки й натрапляв на відео «Неймовірний тортик для твоєї половинки за 15 хвилин» від усіх можливих блогерів. А те, що інші ідеї в голову Джісона не приходили, – це вже точно змова корпорацій.
Вечір 12 лютого переходив у ніч, ані подарунка, ані інших ідей не було. Тяжко зітхнувши, Джісон зробив єдине, що міг:
«Пане Крісе, доброго вечора! Вибачте, що пишу у вихідний. Але чи можна взяти відпустку на 1 день у вівторок? Сталися термінові справи. Завчасно дякую!»
«Привіт, Джісоне! Без проблем, тільки зранку лист на мене і HR напиши. Терміновим справам теж привіт 😉»
«Дякую!»
Джісон зрадів, що це була переписка, бо під час особистої зустрічі він би згорів від стиду, що керівник так легко вгадав його «справи». Але пункт 1 було успішно виконано, залишалося лишень витрясти з Фелікса поради щодо тіста і крему, а потім те все вдало приготувати з першої спроби. Життя Джісона таке легке.
***
– Гей, вставай же: на роботу спізнишся! – голос Міхно гучно пролунав над самісіньким вухом Джісона, який насправді вже пів години вдавав, що спить.
– І тебе зі святом, коханий! Мені сьогодні можна прийти о десятій. Тож виходь без мене, не переймася.
– Ага, вітаю, – Мінхо чмокнув Джісона в щоку. – Це ти виходь без мене, бо я можу прийти, хоч об одинадцятій: керівництво на черговій намаханій зустрічі. Чай, кава, капучіно, «Наталі»?
– Чай, – швидко ляпнув Джісон, аби тільки Мінхо вийшов із кімнати.
Це був жах, Джісон ще з ліжка не виліз, а все вже пішло не за планом. Він схопив телефон, подивившись на годинник, і почав вигадувати план Б: прикидатися далі, що він неквапливо збирається на роботу, потім вийти разом із Міхно, або просто на вулиці дочекатись, коли той піде. Просто, геніально, неповторно! Джісон був страшенно гордий за свою винахідливість, а потім ще за бездоганний артистизм, коли пив чай і прощався легким поцілунком перед виходом на «роботу». Щоб задарма час не гаяти Джісон вирішив одразу піти скупитися згідно зі списком продуктів від Фелікса.
Неймовірно щасливий та натхненний Джісон із двома великими пакетами виходив з ліфту. План Б діяв краще, ніж попередній: було вже давно за одинадцяту, Мінхо мав поїхати, усі інгредієнти куплені, попереду вдосталь часу. Наспівуючи та підтанцьовуючи, Джісон відчинив двері, заніс пакети в коридор, почав роззуватися, та коли він впевнено разом із Френкі Валлі заспівав «And let me love you, baby, let me love you», хтось ззаду поплескав по плечу. Заволавши щосили і стягнувши навушники, він обернувся та побачив Мінхо.
– Що ти тут робиш?! – заволав він вдруге.
– Це ти що тут робиш?
– Ти мав давно піти на роботу!
– Ти теж! – Мінхо поглянув униз. – Що це за пакети?
– Я… – Джісон завмер. Подарунок: тепер його не було. – Це продукти на тортик… Я взяв відпустку на сьогодні, щоб до вечора тобі спекти та подарувати… А, виходить, не встиг… – він почав важко дихати, паніка швидко брала верхи. Єдина ідея подарунку для Мінхо не спрацювала, тепер він його не міг привітати.
– Відпустку заради мене? Це мило, – Джісон не одразу відчув, як Мінхо взяв його руки у свої. – Я теж попросив відгул, і давно все купив для святкової вечері, яку тепер теж не встигаю приготувати.
– У мене немає для тебе подарунку! Мінхо, вибач, вибач мене, будь ласка!
– Агов, Джісоне, подивися на мене, – Мінхо обхопив долонями обличчя Джісона. – У тебе вихідний, у мене вихідний, у нас чиста квартира та купа різної їжі. Розумієш про що я?..
– Що ми можемо весь день… – дійшло до нього за мить. – Валятися на ліжку та дивитись аніме!
– Саме так! Незапланований день наодинці з тобою – це вже найкращий подарунок, – Мінхо м’яко погладив по щоці Джісона.
– Я згадав! У мене є дещо, – Джісон стрімко схилився до дального пакету. – Ось, тримай, я купив на випадок, якщо торт не вдасться.
– Пудинг? Сонце, тепер цей день взагалі ідеальний! – Мінхо немов засяяв. Усе виявилося таким простим. – Все, вимикаємо телефони, ти йдеш шукати мультики, а я – робити шикарний ланч.
– Ти дещо забув, – Джісон обійняв Мінхо за талію та поцілував. – З Днем Закоханих, любий!