Work Text:
Шерлок прив'язав Вільяма до дивана. Не те що б вони пробували методи зв'язування, йому просто набридло, що навіть у Нью-Йорку той вантажить себе роботою. Біллі сьогодні пішов зранку раніше, тож було вирішено, що Вільям зобов'язаний відпочити.
— Раджу мене відпустити. Зараз же.
Він спробував смикнути руками, перевіряючи, як міцно його зв'язали, але варто було віддати належне - Шерлок явно вмів користуватися вузлами.
Він сів зверху, задоволено посміхаючись. У голові не було думок, що план спрацює, але це виявилося набагато легше.
— Ти тепер зобов'язаний відпочити.
— Але не зі зв'язаними руками!
Зверху Шерлок міг розгледіти, як на щоках починає повільно з'являтися рум'янець.
Вільям дивився вбік, проганяючи всі непристойні думки. Але від чужих чіпких очей це не сховаєш: Шерлок одразу зрозумів, що відбувається в його голові.
Трохи нахилившись, він вимовив напівшепотом:
— А з одного боку схожий на янгола.
На мовчання у відповідь він хмикнув і поцілував відкриту шию, від чого Вільям різко завмер і подивився на нахабу.
— Шерлок, ти!..
Але він нічого не відповів, продовжуючи цілувати. Губи присмоктували шкіру, залишаючи червоні відмітини. Ліам смикнув руками, мабуть, у спробах вирватися, але в нього нічого не вийшло.
Шерлок же не припинив тортури. Поклавши долоні на талію, він почав ними діяти: то стискав і тримав на місці, то ніжно погладжував, забираючись під одяг. Ліам довго не пручався і швидко здався.
Поцілунки перейшли на вуха - чутливе місце. З губ зірвався тихий стогін, і Шерлок відсторонився. На обличчі з'явилася задоволена усмішка, адже таку картину він не міг бачити постійно: прив'язаний, весь червоний, збуджений Вільям.
— Не це я планував із тобою робити, — усміхнувся він, і серце Ліама шалено застукало, а дихання збилося.
— Шерлоку, будь ласка...
— Це чим ви тут займаєтеся? — пролунав голос позаду обох.
Шерлок повільно повернувся. Брови запитально піднялися, а погляд зі здивованого почав змінюватися на нищівний.
Вільям же в цей час червонів від сорому, але тут відчув, як з нього злізли.
— Геть звідси, негайно, — вимовив Шерлок, невдоволено хмурячись.
Судячи з кроків, Біллі попрямував до виходу. Наступними його словами було:
— Уже йду, хвостику!
Шерлок зачинив двері на замок, щоб їх більше не потривожили. Повернувшись, він помітив, що Ліам дивиться куди завгодно, тільки не на нього.
— Вибач, я не очікував, що Біллі повернеться раніше.
— Відпусти мене.
— Тільки якщо ти обіцяєш зараз піти в кімнату і лягти відпочивати.
Вільяму не залишилося нічого, окрім як погодитися, адже навіть якщо він сяде працювати в кімнаті, Шерлок його зв'яже в ліжку.
Руки нарешті звільнилися, і, вставши з дивана, він почав розминати їх.
— Наступного разу ти опинишся зв'язаним, — у голосі звучала погроза.
— Це ми ще подивимося.