Work Text:
Спіймайте мене, якщо зможете, пане Голмсе.
Спіймати його у натовпі.
Серед сотень людей ухопитися за його погляд на спіральні сходи.
Серед шуму й галасу вчепитися в його спокійний, прохолодний, наче морський бриз, профіль.
Серед невігластва та нудьги хапатися за його розсудливий відсвіжний голос.
Серед маскараду й лицемірності триматися за його вишуканість та елегантність водночас із простотою та затишком.
Спіймай мене, Голмсе.
Спіймати його у лабіринті.
Серед павутиння злочинів та вбивств учепитися за його тінь.
Серед математичних розрахунків та заплутаних схем упізнати його почерк.
Серед моря крові та жорстокості відшукати його потік думок.
Серед океану несправедливості й нерівності віднайти його жертвенність і геніальність.
Серед темряви й гріху натрапити на утіху, захоплення й те саме, що не називають…
Серед крижаної дистанції підхопити бажання стати ближче і мати змогу доторкнутися до холодного пломеню.
Заверши цей спектакль, Шерлі.
А він простягає руку.
А він не планує відпускати.
А він стрибає слідом, у пекуче полум’яне пекло.
Притискає нарешті до себе.
Ближче. Міцніше. Турботливо. Обережно.
Наче в його руках – скарб, на який він полював усе життя.
Наче в його руках – таємничі руїни, що готові стертися у пісок, віддавши себе на вирок часу.
Наче в його руках – дорогоцінне життя, що вислизає у темряву, самовіддано прямуючи до обіймів смерті.
Йому не страшно замазатись кров’ю, яка крапає з рук, що хапаються за нього.
Йому не страшно падати у темні холодні глибини, що палахкотять пекельним пломенем.
Йому не страшно втратити тверду землю під ногами й плисти за течією.
Йому не страшно дивитися у вічі смерті, поки він притискає до себе Вільяма.
Спіймайте мене, якщо зможете, пане Голмсе.
І Шерлок спіймав.