Work Text:
Черговий шалений поворот змусив вас, так само як і інших пасажирів, незручно звалитися на сидіння. На фоні неспокійна поїздка стала ще гучнішою через новий вибух ненормативної лексики.
У вухах гуділо, чи то від перенасичення адреналіном, чи від нудотно-небезпечних віражів фургона. Розум погано фіксував конкретні події, все навколо розмилося в каламутну пляму. Напружена битва з про-героями, втеча від переслідування — хоча, здавалося, вам всім вдалося відірватися на достатньо безпечну відстань, але екстремальне водіння Спіннера не надто сприяло заспокоєнню нервів.
Томура був в трохи кращому стані, хоча вплив гарячки нещодавньої сутички залишався присутнім: можливо його дихання стишилось, але напруження повної бойової готовності все ще оточувало його фігуру. Лідер Ліги оглядав дорогу, але більшість часу його погляд все-таки зосереджений на вас, що не дарувало анітрохи душевної рівноваги. Те, що він спирався на вас тільки додавало рівнів хвилюванню. Для вас Шигаракі був бурею — і ви без жодних сумнівів готові були будь-коли кинутися в саме її пекло.
Але справжнє полум'я розгорілося від його раптового поцілунку — погляд глибоко в очі, і його потріскані губи з силою притискаються до ваших, захоплюючи подих. Ваші емоції закипають по-новому; така несамовита реакція, яку може викликати лише він.
Ви могли відчути смак його крові з маленьких ранок, дотик грубої шкіри шрама викликав мурашки. Ви були жадібні, і не могли не відповідати на поцілунок з усім що мали.
Томура посміхається від насолоди вашою реакцією, інколи кусає ваші губи, ще більше поглиблює поцілунок. Йому так подобається ваш смак, потрібно ще і ще, більше ніж повітря, більше за все на світі.
Навіть, коли виникає потреба вдихнути, ви обоє відтягуєте цю мить. Це почекає, треба ще трішки. Контакт губ і язиків стає безладнішим, але відірватися неможливо. Коли все ж між вам з'являється відстань в кілька міліметрів, це ох-як-нестерпно. Майже фізично боляче, ніби від вас відірвали найважливішу частинку.
Фургон знову хитає, краєм ока помічаєте за вікном зміну пейзажів, але свідомості неможливо на цьому зосередитися. Ваші очі повертається до його багряних, смакуючи цей п'янкий погляд.
На секундочку ви дозволяєте собі торкнутися губами до такої звабливої родимки на обличчі Томури.
А потім вдих повітря один на двох, і ви знову цілуєтеся, ще палкіше.
Ніщо в світі не здатне розділити вас. Шигаракі притискається до вас, жадаючи більшої близькості, ви у відповідь обіймаєте його за шию, піднімаючись кінчиками пальців вверх, аби погладити його м’яке волосся.
Так добре: лавово-гаряча шкіра; гучне серцебиття.
Ще один поцілунок. І ще один. І ще. Так сильно хочеться більше.
Десь звідкись там здалеку долинає голос Дабі:
— Дочекайтеся, коли будете самі і в своїй кімнаті, огидно-солодка парочко, — він роздратовано шипить і кривиться, — ви тут не самі. Ще потрахайтесь тут і тобі доведеться шукати новий транспорт, Шигаракі.
Єдиною відповіддю Томури був жест середнім пальцем, не відриваючись від поцілунку з вами.