Work Text:
Поки тренувальний матч ще не почався, Сакуса розминав кисті рук. Матч проти новеньких в команді. На диво серед них є і давні знайомі. Хоча важко назвати Хінату знайомим, бо єдиний раз, коли Кійоомі його бачив, це момент з хворобою молодшого на грі.
Перше враження було не дуже. Сакуса лише хмикнув, чуючи свисток, та став на свою позицію.
Гра була швидкою, проте всі, а особливо тренер, зрозуміли слабкі та сильні сторони гравців, яких не знали до цього. Зараз же Сакуса спостерігав, як Ацуму та Бокуто мучали вже "нашумівшу зірку" Хінату Шьойо. Або Ніндзя Шьойо, як він сам представився. Хлопцю не сильно цікаві їхні розмови, але знайоме лого на футболці не давало йому спокою. Як Кемма пов'язаний з ним взагалі? Таку річ просто купити неможливо, тому є дуже мало варіантів, як саме рудий її отримав. За роздумами Кійоомі не помічає, як Мія тягне його знайомитися з Хінатою. Він одразу скривився, вириваючи руку.
— Боже, Мія, скільки разів мені ще казати, щоб ти не чіпав мене, ніби спеціально знущаєшся.
— Ти мусиш знати Шьойо, він крутий малий, уявляєш, він має навіть спонсора.
— Спонсора? Зазвичай же спонсори дають гроші команді, а не одному гравцю. Ну якщо воно пов'язане з волейболом, — Сакуса нахмурився, коли знову перевів погляд на футболку Хінати. Той відразу зніяковів.
— Ну, то просто мій хороший друг. От він і запропонував мені спонсорство. Не думаю, що ви знаєте Кемму. Його лише Бокуто знає, — Сакуса готовий поклястися, що той почервонів. Він закотив очі та пішов в роздягальню, аби одразу найпершим зайняти душ та піти після цього додому. В нього є 2 причини, аби повернутися додому. Там Кемма. Там Кемма, який якимось дивом виявився спонсором новенького. Кійоомі і не думав, що він вміє ревнувати. Проте поки він не знає усієї ситуації, він має на це право.
Вдома досить тихо, Сакуса навіть не чує, як шумить джойстик Кодзуме. Дивно. Перевіривши спочатку ігрову хлопця, а потім спальню і не знаходячи нікого. Можливо той в компанії. Хоча він би написав про це. "Пропавший" знаходиться у ванній з милим пучком і вся його увага приділена воді. Кемма навіть не помічає брюнета в дверях.
— І що ти робиш?
— Комп'ютер, блять, збираю, не видно? — Кодзуме різко повертається в сторону Сакуси. — А ти чого так рано? Я думав ти пізніше будеш. Я б встиг.
— В нас сьогодні новенькі, тому дивилися їх навички. Так значить Хіната Шьойо?
— А він тут до чого? — Кійоомі підходить до ванної, присідаючи на корточки.
— Ти знаєш Хінату?
— Ну знаю, і? Ми знайомі зі старшої школи. Що не знаєш, як Некома часто грала з Карасуно? От і подружилися.
— Щоб з тобою подружитися треба або бути Куроо, або бути, як одна з твоїх ігор, — Кемма лише дивитися хлопцю в очі, не кажучи ні слова. — Ти що серйозно?
— В нас умова. Якщо він стане мені не цікавим, я припиняю його спонсувати.
— Котику, я не припиню дивуватися твоєму мозку. Проте є одне “але”, схоже Хіната на тебе запав.
— Як запав, так і відпаде. Я зайнятий, він знає це. І ні, він не знає, що це ти, а тепер звали нахуй і дай я домиюсь, чесне слово, я нахуя стараюсь по твоєму.
Врешті Кодзуме нарешті повертається до спальні. Весь м'ягенький і тепленький, а його халат лише посилює це. Він всідається на Кійоомі, як ні в чому не бувало.
— І що це за сцена ревнощів?
— Ти не розповідав, що ти спонсор і для окремих гравців.
— Ти хочеш, щоб я тебе спонсорив? Кійоомі, давай подумаємо, чи не роблю я це і так? Годинник на твоїй руці. Купа твоєї хуйні в ванній. Останній твій телефон, м? — Кемма нахиляється та легенько кусає чужу мочку вуха. Далі його голос стихає. — Хінаті я не замовляю з найдорожчих ресторанів нічого.
— Хто знає, які у вас там стосунки. Особливо, якщо я на власні очі бачив, як він червонів, коли тебе згадував. Ще й ти кудись там встигати до мого приходу мав.
— Я до твого приходу і мав встигнути, — Сакуса припідняв брову, очікуючи продовження фрази. — Блять, Кійоомі, я для тебе і робив це. Хто знає які бактерії могли до мене прилипнути в 4 стінах, — з сарказмом, проте і з любов'ю протянув хлопець. Як він без любові може говорити щось тому, заради кого взагалі готовий приймати душ частіше, ніж раз в "фу засмердівся".
— І як часто ти так робиш?
— Блять, ти питаєш так, ніби тебе моя відповідь збудить. Кожного разу, коли ти надовго йдеш кудись, ну, але виключення, коли я в офіс звалюю, там нема як, ну, коли повертаюсь сам знаєш як.
— Я тобі вже казав, як кохаю тебе?
— Кожного дня, хочеш ще раз здивувати?
— Так. Я дуже кохаю тебе, котику.
— Я тебе теж, — Кодзуме розпустив свій пучок та руками обвив шию Сакуси. — Тільки давай більше без ревнощів, а то так і до Куро колись почнеш ревнувати.
— Ну проти Куроо-сана в мене нуль шансів.
— Кійоомі, блять, я ж зараз встану і піду грати. Не дратуй мене, — встати хлопцю не дали б руки на талії. Руки, що зараз погладжують м'яку шкіру та інколи починають водити пальцем по випираючим хребцям. — Так би й одразу, — Кемма посміхнувся та повалив Кійоомі на спину, нависаючи над ним. В нього раптово з'явилося багато планів на вечір, проте всі ці плани пов'язані лише з однією людиною.