Work Text:
Коли Ніл зачиняє за собою двері своєї квартири, їхня «черепахова кішка» пробирається крізь його ноги. Перш ніж звернути на неї увагу, він вішає свій ключ на гачок ліворуч від дверей поруч із комплектом Ендрю.
Ніл присідає навшпиньки і чухає кота за вушком.
— Привіт, Фатті. Де всі? — Він дає собі ще кілька секунд, перш ніж почвалати квартирою, кинувши свою сумку в коридорі.
Він пробирається до їхньої спальні, де його зустрічає Ендрю, що розкинувся на ліжку; мобільний телефон здійнятий над головою, а їхній другий кіт відпочиває на його грудях. Він без нарукавних пов’язок, у темно-сірих спортивних штанях із бордово-синьою емблемою команди Ніла «Колорадо Ексі» на стегні та добре підігнаній білій футболці.
Такий самий, яким Ніл залишив його сьогодні вранці перш ніж піти на тренування.
Ендрю кидає погляд на Ніла, після чого повертається до мобільного телефону.
— Коти вже поїли. Не вір нічому з того, що вони тобі скажуть.
Ніл усміхається, перш ніж звільнити для себе місце на ліжку поруч з воротарем. Його стегно притиснуте до руки Ендрю, і він відчуває, як його м’язи посмикуються з кожним прокручуванням стрічки у Твіттері.
— Ти їв сьогодні?, — Ніл розсіяно закручує біло-русяве пасмо Ендрю.
— Каву, млинці.
— Тоді я замовлю щось пізніше.
Ніл неохоче залишив Ендрю сьогодні вранці після цілої ночі, проведеної вдома. Ендрю та Король навідались до його власної команди у Вашингтоні на вихідних, тож вони провели вчорашній день, наново пізнаючись.
Прокидаючись у своїх м’яких простирадлах, Сер зігрівав їм пальці ніг, а Король був поміж них, Ендрю, м’який і осяяний у золотому ранковому світлі, — Нілу було складно вирішити, чи тренування того коштувало.
Він провів усе дев’ятигодинне тренування, згадуючи це видовище. Він все ще не звик до того, що у нього є дім і Ендрю, до якого можна повернутися, навіть якщо це були б всього лише нечасті вихідні. Це було більше, аніж він міг коли-небудь попрохати. Більше, аніж він коли-небудь мріяв.
Після кількох хвилин спостереження за тим, як Ендрю гортає стрічку в телефоні, блондин грубо штовхає його ліктем по стегну:
— Ти пахнеш шкарпетками та Кевіном. Покупайся.
— Тобі це подобається, — усміхається Ніл, але все одно встає з ліжка, кидаючи сорочку в кошик й прямуючи до ванної кімнати.
Натомість щоб почати приймати душ, він закриває зливну трубу, щоб набрати ванну. Терапевт його команди сказав, що це допоможе впоратися з тривогою, і Нілу це так сподобалося, що це стало звичайною частиною його рутини після тренувань.
Ніл закінчує роздягатися й обережно ступає у ванну, гаряча вода сягає йому аж до грудей. Він заплющує очі й спирається головою на стіну, дозволяючи воді розслабити його напружені й хворі м’язи.
Він чує, як двері риплять, і його очі прослідковують шум — оголений Ендрю кладе два рушники на умивальник.
Ніл нічого не каже — лише легенько посміхається й совгається вперед, звільняючи місце. Він дозволяє собі милуватись блідим і маленьким тілом Ендрю, коли той залізає у ванну, обхоплюючи Ніла ногами.
Ніл розслабляє спину на грудях Ендрю, й дозволяє рукам лягти на вкриті ластовинням коліна, повільно погладжуючи великими пальцями вперед і назад.
Ендрю тягнеться до мила на бортику ванни й намилює його поміж рук, після чого прошепотівши, хочеш, щоб я тебе викупав? Нілу на вухо та хвилинного мовчазного кивка, Ендрю повільно потирає руками вкритий шрамами живіт Ніла.
— Нікі написав мені раніше, — м’яко каже Ніл, — він хотів знати, коли вони з Еріком приїдуть до Колумбії наступного місяця, чи будеш ти там. Я відповів йому, що запитаю, але..
Голос Ніла розчиняється в глибокий вдихах, коли спритні руки Ендрю втирають мило у внутрішню частину його стегон.
Груди Ендрю вібрують від задумливого гудіння.
— Наступного місяця у мене немає домашніх ігор. Але я впевнений, що він може подорожувати й без мене, що перебуває там для того, щоб няньчити його.
— Думаю, це означає, що він хоче тебе бачити. — Ще одне гудіння вібрує між ними, коли Ендрю тягнеться до шампуню, щоб розтерти його між мозолистими руками.
— Сядь, — Ніл слухається, і Ендрю масажує його рудуваті кучері. Якби ви запитали у нього сім років тому, чи вважає він Ендрю Міньярда здатним м’яко масажувати його волосся, настільки ніжно, що його очі заплющилися б, а серце заколисувалось, Ніл назвав би це чортівнею. І все ж він тут.
Ендрю торкається плеча Ніла, показуючи, що він закінчив, і Ніл набирає в долоні кухлик води, щоб сполоснути їх.
Роблячи це, Ендрю простягає руку через край ванни, звертаючи увагу на наполегливе нявкання, що є наслідком їхнього плямистого чорного кота.
— Він ревнує. Тепер тобі потрібно викупати його.
— Розумник, — рука Ендрю все ще там, м’яко потираючи скроню Короля, — йому цікаво, чому ви обоє пахнете однаково.
— Ти його обожнюєш, він розбещений.
Ніл дивиться на Ендрю з-за спини й здіймає брови, не помічаючи другу руку Ендрю, яка все ще лежить у ванні й плескає на нього водою.
— Можливо, це ти ревнуєш, — каже Ендрю, обережно штурхаючи Ніла:
— Забирайся, ця ванна недостатньо велика для нас обох.
Ніл сміється та все одно виходить – не звертаючи уваги на рушники, які приніс Ендрю, і натомість вода скрапує на підлогу.
Він підходить до своєї шафи, одягає спортивні штани та футболку, перш ніж схопити телефон і зайняти попереднє положення Ендрю на ліжку.
З’являються повідомлення від Метта, і поки він відповідає своєму старому другові, Ендрю повільно повертається до ліжка. Він простягає руку під подушку, щоб дістати свою копію однієї з книг про Гаррі Поттера (Ніл не бачить між ними різниці), яку відкриває, розслабивши спину навпроти узголів’я.
Не роблячи перерви в наборі свого повідомлення Метту, Ніл кладе голову на груди Ендрю. Коли одна з кішок стрибає на ліжко, Ендрю проводить рукою по волоссю Ніла.
Якби хтось запитав у когось із них сім років тому, як виглядало б їхнє життя сьогодні, – це б навіть не спало їм на думку. Щось настільки хороше, настільки зручне, настільки безпечне. Але це реально. І це їхнє.