Work Text:
приглушене жовте світло ванної кімнати не давало нормально розглядати ті ставлені очі напроти. руки моторошно тремтіли, поки маленькі краплі крові повільно стікали по тонким, довгим та мертво-холодним пальцям. на тонкий шиї червоні полоси від нігтів. інколи проявляється кров. холодно. майже голе тіло сидить на холодному білому кахелі, який був трохи замацаний кров'ю. а напроти всі ті ж очі. налякані, мертві, жахливо порожні. сірий колір ніколи не приваблював. але дивлячись в ці розширенні зіниці, в цей такий глибокий колір, таких рідний, але одночасно неймовірно чужих очей, відчуваєш як потрохи потопаєш. потопаєш в емоціях, які вже не перший рік неймовірно складно відчувати. а ще набагато дивніше розуміти, що ти знов повернувся до стану "куди ще жахливіше", але нічого не відчувати. лише порожність всередині. груди стискає від нестачі повітря а тіло починає неконтрольовано тремтіти. поки всередині немає нічого, окрім стискаючей болі, яка вже ніби стала такою звичною та рідною, але кожен раз ти думаєш, що от він, твій кінець. думки остаточно виходять з під контролю, в вухах знов цій тупий дзвін, а очі вже нічого не бачать, окрім темряви повсюди. темрява доволі приємна, але чи ти впевнений, що в ній нічого не ховається? не стоїть позаду тебе з широкою посмішкою, та великими відкритими очима. воно має довге тіло, особливо руки та шию. щоб краще тебе бачити, та мати можливість торкатися тебе. темрява спокійна, бо з нею асоціюється ніч. зірки. сон. але ця істота, яку ти постійно уявляєш, вона завжди слідкує за тобою. саме вночі, коли темно. вона нічого поганого не робить, окрім свого існування. але ти боїшся...чому? боїшся своїх думок? які не взмозі контролювати. а чи це дійсно так? чи ці думки дійсно твої? чи ніколи ти не замислювався над тим, що ти блять робиш зі своїм життям? але напроти всі ті ж сталеві очі. білосніжна шкіра, наче труп. кроваві руки обережно обхоплюють підборіддя. від холоду маленькі мурашки проходять по спині, а тіло вже не слухається. холодні губи притискаються до інших, проводячи язиком по обкусаним губам, злизуючи маленькі краплі крові з них. довгі пальці заплутуються в темному та мокрому волоссі, але притискають ближче, глибше та чуттєвіше. інша рука швидко проскальзує по стегну вверх, залишаючись на талії. поки інші руки сильно стискають гострі плечі, до побіління костяшок на пальцях. волого. боляче. та дуже холодно. зап'ястя вдаряється об ванну, поки спина не відчує сильний мороз. підлозі дійсно холодна, можна дуже захворіти. але нікого зараз в цьому приміщенні це не хвилює. язик спускається від губ до шиї, з натиском облизуючи м'яку та до болі чуттєву шкіру, залишаючи за собою мокрий слід. губи обхоплюють білосніжну шкіру, трохи прикусуючи зубами, та залишають яркий червоний слід. з горла зривається тихий стогін задоволення, а руки все сильніше стискають плечі. одна з рук несвідомо проскальзує до шиї, а потім і до такого ж вологого рудого волосся, стискаючи його до болі в кулак. зі свіжих порізів все ще капає кров, та почуття щиплення шкірі не покидало. два тіла вночі, на мокрому кафелі в ванній кімнаті судорожно хопають повітря, та притискаються якомога ближче один до одного, даруючи вологі поцілунки та мітки по всьому тілі. поки поряд валяється порожня пляшка червоного вина та пусті пачки таблеток.