Work Text:
Звичайний день. Звичайне село. Але незвичайні ці двоє. Хто вони? Чому вони сидять разом і сміються голосніше від птахів в полі? Чому вони виглядають такі щасливі?
Шінсо і Монома сусіди з дитинства, та що там, вони друзі дитинства. 17 років разом, не кожен зміг би стільки протримати дружбу, а вони змогли.
Шінсо таємно закоханий в Моному вже цілих шість років. Монома навіть не здогадується. Шінсо йому не говорив, але був обережним, щоб той не помітив:
- як він, зачаровано дивиться тому в очі;
- як він, зачаровано слухає цікаві, часом безглузді історії;
- як він, зачаровано помічає коли той сміється голосно;
- як він, зачаровано просто спостерігає за кожним рухом Мономи.
Чи справді Монома такий дурний, що цього всього не помічав? Так, бо він сам намагався, щоб Шінсо не помічав, що він так само відчуває.
Звичайний день. Звичайне місто. Але незвичайний цей хлопець. Хто він? Чому він сидить у вокзалі і дивиться на квиток? Чому він виглядає таким щасливим?
Шінсо подзвонив до Мономи.
— Скучив? — посміхаючись, запитав хлопець.
— Ще питаєш. — відповів Монома. — Коли ти приїдеш?
— Сьогодні. Я маю тобі дещо сказати. Це важливо.
Звичайний вечір. Звичайне село. Але незвичайні ці двоє. Хто вони? Чому один плаче, а інший посміхається? Чому вони виглядають щасливо?
Монома не повірив словам Шінсо. Він почав плакати від щастя. Їхні почуття взаємні. Шінсо посміхаючись підійшов поближче до хлопця і з усім коханням, яке він тримав в собі всі ці шість років, обійняв Моному.