Chapter Text
Тонка довга цигарка в худорлявій руці виглядала настільки природньо, наче вони з народження разом. Після кожного видиху диму цигарку рівно тричі струшували. Не більше, не менше. Це настільки механічно, що дівчина й далі дивиться на гостя у своєму кабінеті.
Врешті, вкотре струсивши попіл, вона направила цигарку на чоловіка, наче стріляючи.
— Цукішіма-сан. Пам’ятай угоду. Якщо ти скажеш щось Кей — сам вини себе, якщо тебе знайдуть усього погризеного моїми псами. Ти починаєш переходити межі. Тримай її подалі від цього гівна! — брюнетка не витримує та стукає вільною рукою по столу.
— Вона не мала дитина. Якщо вона питає, то, може, краще не брехати їй? Не думаєш, що ваші стосунки підуть по одному місцю через твою брехню, — дівчина голосно починає сміятися через це. Вона тушить цигарку об якісь папери.
— Хто їй бреше, так це ти. Вона ненавидить тебе, мій хороший. Кожного разу, коли я кажу, що бачила тебе десь, вона каже оминати таких брехунів десятою дорогою. А я лиш не кажу їй того, що вона не питає. А якщо ти почнеш лізти, то повір, тебе загризуть менше, ніж за десять хвилин, це перевірено навіть. До того ж Кей не повірить тобі.
Акітеру не витримує. У його моральних принципах є правило «не бити жінок», проте Акааші Кейджі виняток.
З її носа починає струмком литися кров. Вона лише повільно її витирає, не відводячи погляду від чоловіка. За мить катана, що займала трофейне місце на стіні, опиняється в руках Кейджі, і та майстерно нею розправляється. Спочатку вона лише відбиває чужі атаки та збиває з пантелику. Проте їй набридає, тому, хоч і з певним зусиллям, та лезо пробиває чужу грудну клітку.
Вона забрала пачку цигарок та вийшла з кабінету, махнувши рукою. Нехай інші приберуть. Угода є угода.
Акітеру із самого початку знав Кейджі, ще коли та лише починала підіймати свою імперію, Кейджі ж знала його з історії про колишнє покоління Карасуно. Єдине, чого вона не знала спочатку — те, що Кей сестра цього виродка. Вони обидвоє не захотіли втягувати її у свої проблеми та роботу, тому заключили угоду. Цукішіма Кей не знає нічого. Цукішіма Кей, як принцеса в замку, тільки без дракона, як вона вважає. Акааші ж насправді та ще дракониха. Вона ціною будь-чийого життя готова захищати Кей від цієї правди.
Цукішіма Акітеру не зміг. Він не мав ніякої поваги від сестри саме через брехню. Вона не змогла пробачити йому абсолютно нічого. До Акітеру Кей просто невчасно завітала в гості. Він проєбався. І він хотів тащити Акааші за собою на дно.
Це не було в планах дівчини. Тому зараз вона крутила в руках цигарку та дивилася, як лишаються самі кістки. Кров із носа більше не йшла, а смерть Акітеру не доведеться пояснювати. Вона навіть поняття не мала, де він працював та хто він. То точно якісь вороги.
Так подумає «її золото» Кей. Акааші знову сміється, проте на цей раз хрипло та стримано. Вона дивиться на свою руку та, згадуючи Кей, кидає сигарету на траву. Вона вже стільки разів обіцяла кинути. Брехуха.
Сміх стихає, а в голові Кейджі починає думати над словами Акітеру. З роздумів виводить дзвінок. Дзвонити їй на цей телефон могла лише Кей. Дідько. Вона не готова. Але ледь не одразу вона підіймає слухавку.
— Кааші, слухай, я в магазині, можливо, ти хочеш якусь особливу вечерю сьогодні? — після цього якась тривожна пауза, але дівчина все ж продовжує: — Чи ти сьогодні теж допізна?
— Я зроблю все, щоби прийти до вечері, золотце, пообіцяй лише без занадто гастрономічних сюрпризів.
— Не називай мою спробу зробити торт на твій день народження занадто гастрономічним сюрпризом. Я не могла витратити твої гроші на торт, легше було його приготувати.
— Добре-добре, як скажеш. Мені час йти, люблю тебе.
Раз єдиною причиною, чому ворони не померли давним давно, були певні зв’язки з Акааші, після смерті Акітеру її ж не зупиняло нічого. Вони завжди були, як кістка в горлянці. Особливо, коли причетні Куроо та Бокуто. Цим двом взагалі не можна ніякої роботи давати зі спілкуванням. Вони всюди знайдуть друзів, а Кейджі потім розбиратися.
У планах зовсім не було пропахнути чужою кров’ю. Аби хоч трохи перебити запах дівчина закурила. Краще нехай Кей знову буде незадоволена шкідливими звичками Акааші, аніж хвилюватиметься за вбивцю в будинку. Ще й не просто вбивцю, а точно найкращу в усьому місті. За межами міста вона не настільки часто останні роки. Роки з Кей. Хоча вона їздила в Європу у «веселі відрядження на день-два».
За думками вона не помічає, як Куроо за нею теж закурює.
— Тривожить що, пані Акааші?
— Тебе це не обходить. Ви все прибрали?
— Не хвилюйся, усі, наче в один день, разом померли на честь найстаршого. Мрія. Але я серйозно, щось із Кей?
— Мені не подобається твоя проникливість. Думаю, чи я все роблю правильно. І поки що я все роблю не так. Досі не розумію, як вона мене не кинула.
— Вона любить тебе. Як і ти її. Може, підготуй її трохи? Не вставляй відразу, що ти пані з імперією в руках.
— Я не збираюся зовсім готувати її ні до чого. І казати прямо тим більше.
Усі плани Кейджі руйнуються. Ну майже. Приходить додому вона все ж вчасно. Але, замість звичних обіймів, вона чує:
— Ти знову палила.
— Вибач, золотце, сьогодні був важкий день. Я більше не буду.
— Кейджі, ти вже стільки разів це говориш.
— І мені справді шкода, — вона цілує Кей, а та лише морщиться.
— Де ти була взагалі. Від тебе ще й чимось залізним наче смердить, — вона намагається зрозуміти запах, проте їй не вдається.
По-справжньому все йде по пизді за вечерею.
— Акі приходив, казав, що навідає тебе на роботі.
— Я не бачила його, не знаю, може, воно й на краще. Із його професією, — Акааші нервово сміється.
— Кейджі. Він сказав таку цікаву річ. Кожен завжди захищатиме найдорожче, хтось — прохаючи в бога, хтось — роблячи сам усе для цього. Але йому й тобі дорога в пекло давним-давно. Розумієш, що він мав на увазі?
— Зовсім ні. Як в офісної керівниці може бути дорога в пекло? Хіба що я просто приворожила до себе такого янгола, м? — Акааші тягнеться за поцілунком, проте Кей встає та ледь не на їжу кидає важку сумку.
— Воно так гарно сховане було, вибач, що порушила твої гардеробні. Але це все тепер має більше сенсу для мене. Хочеш бачити, що там? Там клята зброя, Кейджі! Ти така ж, як і Акітеру! Просто чому ви всі так і хочете мені брехати?
— Кей, золотце, — вона міцно прижимає до себе дівчину.
— Кейджі, просто чому?
— Кей, слухай, золото, я… — вона гладить дівчину по голові та намагається підібрати слова. — Коли тебе знають, як дівчину єдиної глави жінки, то шанси стати жертвою виростають вдесятеро. Особливо, коли ця глава — я. Кей, просто… Ти не та людина, яка зможе захистити себе від такого. Вони — тварини. І Бог знає, що вони робитимуть. Я боюся, що я не встигну й моє золотце зламають.
— Кейджі.
— Кей! Я боюся втратити тебе! Я готова вбити Акітеру лише, щоб ти була поруч! Я і зробила це! Між нами була угода. Він порушив її. Він хотів, аби й мене ти вважала зрадницею.
— Ти зробила що?… — Акааші прикусила губу, очікуючи всього, але не того, як Цукішіма запалила цигарку та втикнула її, як свічку, у свій десерт. — Земля тобі пухом, Акі. За кінцеве падіння воронів. Нарешті, — вона залпом випиває бокал вина та помічає здивований погляд дівчини. — Нове покоління Карасуно проіснувало недовго і всі розбіглися, хто куди. Про них знає лише Акітеру, бо він був їхнім… Нашим наставником.
— Але ти завжди називала його брехуном?
— Він таким і був. Йому до зброї, як мені до нормального життя. Було лише питання часу, коли б ти його вбила. Я знала це.
— А цигарки?
— Акітеру залишив. Сказав напам’ять. От ними ж їх усіх і пом’яну.
— Нове покоління Карасуно, значить. Цікаво, — Кейджі різко стискає худорлявими пальцями чужу шию. — Як багато ти знаєш про мене?
— Тс, я пішла до того, коли ти почала працювати. Я чула плітки, проте я не знала імені тієї пані. Але знаєш 2+2 я скласти вмію. А от ти готова вбити мене лише через це? — обличчя Кей червоніє, проте вона не рухається. — Клялась у любові, щоб зараз так лишати мене повітря? — дівчина хитро посміхається.
Акааші все ж пускає Цукішіму, а та, впавши на коліна, тільки зараз проявила слабкість та почала відкашлюватися.
— Ти вважаєш це смертю? Золотце, смерть буде лише тоді, коли я дізнаюся, що ти кончена зрадниця від уже мертвих воронів, — вона присідає напроти та дивиться в очі дівчини. — Я запитаю ще раз. Як багато ти про мене знаєш?
— Кейджі! А, може, я не така брехуха, як ти, не думала? Я кажу правду. Нове покоління розпалося раніше. Через рік уже від давніх знайомих почалися чутки про сов. Ніхто не казав імені, банально не знали. Навіть Кемма не знайшов, хоча шукав.
— Як ти пов’язана з Кеммою?
— Хіната, його бойфренд. Ми були разом у новому поколінні, — Акааші починає сміятися.
— Так от, що тоді відбулося. Тобі збрехали, золотце. Він працює на мене фактично.
— Чекай, а коти?
— Куроо? Усе набагато простіше. Куроо — моя права рука разом із котами. Кемма — під його керівництвом. Якщо раптом Хіната помре, скажеш, що це повністю твоя провина.
— Кейджі, нове покоління не винне, — Кей хватає Кейджі за комір. — Акітеру намагався, проте ворони покінчили із цим. Вважай їх мертвими. У мафії лишився лише Каґеяма. Його забрали орли. Він не ворон зараз. Хіната покінчив із цим тим більше. Кемма не дав би йому.
— Золотце, — Акааші починає говорити, як її перебиває дзвінок на робочий телефон. Вона бере трубку й показує, аби Кей мовчала.
— Слухаю. Блять. Звернись із цим до Бокуто. Я зараз зайнята. Куроо, щоб тебе чорти драли. Скинув, зараза.
Вона видихнула та повернула свій погляд на Цукішіму.
— Мені потрібно йти.
— Я можу піти з тобою?
— На яку відповідь, окрім відмови, ти очікуєш?
— Кейджі, я обіцяю, я до воронів не відчуваю нічого, крім ненависті. Якщо я не дотримаюсь обіцянки, то вбий мене просто. Я правда не збираюсь зраджувати!
— Ти не знаєш, що ти кажеш. Ти зараз буквально підписуєш контракт із дияволом.
— На бога я і не очікувала ніколи.
Поява Цукішіми у Фукуродані була неочікуваною для всіх. Настільки неочікуваною, що працівники бачили одразу трьох засновників. Нечасто можна побачити таке. Уже біля повороту в коридорі Куроо та Бокуто щось прошепотіли Кейджі, що не чула Кей. Бокуто подивився на Цукі з певним співчуттям, але йти проти глави не мав навіть думки. Він вручив сокиру Акааші та відлучився разом із Тецуро. Той лише побажав удачі.
Не ясно, кому більше він бажає удачі, Кей чи Акааші.
Кейджі спускається із сокирою, наче та не важить нічого зовсім, а за нею і Цукішіма. Як виявилося, сходи вели до підвалу, де було набагато гірше з ремонтом, ніж в основній будівлі.
— Все ж вб’єш мене? — Кей не стримується.
— Залежить від твоєї поведінки.
— Поясниш мені хоча б, що мені зробити треба буде.
— Побачиш. Вважай це певною перевіркою.
Врешті допетлявши до кімнати. Акааші відчинила двері та дала сокиру дівчині, а та ледь втримала її в руках
— Як тільки ти зайдеш туди, почнеться таймер. Чим швидше, тим краще. Я казала, що контракти зі мною це договори з дияволом. Тому доведи, що ти маєш право бути тут.
Кей очікувала будь-кого. Вона вже була готова, що Кейджі змусить її захищатися від когось. Але в кімнаті лише двоє. Вона та Терушіма. Вона та хлопець її подруги. Він прив’язаний до стіни ланцюгами.
Побачивши знайоме обличчя, він ледь починає говорити:
— Ямаґучі не винна. Я дуже проєбався. Захисти її, будь ласка.
Кей робить вдих і відразу за ним видих. Сире підвальне повітря не робить краще. Чим довше вона тут, тим вірогідніша її смерть. Навіть не від руки Кейджі. А від задухи. Дівчина закриває очі та, зібравши всю силу, замахується сокирою. У Карасуно вчили лише стріляти. Із холодною зброєю Кей нікчемна. Із сокирою вона ще більше нікчемна через слабке тіло.
Відкривши очі, Цукішіма розуміє, що вся в бризках крові. Бридко. Від пострілів так не бруднишся. Вона не впевнена, що хлопець мертвий. Тому з пальта різко показується пістолет та, забравши запобіжник, Кей стріляє точно в серце. Вона була найкращою зі стрільців. Тому тепер вона точно видихнула, виходячи з кімнати.
— Він ніколи не подобався мені. Ямаґучі заслуговує кращого, — вона шепоче собі під носа й не зразу помічає Акааші.
— Кей, пістолет. Тобі не дозволялось робити постріли, — Кейджі протягнула руку очікуючи зброю.
— Вибач, я… Якщо це вважається зрадою, просто закінчи зі мною. Мені важко тут дихати, Кейджі. Я і без твоєї руки помру, якщо ти лишиш мене тут, — вона кладе пістолет у чужі руки, як різко її підхоплюють на руки та виводять назовні.
— Легше?
— Так, — Кей лежить на траві та віддихується, ненавидячи себе за свої слабкості.
— Пістолет не вважався зрадою. Проте умови для всіх однакові. Вбивство мусило бути лише сокирою. Як новенька ти особлива тут лише статусом моєї дівчини. Так ти ніякої поваги не отримаєш. Але стріляєш ти чудово, мушу визнати. Куроо може навіть гірше тебе, — Акааші нахиляється до дівчини та шепоче прямо в губи «Я люблю тебе, пробач»
У відповідь вона чує такий же шепіт:
— Чому ти вибачаєшся, припини, я ж не особлива, — Кей охоплює обличчя напроти руками.
— Я не знала, що тобі стане так погано через повітря там.
— Не думай про це. Нехай це буде моєю причиною швидше закінчити.
— Золотце. Я зроблю все, щоб тобі було добре, навіть якщо це підвальне повітря.
— Кейджі, ти сама ж мене душила, припини. Не давай дурних обіцянок. Я знаю ризики, хоч і не працювала нормально, — не збираючись продовжувати діалог, Кей лише цілує дівчину.
Після поцілунку вони дивляться одна одній в очі й Кейджі лише усміхається, та все ж говорить, що мала сказати із самого початку:
— Думаю, я можу довірити тобі місце тут. Бокуто та Куроо підтягнуть тебе із фізичними даними. Але Кей. Якщо ти станеш зрадницею, вважай, що на місці Терушіми будеш ти.
— Знаю, просто закрийся та поцілуй мене знову.