Work Text:
Тосик на ходу знімає з себе гуді й падає на матрац, що вдома у Леона виконує роль ліжка, і тягне за собою Конрада, який одразу нахиляється й цілує Тосикове обличчя й шию.
Конрад кусає його за губу, відтягує, цілує ще раз і відсувається.
— Тосику, — упівголоса кличе Конрад, — можна тобі відлизати?
Тосик поглядає на нього здивовано і тут же посміхається:
— Ти ж ґей. Чи я не перший транс-хлопець у тебе?
— А я не стверджував, що це буде добре, – перехоплює його настрій Конрад.
Тосик посміхається ще ширше.
— Звучить як щось жахливе, я за.
Конрад сміється і покриває його поцілунками знову, униз по худому тілу.
Стягає штані разом із білизною й інтуїтивно, за Тосиковим вигинами й здриганнями, рухається. Поміж видихів Тосик направляє його, і Конрад слухняно слідує, у висновку усе одно будучи притягнутим на себе Тосиком, що іншою рукою завершує його справу.
Поцілунок, у який Конрад стає затягнутим опісля, валить його на місце поряд з Тосиком, що тепер мацає його всюди, де може дотягнутися.
Конрад мимоволі ховає обличчя між подушкою Леона та шиєю Тосика і моментально тане, відчуваючи запах їх обох.