Work Text:
- Джон.
- Ммм? – Джон перервав свій ритуал гоління: тримати гострі предмети біля власного горла, коли Шерлок маячив у дверному отворі ванної кімнати, не було гарною ідеєю. – Що?
- Ти писав любовні листи. – впевнено заявив Шерлок.
- Останній раз в початковій школі. Але писав. – не було схоже, що Шерлок зараз почне активно жестикулювати або оголошувати, що озброєні асасини прямо зараз увірвуться у ванну кімнату через вікно, тому Джон вирішив що рівень безпеки прийнятний, та провів лезом крізь піну на обличчі. Відбиток Шерлока у дзеркалі стояв у дверному отворі, окутаний атмосферою вдумливості, та стукав себе по нижній губі вказівним пальцем.
Нарешті, Шерлок видавив: - Мені потрібна твоя допомога.
- У чому? - Джон провів пальцями по щелепі.
- У любовному листі, звичайно.
- Це для розслідування? - спитав Джон, стукаючи лезом по краю раковини.
- Ні.
Джон зустрівся з очами Шерлока у дзеркалі – той виглядав сконфуженим. – Це не для розслідування? – Шерлок подивився на нього поглядом «Ти прекрасно почув мене з першого разу, не придурюйся». Джон прибрав лезо. – Тобто, це для тебе. Ти… ти хочеш щоб я допоміг тобі написати любовного листа.
Шерлок закотив очі:
- Неймовірно, Джон.
- Якщо тобі потрібна моя допомога, тобі не завадить бути ввічливим. – попередив чоловік, вмиваючи лице. – Чому саме я?
- В тебе є досвід, - відмітив Шерлок, - та не те, щоб в мене був широкий вибір серед тих, кого я можу спитати.
Джон витер обличчя рушником та спробував уявити Шерлока, що просить Лестрейда, або, Господи прости, Майкрофта допомогти йому написати любовного листа.
- Добре, - він погодився, - але… ну, тобі не здається, що це трохи по-дитячому - любовний лист?
Шерлок розправив плечі: - Якщо ти не хочеш допомогти…
- Ні, - поспіхом відповів Джон, вішаючи рушник на місце. – Я допоможу. Просто.. дай мені секунду, добре? Я б хотів спочатку нормально вдягнутися.
Джон усвідомлював, що Шерлок насправді був дуже привабливим чоловіком. Не у зовнішності, скажімо, - так, високі вилиці, очі, чорне волосся, і так далі – але хіба привабливість Шерлока підпадала під загальноприйнятну? Його очі були занадто малі для такого довгого обличчя, його щелепа – занадто гострою, та і виглядав він рочків на дванадцять. Манливим його робили його манери тримати себе, його погляд, що ніби оголяє тебе, щоб залізти під шкіру дізнатися всіх твоїх таємниць. Якщо перше погляд перетягали на себе вилиці та очі, то його голос, його поєднане з харизмою знехтування усим змушували зробити другий.
Але безнадійних справ у Джона було доволі ще в Афганістані – Шерлок сказав йому ні ще на першій їх вечері разом, коли Джон навіть не залицявся до нього. Тому Джон тримав це при собі, не дивився на Шерлока занадто пильно або занадто довго, фліртував з баристами та касирками, та утішав себе думкою, що принаймні це не тому що він занадто старий, занадто бідний, занадто невродливий, або мав погану особистість. Шерлок просто не був зацікавлений ні в кому. І якщо Джон не мав можливості бути з ним, принаймні Шерлок не збирався вступати у стосунки з кимось іншим.
Виявилося, що цей висновок він зробив занадто швидко – але що вже поробиш.
- Гаразд, - Джон сів за стіл, ставлячи перед собою тост та чашку чаю. Напроти нього сидів Шерлок, стукаючи ручкою по блокноту в своїх руках. – що ти хочеш знати?
- Все. В мене немає жодного досвіду з цього питання. Я знайшов інструкції в Інтернеті, але вони в більшості однакові. Ти знаєш, мені більш подобається інформація з перших рук.
- Гаразд тоді. – Джон надпив свій чай. З останнього написання любовного листа минула купа часу. Він був впевнений, що всі листи що він написав в минулому були безглуздими та вже давно відправилися на переробку паперу. Він сумнівався, що це змінилось би. – Насправді, я навіть не знаю що тобі сказати. Любовні листи загалом дуже прямолінійні – тобі просто потрібно написати, чому людина тобі подобається.
Шерлок видав незадоволений звук:
- І як я повинен це зробити? Не можу ж я написати список через крапку з комою, хоча це було б найбільш дієвим методом. – другу половину речення Шерлок пробуркотів з кислим обличчям.
Джон сховав посмішку за чашкою чаю; іноді Шерлок міг бути дивно чутливим до отриманих насмішок.
- Ну, ти можеш, якщо ти думаєш що тому, кому ти це пишеш, це сподобається.
Шерлок просіяв:
- Тобто мені потрібно подати письмо у такому вигляді, що б сподобався іншій людині.
- Ну… так, - Джон зітхнув. О боги. Хто б це не був, Джон сподівався, що ці хтось терпеливі. – якщо тобі здається, що людині б сподобався вірш – пиши вірш. Якщо ти думаєш їм би сподобався нумерований список – пиши нумерований список.
- Зрозуміло, - Шерлок зробив нотатку в своєму блокноті, поки Джон їв свій тост, думаючи, що якщо б він писав Шерлоку любовного листа, він би написав його в бінарному коді. Хоча ні, в якомусь шифрі. Шерлоку це б сподобалося.
Хоча він ніколи б не писав йому любовного листа.
- Що ще?
Джон дожував свій тост: - Еее… будь люблячим. Сентиментальним. – Джон стримався, щоб не сказати «звісно», бо деякі речі не були очевидними для Шерлока. – Скажи, чому саме ти їх любиш, як часто про них думаєш. Напиши, коли ти закохався, якщо пам’ятаєш. Може допомогти якщо ти трохи занизиш себе – розкажеш про те, що ти не вартий – в такому дусі. Облещуй людину. – Джон помітив серйозність Шерлока, та знову посміхнувся у чашку. – Візьми гарний папір. І пиши гарним почерком, звісно.
- Це все? – спитав Шерлок, як тільки усе записав.
- Не знаю. Кажу ж, багато часу минуло. – Джон знову вкусив свій тост. – Хочеш, щоб я перевірив твого листа? Так напевно буде легше.
- Ні. – Шерлок здавався нажаханим цією ідеєю.
- Добре, добре. – і справді, чого питав: Шерлок був дуже приватною людиною, навіть якщо він вів себе так, ніби в інших не було права хоча б на особистий простір. – Ну, тоді скажи мені, якщо будуть ще питання. – Джон поклав тарілку з крихтами з-під тосту у раковину та намагався не думати про того, кому було призначено цього листа.
Двері у ванну кімнату різко відкрилися – Джон перестав їх зачиняти, не було ніякого сенсу – і Шерлок крикнув:
- Джон!
Джон протер обличчя руками. Синюватий силует сорочки Шерлока проглядався крізь пар в кімнаті.
- Що трапилося?
- Інструкція в Інтернеті рекомендує більш особисте привітання, на кшталт «коханий(а)» чи «любий(а)», але з твоєю порадою я не впевнений, як одержувач прийме таке звернення.
Джон подумав, що будь-хто хто знав Шерлока, або навіть говорив з ним більше двох хвилин, трохи зніяковів би з такого звернення.
- Ну, я би напружився. Я маю на увазі, вони взагалі тебе гарно знають?
- Ти б напружився? Фантастично. – і Шерлок знову захлопнув двері.
«Не впевнений, чого це я не вартий. Звісно я вартий. Я неповторний. ШГ»
Джон закотив очі. «Не пиши мені про персональні речі коли я на роботі», він напечатав і відправив. Потім, замислившись, відправив друге повідомлення: «Просто пиши про них гарні слова».
Господи боже. Джон був тим, хто на це не заслуговував.
Джон прокинувся з різким подихом та шаленим биттям серця, намагаючись знайти під подушкою пістолет, якого там не було.
- Зупинись, - різко пролунав голос Шерлока, і Джон завмер. Присутністю Шерлока була вага на краю ліжка, перекинута через Джона. Двері в спальню кімнату були відкриті, пропускаючи полосу бляклого світла.
- Господи, - видохнув Джон, - я казав тобі так не робити. Одного разу я просто..
- Як мені переконатись, що листа отримано?
Джон піднявся на ліктях і подивився в сторону, звідки лунав голос Шерлока, даючи очам пристосуватися до темряви. Волосся Шерлока було більш розпатланим ніж звичайно, комірець сорочки перекошений, а щелепа була дуже напружена.
- Скільки нікотинових пластирів ти використав?
- Відповідай на питання, - шикнув Шерлок.
Джон сів, спираючись на спинку ліжка: - Дай мені свою руку. – коли стало видно, що Шерлок буде впиратися, Джон рявкнув: - Дай руку. – Шерлок невдоволено протягнув руку – звичайно, ґудзики на манжеті були вже розстебнуті, і коли Джон закотив рукав, на шкірі блищали пластирі: чотири. Він зітхнув та почав їх знімати. – Нема ніякої магічної формули, - побачив колючий погляд Шерлока, Джон поправив: - або наукової формули, все одно. Все що ти можеш зробити – це бути щирим.
Шерлок мовчав, і Джон кинув пластирі в сторону мусорки, не цікавлячись, влучив він чи ні. Він глянув на тумбочку біля ліжка. Господи, пів четвертої ранку.
- Тобі колись писали любовні листи? – раптово спитав Шерлок.
Джон моргнув: - Один чи два. – Він посміхнувся спогадам. Діти мабуть вже не роблять цього. Скоріш за все пишуть одне одному у Фейсбуці, чи щось таке. – Я не знаю, чи можна їх назвати справжніми любовними листами. Скоріш як любовні записки. Ти мені подобаєшся, а я тобі подобаюсь, отаке. – Джон спустив рукав Шерлока на місце.
Шерлок пильно вдивлявся Джону в обличчя: - Тобі вони подобались? Записки.
- Всім подобається отримувати любовні листи. – Джон ліг знову. – Всім подобається розуміти, що їх кохають. Це лестить. – Він підтягнув ковдру вище. – Все, я сплю. Не буди мене якщо це не питання життя чи смерті.
Джон заплющив очі. Через декілька хвилин він відчув як Шерлок піднявся з ліжка, і як зачинилися двері за ним.
Коли на наступний день Джон повернувся з операції, Шерлок в своїй кімнаті грав на скрипці – зворушлива мелодія, яку Джон жодного разу не чув. Він декілька секунд постояв на сходах, спираючись на стіну та слухаючи. Тобто ось таким він був – закоханий Шерлок?
Джон закрив очі, та замислився, хто ж це. Він думав, що знає всіх у житті Шерлока, хоча він і справді не приєднувався до Шерлока на кожному розслідуванні. Було це щось, що він не помітив, чи це Шерлок був таким замкнутим? У Скотланд-Ярді був молодий сержант Гопкінс, який безперечно був зачарований Шерлоком – але той дивився на нього так, ніби сержант був чимось, що налипнуло на підошву його дорогого італійського черевика. Чи був Шерлок взагалі геєм? Було складно сказати – Шерлок ніколи не грав по правилам. Скоріш за все, це була та жінка Ірен. В ній було щось спокусливе – навіть Джон це відчув – її неймовірний гострий розум, не занадто відмінний від шерлокового. Шерлок мав її фото, сховане десь у ящику комоду. Але вона поїхала до Америки, а Шерлок ніколи б не покинув Лондона. Або ні? Якщо б покинув, поїхав би Джон з ним? Зміг би він? Схотів би цього Шерлок?
Скрипка шалено верескнула та різко затихла. Джон розплющив очі та згадав, що йшов сходами. У будь-якому випадку, ким би вони не були - їм дико повезло, і якщо вони розіб’ють Шерлоку серце, Джон їх задушить власними руками.
Наступного ранку Джон спустився до кухні та побачив конверт, приставлений до чайнику. У темно-синьому напису на конверті «Джон Ватсон» Джон впізнав почерк Шерлока.
Він перестав дихати.
Довгі хвилини він просто стояв з конвертом у руках. Квадратний конверт у світло-ліловому кольорі, з чимось що відчувалось як картон всередині, тверде та важке. Нарешті, швидкими механічними рухами, він налив води в чайник, поставив закипати та сів за стіл щоб відкрити листа.
На дорогому кремовому папері були написані слова:
Джон,
Я пишу тобі цього листа щоб сказати тобі, що можливо я тебе кохаю. Я не впевнений, бо я ніколи не закохувався раніше і мені здається, що це відчуття не можна виміряти. Проте за незрозумілих причин я радію твоїм посмішкам навіть коли ти посміхаєшся не мені; радий бачити твій джем у холодильнику, хоча я не їм джем; та твої светри, не дивлячись на те що вони недолугі. Це все є ознаки серйозного захоплення.
Це почалося в той момент коли я побачив тебе та зрозумів, що то був ти, хто застрелив водія таксі. Ніхто ніколи не робив такого заради мене. Все посилилося коли тебе викрав Чорний Лотос і я відчайдушно намагався тебе знайти. Я ніколи не відчував такого, і це почуття з’явилося знову, коли тебе взяв в заручники Моріарті. Ти сказав мені тікати – потрібно було так і зробити, бо це раціонально. Але коли щось стосується тебе, виявляється, що я більше не можу мислити раціонально, і що ще гірше – я не проти цього.
З моменту твоєї появи в моєму житті воно покращилося в тисячі разів. З тобою я залишаю менше дірок від куль в стінах та стаю менш жорстоким. Ти купуєш молоко та консерви. Ти пилососиш та миєш посуд. Ти нагадуєш мені, що не всі у цьому світі зовсім нудні та нецікаві. Ти слухач моєї скрипки. Ти кажеш мені, що я неймовірний, і ти віриш що я можу бути героєм, навіть якщо це, безсумнівно, не так, але я все одно не хочу розчаровувати тебе.
Я б хотів купувати тобі нові светра. Я б хотів написати тобі скрипкову сонату. Я б хотів відвезти тебе до Парижу. Я б навіть хотів поцілувати тебе. І коли я покину свою роботу та буду розводити бджіл у Суссексі, я б хотів щоб ти поїхав туди зі мною.
Щиро твій,
Шерлок
Шерлок поставив перед ним чашку гарячого чаю. Джон навіть не почув, як вода закипіла.
- Тобі подобається? – Шерлок сів напроти Джона, так само як і минулого тижня, коли він записував інструкції до написання любовного листа. Він виглядав занадто спокійним як для того, хто тільки що зізнався у своїх відчуттях за допомогою дорогої канцелярії, хоча його пальці дрібно тремтіли.
Джон глитнув та поклав листа на стіл.
- Всім подобаються любовні листи.
- Так, але. – Шерлок швидко надпив свій чай, безперечно обпікши себе. – Як тобі саме це?
- Мені подобається. - відповів Джон. – Мені дуже подобається. – Секунда, і: - Господи, ти.. ти.. я не можу повірити, - він притягнув Шерлока через стіл до себе, цілуючи його, та вони здвинулися вбік, щоб не перекинути чашки. Шерлок цілувався незграбно, видно не маючи жодної думки куди подіти руки, але Джон просто продовжував цілувати та цілувати його, однією рукою згрібаючи в кулак його сорочку, іншою підтягуючи Шерлока до себе. Зупинився він тільки щоб спитати: - Чому ти нічого не сказав?
- Я казав, - приголомшений очманілий Шерлок виглядав ще більш розпатланим; це йому пасувало. – я написав тобі цілого листа.
- Це не було.. – Джон поклав лоба на шерлокову ключицю, намагаючись подавити істеричний смішок. – Зазвичай люди не питають порад з написання любовного листа у того, кому цей лист призначений.
- Ну, спитати в когось іншого я можливості не мав. – Шерлок принаймні знав, як обійматися – його руки приємно лежали на джонових плечах. – Та чому ні? Звісно той, в кого вони закохані, розуміє, що їм подобається.
- Господи, - Джон видихнув, - я думав ти писав листа комусь іншому.
Шерлок здавався по-справжньому здивованим: - Кому іншому воно б призначалось?
Джон не зміг не пирснути, і, через декілька секунд, Шерлок приєднався до нього.