Work Text:
Всесвіт — неймовірна річ,
Зірок, туманностей мільйон...
Планет ще більше.
Я досі пам'яту ту красу,
Коли побачив її вперше.
Я пам'ятаю ніби вчора
І ти стояв поруч зі мною.
Я знаю, що не на зірки дивився ти,
Дивився ти тоді на мене.
"Ніщо не вічне" — кажеш ти...
Та вічне щось в твоїх очах.
Лише у них, бо вічності зірок
Я більше не побачу.
Я звик так жити, не сумую,
Але до тебе звик,
Без тебе я не зможу.
І нащо взагалі
Я тільки спробував сказати,
Як просто був розчавлений собою.
Ні, ти, янголе, не винен...
Я сам упав, я сам і встану,
Ти просто не обрав мене,
А я просто не хотів піти з тобою.
Може то і добре,
Що дороги наші розійшлись,
Я більше не зроблю тобі болю,
А ти більше не зробиш боляче мені.
Може то і краще,
Ти все-таки величний янгол...
А я... Якийсь нікчемний демон,
Який не бачить,
Зірок туманностей мільйон...