Work Text:
Остаточне рішення Ічіки пролунало в спальні впевненим клацанням, коли вона замовила квитки в океанаріум, на який поклала око протягом останнього тижня. Квитків вона купила два, але занадто пізно зрозуміла, що забула спитати, чи бажає хто піти з нею. Всі її подруги з гурту зайняті, з ким би вона могла б зустрітися? Ічіка витягла з кишені телефон і прокрутила контакти, поки її погляд не зупинився на певному імені, від думки про яке щоки мимоволі порум'яніли. Вона зробила кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтися, а потім відправила повідомлення…
ichika39_Ln: Привіт, Канаде! Сподіваюся, у тебе сьогодні все добре. Я б хотіла дещо запитати, якщо у тебе є час!
Чекати довго не прийшлося. Вже через кілька хвилин надійшла відповідь.
k: Хошіно, привіт. У мене все добре, сподіваюся, у тебе теж. Що ти хотіла спитати?
ichika39_Ln: Так, все гаразд, дякую! Хотіла поцікавитися, чи не бажала б ти піти зі мною в океанаріум на цих вихідних?
ichika39_Ln: У мене є квитки, тим паче, я думаю, це може допомогти з ідеями для пісень!
k: Чому б і ні, я вільна на вихідних. Де ми можемо зустрітися?
ichika39_Ln: Як на кшталт того, аби я підійшла до твого дому, а потім ми разом пішли б на вокзал?
k: Гаразд. Скоро побачимося, Хошіно.
ichika39_Ln: Тоді вирішено. До зустрічі!
Тієї ж суботи Ічіка чекала біля будинку Йойсакі. Вона вистукувала ногою ритм якоїсь зі старих пісень Міку, допоки світловолоса нарешті не відчинила двері. Дівчина схвильовано підскочила - її зустріла досить мініатюрна постать в одному зі своїх спортивних костюмів, з ледь помітною усмішкою на блідому обличчі. Ічіка відчула, як глибоко в грудях прискорилося її серцебиття, щойно вона побачила Канаде, спостерігаючи, як та вийшла і зачинила їх за собою.
Пліч-о-пліч вони пішли до станції, обидві намагаючись знайти правильні слова, щоб зворушити ніякову мовчанку. Чи існували взагалі слова, які могли б зробити цю прогулянку бодай трохи менш ніяковою? Втім, Ічіка хотіла спробувати.
- Отже, Канаде! Як там справи у Найткорді?
- Добре. Мафую та інші вражають мене щоразу, коли я отримую повідомлення від них, це... неймовірно, насправді, - тихо відповіла дівчина поруч, і в її голосі пролунали ледь вловимі нотки захоплення, проте достатньо вловимі, аби їх почула Хошіно. Звісно, вона відчуває подібне не раз, коли бачить, як грають її подруги під час репетицій. Глибока й щира повага до людей, з якими працюєш, не залишила її байдужою, за що вона була вдячна.
- Це тішить! - вигукнула Ічіка, перш ніж вони знову поринули в тишу. Решта прогулянки пройшла в набагато комфортнішій мовчанці, як і супровідна поїздка потягом. Цієї миті гітаристка виявила, що у відсутності слів є свій, особливий вид комфорту…
У залах океанаріуму дівчата роздивлялися мапу, котру Ічіка обережно тримала у руках, і разом прокладали свій шлях будівлею. З бажанням показати на якийсь експонат, Канаде підняла руку й ненароком торкнулася долоні Хошіно, а та, в свою чергу, не змогла стримати слабкого рум'янцю. Йойсакі спитала про рожеву фарбу на дівочих щоках, на що Ічіка підвела свій погляд й помітила - бліде обличчя композиторки теж почервоніло. Можливо, їй стало трохи спекотно?
Все ще пліч-о-пліч, вони попрямували до виставки медуз. Очі Канаде, здавалося, ледь не сяяли при слабкому освітленні, коли вона розглядала різні акваріуми з глибоководними рибами. Проте Ічіка ледве могла зосередитися на плаваючих тілах навколо них, натомість була зачарована невимовною красою дівчини з довгим білим волоссям, що стояла так близько до неї в цю мить. Вона була фізично тендітною, але такою неземно чарівною, що цілком могла б стати однією з медуз в акваріумі, якби захотіла. Час від часу об'єкт прихильності Ічі озиралась на неї, і та щосили відводила очі, аби приховати свій погляд.
Врешті-решт вони опинилися біля масивного акваріума з рибами різноманітних барвистих видів, що плавали навколо яскраво освітленого акваріума в центрі не менш яскраво освітленої кімнати. Це були не стільки глибоководні експонати, скільки тропічні, мілководні рибки. Хоч вони й не були якимись чудернацькими на вигляд, а все одно залишалися доволі цікавими.
Канаде стояла перед акваріумом, її волосся спадало за плечі ідеальним світлим водоспадом. Вона була близько до Ічіки, так близько, що відчувалось, як серце калатає в дівочих грудях, досить близько, щоб відчути всепоглинаюче бажання взяти її за руку і сказати їй, який гарний у неї вигляд. У той же час вона тихо боролася з бажанням втекти, мов маленька дитина, бо боїться заговорити зі своєю коханою (не те, щоб ця ситуація якось відрізнялась). Дівчина була налякана й схвильована водночас, а в її свідомості панував такий безлад, що єдине, що вона була ладна зрозуміти, - ці рибки в акваріумі ледь не та сама Канаде, яка стояла там у всій своїй сліпучій красі.
Ічіка на мить замислилася, спостерігаючи за тим, як очі Канаде стежили за повільним рухом риб в приміщенні, барвистих і жвавих, але спокійних. В цю мить гітаристка вирішила - вона має сказати дівчині, що насправді відчуває до неї.
- Канаде?
Світловолоса перевела погляд від риби на подругу, піднявши брову в знак зацікавленості.
- Гм? Щось не так, Хошіно? Ти здаєшся трохи стурбованою. Можеш розповісти мені, що тебе хвилює.
Отримавши відповідь, Ічіка промовила далі:
- Пам'ятаєш, як ми зустрілися в музичній крамниці, шукаючи той диск Міку?
- Пам'ятаю. І що?
- Коли я вперше побачила тебе там, все, про що я могла думати – яка ж ти гарна. Стоячи прямо переді мною, тримаючи той диск у руці, ти здавалася мені кимось неземно чарівним. Це було дивовижно.
Чим довше лунали слова Ічіки, тим червонішим ставало обличчя Канаде, аж поки вона не стала схожою на помідор у спортивному костюмі.
- Це дуже мило з твого боку. Ти дуже добра, Хошіно...
- Але з тих пір, - продовжувала Ічіка, мов не почувши слів композиторки, - мої почуття тільки зростали. Ти змушуєш моє серце тріпотіти щоразу, коли я опиняюся поруч із тобою, і, просто перебуваючи тут, я відчуваю себе тепло й затишно. Я думаю... Я кохаю тебе, Канаде!
Після хвилини мовчання, Йойсакі спробувала щось відповісти, але сплуталася у власних словах, збентежено закривши обличчя руками. Ще кілька митей, і вона нарешті підняла тремтячий великий палець вгору і заїкнулася.
- Здається, я в-відчуваю те ж саме, Хошіно.
Хвилі ейфорії від цього зізнання було майже достатньо, щоб збити Ічіку з ніг. Це було так, немов якесь таємне, невідоме бажання нарешті здійснилося. Деякий час їх пригорнула приємна тиша, аж поки Ічіка не поворушила вустами для ще одного питання.
- То... що це означає для нас?
- Що ти маєш на увазі?
- Це робить нас парою? Ти хочеш бути моєю дівчиною?
Канаде на мить замислилася, перш ніж відповісти, прибираючи долоні з обличчя.
- Я... так... можна, будь ласка? Я б залюбки була твоєю дівчиною.
Слова стали більше не потрібними, оскільки вони обидві вже сказали одна одній те, що мали на душі і в серці. Гітаристка подала світловолосій руку, й та взяла її, переплітаючи їхні пальці між собою. Тепер вони стояли, тримаючись за руки, перед акваріумом з тропічними рибками. Відчувалося, що у світі все гаразд.