Work Text:
Ніч для нас це золото,
А вітер – це скарби,
А ти рожевим молотом
З дияволом на “ти”.
***
Вона – нечисть. Те, проти чого він так завзято боровся. Те, від чого ціною власного життя захищав свою пані. Як вона змогла підібратися так близько? Як він одразу не зрозумів, що перед ним не якась звичайна дівчина, а сам Блуд? Виявляється, Блуд не тільки шляхи може заплутати.
Після того, як плани Блуда були викриті в Червоному Лісі, і Марена сміливо прийняла свою долю, злість Станіслава неначе остаточно вщухла. Останні декілька днів він не знаходив собі місця: до подій у Вовчій зграї він був зачарований Єремією. Ця рішуча та непохитна дівчина змогла прикувати увагу Станіслава. І це коштувало йому пильності. Дурень! Дав затьмарити почуттям свою голову. А якби з Мареною щось зробили? А якби власне життя було обірване тільки тому, що він дозволив собі думку про почуття до Єремії. Вона здавалася зацікавленою в юнаку. Це і ввело його в оману. Одного він тільки зрозуміти не міг: якщо це все була гра для того, аби приспати його увагу, то чому ж вона постійно намагалась перепросити за свої дії. Надія жевріла в його грудях.
Залишилось декілька вирішальних днів перед розв’язкою їхньої тривалої подорожі. Зовсім скоро вони приймуть останній бій. Залишалось лише сподіватися, що все вдастся. Але ціна була зависокою. Станіслав не полишав надій переконати Марену відмовитися від задуманого та втекти з ним. Всю дорогу до хатини мольфара він витратив у спробах заговорити про це з дівчиною, однак пані була налаштована рішуче і відступати не збиралась. Після зустрічі з Відьмою стало остаточно зрозуміло, що Марена від ідеї не відмовиться.
Станіслав весь час пильнував за реакцією Єремії. Вона не здавалось цинічною нечистю, яка хотіла так просто використати життя людської дівчини, як розмінну монету за спокій Лісу. Та дівчина Міла точно залишила болючий слід у житті Блуда, тому зараз їй як ніколи важко усвідомлювати, на що вони йдуть.
Головним завданням на цей вечір було набиратись сил. Станіслава ж гнітили його власні думки і почуття. Окрім страху за Марену, додались переживання щодо Єремії. Вона занадто припала йому до душі.
Чому саме вона? Чому саме нечисть? Станіслав часто знаходився в компанії панянок, які не полишали надій отримати хоча б краплину уваги парубка, але він не міг відповісти їм взаємністю. А тут розгорілось полум’я, що переростає в пожежу, яку зовсім скоро не вдастся загасити.
Залишилось обмаль часу, тому зараз або ніколи.
Станіслав оглянув кімнату: Марена про щось розмовляла з Відьмою, Водяник намагався знову вивести з себе Зеленооку, на що та у відповідь тільки закочувала очі в сподіванні, що зовсім скоро Юліану остогидне, і він залишить спробу порушити її душевний спокій. Єремії в хатинці не було. Або вона має розмову з мольфаром, або вийшла надвір.
Станіслав подався на вулицю. Після гнітючої атмосфери в Червоному Лісі, тут навдивовижу дихалось легко. Острівець спокою в цьому безумстві навколо. Біля хатини нікого не було, тому він вирішив прогулятися садом у спробах привести думки до ладу. Він не уявляв своє життя серед нечисті. Не уявляв, як можна закохатися в нечисть. Але доля любить жарти. Її почуття гумору не міг оцінити Станіслав, який зараз стояв на роздоріжжі.
Парубок вирішив діяти рішуче: він висловить свої почуття Єремії, розкаже їй, що вона стала люба його серцю. Залишалось сподіватися, що вона зможе пробачити його після того, як він намагався вбити її.
Юнак тепер знав, чому Блуд погодилась на цю угоду. І якщо вони доведуть все до кінця, то Єремія зможе прожити просте людське життя поруч з ним. Ця надія надала йому впевненості.
Пройшовши вглиб саду, він побачив її. Єремія виглядала втомленою. Дівчина поринула у свої думки, тому не почула, як парубок підійшов майже впритул до неї.
– Я це місце перша знайшла, тому пошукай собі інше. У цьому саду є ще багато місць, куди не дісталась нечисть, – уїдливо відповіла дівчина. – Або можеш спробувати прогнати мене за допомогою свого кинджалу. – Погляд Блуда ковзнув по постаті Станіслава, і вона помітила відсутність зброї.
– Я прийшов не за місце під кущем троянди сперечатись, – юнак намагався вирівняти дихання. Станіслав розгубив всі слова, коли побачив Єремію в оточенні буйного цвіту.
– Тоді я просто піду звідси, бо в мене немає сил сперечатись чи вкотре вислуховувати претензії на свою адресу. Передай мені свої образи через фамільяра – я потім листом відповім, – дівчина піднялась зі свого сховку і рушила в бік хатини.
Коли дівчина проходила повз, Станіслав схопив її за зап’ястки.
– Будь ласка, вислухай мене, – дівчина розвернулась обличчям до парубка, який вишукував підходящі слова. – Я більше так не можу. Я прийшов до тебе не кидатися словами образи. Я не хочу, аби ти думала, що я ненавиджу тебе або завдам тобі шкоди, бо це не так.
Слова давались складно. Думки плутались. Долоні судомно стискались та розтискались.
– Я дуже образив тебе, Єреміє. Наговорив багато огидних слів. Шок від викриття затьмарив розум. Я почувався зрадженим, бо довіряв тобі. А виявилось, що весь цей час ти видавала себе за ту, ким не є насправді. Але це не є виправданням моїх ганебних слів. Я хотів вибачитись.
– Тобі нема за що перепрошувати. Ти намагався захиститися від потенційної загрози, яку вбачаєш у кожній нечисті. А я одна з них.
– Це не все, що я хотів сказати, – хлопець зробив крок назустріч до Єремії.
Він обережно взяв її долоню і подивився їй в очі, неначе просив дозволу. Єремія слідкувала за кожним його рухом.
Вони стояли один до одного обличчям. Їм не потрібні були слова. Блуд швидко поцілувала парубка. Це могло бути фатальною помилкою, але хлопець не відштовхнув її, а навпаки, притримуючи її талію, притиснув ближче до себе. Цього вечора вони повністю віддались почуттям, які до цього моменту мусили тримати в собі.
***
Кохання ненавидить смерть.
Це я зрозумів тоді, коли гуляв у саду
І вколовся трояндою шипами,
Тобто тобою, і вмер.