Work Text:
Герміона любить свою роботу. Герміона — сама пані Міністерка Магії. вона прокидається о шостій тридцять, займається йогою, снідає тостами та яєшнею-скрембл. підводить очі. укладає волосся, збирає передні пасма шпилькою на потилиці, щоб не заважали. вдягає білу сорочку та брючний костюм. туфлі на невеликих підборах.
Герміона — це рівна до хрускоту кісток постава. Герміона — це невимушена строгість у всьому.
вона завжди входить до кабінету рівно о восьмій, на її столі гарячий еспресо в червоній чашці. вона посміхається і киває головою — «все вона знає» — і сідає за стіл.
у Герміони багато роботи: зустрічі, підписання документів, затвердження нових законів та пресконференції. у Герміони завжди готова ділова посмішка на обличчі: нехай втомилась, не виспалась, можливо перепрацювала — Герміона Грейнджер завжди добра, ввічлива і готова до битви.
і лише одна людина знає її справжню.
от і зараз Герміона радиться з колегами з приводу істотного ось уже кілька місяців питання — легалізації побутових заклять для молоді поза школою. у великій кімнаті з дерев'яним столом семеро людей, один з них — Гаррі Поттер. Хлопчик-Що-Вижив. Хлопчик-Який-Помер. Хлопчик-Який-Зміг. втім, всі ці «хлопчики» вже не актуальні, адже Гаррі — чоловік. у ньому це видно. не залишилося й грама того шкільного хлоп'яцтва, невпевненості. Гаррі тепер у своїй тарілці.
Герміона ввічливо пропонує каву присутнім, аж тут до зали входить вона.
Пансі Паркінсон на тонких підборах. Пансі Паркінсон у спідниці, що так вульгарно облягає її неймовірні стегна. Пансі Паркінсон з червоною помадою. Герміона дозволяє собі лише трохи прикусити губу, але не більше. а Паркінсон все витріщається і в цьому погляді бажання, майже наркотична ейфорія, хтивість, злість.
яка ж повія.
вона ще декілька разів намагається привернути увагу Герміони — водить стегнами, млосно зітхає та вигинає — «ну зверни ж на мене увагу!» — спину. але Герміона — міцний горішок. вона тримається. Герміона завжди виграє у цій грі, адже це в ній вишколено. лише потім Ґрейнджер зустрічається поглядом з Гаррі і розуміє: він все знає. бачить. і щоки Герміони навіть трохи спалахують рум'янцем, але вона не помічає у погляді Поттера засудження. лише розуміння.
теж зраджуєш дружині, а, Поттер?
зустріч закінчується через сорок п'ять хвилин і шістнадцять рваних подихів — Герміона може зняти з себе посмішку. вона знову відчиняє двері до кабінету. зітхає з якимось напівстоном. а на столі сидить зовсім оголена Пансі Паркінсон з тонкими окулярами на носі, сидить і абсолютно безневинно штудіює черговий звіт. її тіло прекрасне. воно ідеальне і модні журнали горлянки один одному рвуть, щоб отримати її на свою обкладинку. на плечі їй спадає чорне волосся, стрижене під каре, а грайливі очі дивляться на світ чіпким поглядом: з ким би пограти, до кого підійти, хто погодиться пригріти змію Паркінсон на своїх грудях. Пансі - розпутниця і любить гроші. вона — фотомодель, секретарка та повія лише однієї левиці.
Герміона посміхається. Паркінсон — її особистий наркотик. її чорна таємниця. її залежність.
вона має своє робоче місце тут, у кабінеті Герміони, де вона розгрібає стоси різних паперів. Грейнджер теж працює тут і часто їй вдається вимкнутись. просто поринути у роботу. але сьогодні Паркінсон має на неї інші плани.
— ти сидиш на важливих паперах, — звучить майже механічний голос Герміони.
— точно? може перевіриш? — грайливо відповідає шатенка. «давай, Грейнджер, самій не набридло грати в ці ігри?».
— може, — голос Герміони зривається на шепіт. в голові з'являються яскраві картинки. Пансі стогне, натягнута як струна, здається ще трохи і... але ні. це її стихія. їй подобається вдавати, що вона підкоряється, коли насправді веде вона. а Герміоні так незвично рухати пальцями в гарячому вологому тілі, вона бачить, як Паркінсон підкидає на простирадлах і швидко вчиться, прискорюється.
— тебе збуджує лише робота, — сумно видихає Панс і вириває Грейнджер із барвистих спогадів.
півроку тому Герміона зовсім не розуміла, чого хоче. вона заплуталася. її донька росла, дорослішала, Рон говорив про другу дитину, Герміона не давала жодної чіткої відповіді, вона не знала, куди рухатися далі. все своє життя вона була нескінченною школяркою, навчалася, зубрила, потім раділа, що її шкільна мрія — допомогти домовим ельфам — втілилась, пишалася, коли стала Головою Міністерства Магії. здавалося, все, що можна бажати, вже є — сім'я, кар'єра, друзі, але... що далі? рутина, яка все життя приносила спокій, умиротворення і почуття стабільності, стала викликати хронічне роздратування, яке сиділо всередині і томилося, чекало, розросталося і періодично проявляло себе в скандалах з чоловіком через дрібниці.
але потім з'явилася Пансі. Герміона зрозуміла, чого хоче. вона хоче її.
Паркінсон була іскрою, якої Грейнджер не вистачало все життя. Паркінсон стала тією, хто дарує незабутні емоції, хто допомагає розслабитися та зняти напругу. тією, з ким поруч легше дихати.
Герміона її не любила, ні. Герміона її потребувала, наче кисню. бачила в ній клятий рятувальний круг. а Пансі була поряд. була поряд, бо хотіла. і не приховувала, що спить з іншими, за гроші, заради кар'єри та зв'язків у суспільстві, не приховувала, що вона остання шльондра і продажна мерзота. але вона була поряд і насолоджувалася. називала Герміону левицею, готувала каву, читала нудні папери.
у її житті Грейнджер, навпаки, стала краплею стабільності. вони ідеально доповнювали один одного. такі різні, притому такі схожі.
Герміона часто запитує себе: чи давно це в ній? чи це давно в них? адже в школі вони не те, щоб ненавиділи одна одну, скоріше це було щось на рівні інстинкту. Слизерин проти Гріфіндора — історично так склалося. завжди так було і хто вони такі, щоб ці негласні закони порушувати?
до того ж Паркінсон завжди крутилася навколо Малфоя, а на останніх курсах вони почали зустрічатись. варто припустити, що саме тоді у Пансі з'явилася любов до грошей, адже сімейство Малфої ніколи не відрізнялося бідністю.
а ще Грейнджер зовсім не схожа на домінантку, але їй подобається почуття влади. тому вона входить у Паркінсон гарячими пальцями. тому вона досліджує її тіло — до одуру бліде і гаряче — міліметр за міліметром. вона всередині Пансі — ця думка витанцьовує в голові диким екстазом і змушує тіло плавитися.
коли настає черга шатенки показати кігтики, вона бере різні іграшки. Герміона завжди тремтить від передчуття і трохи від страху. Герміона ніколи не стогне - їй це не пасує, вона просто губиться у відчуттях, чіпкими пальцями хапаючись за білосніжні — завжди білосніжні — простирадла.
Герміона не знає, як давно Пансі стала повією, але точно знає, що саме це в ній і обожнює.
кожен поцілунок — вогонь, вибух, мільярд іскор.
кожен дотик — опік, дикий кайф та насолода.
Герміона знає, що Паркінсон належатиме їй завжди, але до останнього долара. постійно, але до останньої хвилини.
і Герміона бере максимум.