Work Text:
— Я йду спати. — Каже Хьонджін, встаючи з дивану і підіймаючи руки над головою. Фелікс хмуриться, це все ще ранній вечір і вони тільки-но повернулися додому. Вони зазвичай полюбляють посидіти подовше і вони можуть зробити це сьогодні, поки важкий графік не розпочався із завтрашнього полудня.
— Все добре? — Питає він, зупиняючи шоу, котре вони дивилися, і трохи піднімаючись, щоб краще бачити Хьонджіна. Він має втомлений вигляд і, ніби не може приховати це, попри спроби: його очі трохи червоні, а шкіра бліда і він потирає скроні. Це змушує Фелікса хотіти загорнути його в ковдру, щоб він почувався краще.
— Так, у мене просто болить голова. — Запевняє Хван. Це пояснює чому він весь день тер свою шию. Він іноді має головні болі від стресу, які не є чимось незвичним для айдола, але він нічого не каже, коли Фелікс про це запитує. Напевно сьогодні стало гірше, якщо він сам зізнався.
— Добре, тоді ходімо спати. — Каже Лікс, підіймаючись, щоб доєднатися до хлопця. Лягати спати, щоб втекти від болю — не щось новеньке для них і часто-густо це єдиний спосіб, який допомагає Хьонджіну з болями в голові. Йому стає краще вранці після хорошого нічного відпочинку, адже це саме те, що сон може легко виправити.
— Ні, все добре, заверши перегляд цього епізоду. — Вимовляє юнак, м’яко штовхаючи Фелікса назад у крісло, і нахиляється, щоб подарувати йому поцілунок, перш ніж повільно рушити до дверей. Йому якось вдається виглядати невимовно чарівно, незважаючи на сильний біль.
— Що? Ні, я піду з тобою, все добре. — Заперечує Лі, але все ще сидить, чекаючи на згоду хлопця. Хьонджін нахиляє голову, дивлячись на нього якусь мить, а потім хитає нею з легкою посмішкою.
— Ліксе, я в нормі, ти можеш закінчити перегляд твого шоу. Все дійсно не так погано. — Каже він і Фелікс киває, все ще трохи вагаючись, але якщо Джін не хоче, щоб він пішов з ним, він не буде. Хоча він все одно не може перестати відчувати, що його самопочуття гірше, аніж зазвичай і це природно для Лікса — турбуватися про свого хлопця.
— Чи можу я, врешті-решт, отримати нічний поцілунок? — Запитує молодший і дується. Йому не подобається ідея, що Хьонджін йде спати без нього, особливо якщо в нього щось болить, але він також любить це шоу і хоче знати чим закінчиться випуск.
— Ти вже отримав один, — каже він, м’яко посміхаючись, але підходить, щоб поцілувати юнака знову. Шкіра Хвана відчувається гарячою, коли їхні вуста зустрічаються, але вони лежали під ковдрами, звичайно, він гарячий, — На добраніч. — Шепоче старший навпроти Феліксових губ з посмішкою в голосі. Зрештою, він в хорошому настрої, тому Йонбок переймається менше.
— На добраніч, спи добре, солодких снів, кохаю тебе. — Тараторить Фелікс по звичці, бо вони кажуть так щоночі. Хьонджін хвилює його, коли він повертається знову, дивлячись настільки чарівно, що хлопець бореться з бажанням побігти за ним.
— Так, все з цього. — Закочує очі Хван. Лікс сміється, коли той вже зникає з поля його зору. Він бере в руки пульт, вмикаючи шоу, одразу заглиблюючись в нього знову. Вони в гуртожитку Хьонджіна та оскільки 3rachaвсе ще в студії, зараз він залишився сам на сам із шоу.
Якось решту епізоду змінює інший, а потім ще інший епізод, так і пройшли дві години відтоді, як Джін пішов спати. Фелікс просто не хоче спати й серії продовжували закінчуватися кліфгенгером, тож він просто не може протистояти перегляду. Він настільки занурений в сюжетну лінію, що ідея залишитися дивитися всю ніч спокушала.
Його живіт бурчить на пів шляху до наступного випуску, нагадуючи йому коли він востаннє їв. Неохоче зупиняючи шоу, він рушає до кухні в пошуках снеків перед сном. Віддалено він чує відчинення вхідних дверей і потім гуртожиток наповнюється звуками. Двері не близькі до спалень, але Фелікс все одно прямує до мемберів, щоб вони не розбудили Хьонджіна.
— Тссс! — Голосно застерігає він їх, притуляючи палець до губ, щоб підкреслити свою позицію, зустрічаючи три пари піднятих брів. — Хьонджін спить через головний біль. — Пояснює, а хлопці кивають в розумінні й, знижуючи гучність, продовжують розмову. Вони усі йдуть до кухні — зрозуміло, що голодний тут не тільки Фелікс.
— Як щодо рамена? — Пропонує Чанбін і Йонбок драматично закочує очі, тому що звучить неймовірно. Він не усвідомлював наскільки голодний раніше. Через занадто цікаве шоу він готовий зʼїсти слона!
— Так… — Стогне Фелікс, через що інші сміються. Нічний рамен – його улюблений. Со дістав все, що йому потрібно, аби приготувати його, наповнив каструлю водою, поклавши її на плиту, і почав рвати пакети.
— Скільки нам потрібно? Гадаєш, Хьонджін-а хоче? — Питає він, відкладаючи чотири пакети, котрі він уже відкрив. Хван зазвичай любить рамен, але, здається, він дійсно не просто дрімає. Він вже спить кілька годин, можливо, навіть спатиме до ранку.
— Я думаю, він спатиме всю ніч. Ти знаєш його, йому потрібен нічний відпочинок, щоб відчувати себе краще зранку. — Каже Фелікс і Бін погоджується, готуючи чотири порції. Пізніше вони зможуть приготувати більше, якщо захочуть. Лі сідає за стіл з Чаном і Джісоном, заплющуючи очі, відчуваючи наскільки сильно втомився. Це був довгий день, не тому, що вони зробили багато, а тому, що він почався дуже рано.
— Ви багато зробили сьогодні? — Цікавиться Фелікс, щоб зав’язати розмову. Він не повинен, бо знає, що вони можуть комфортно сидіти в тиші, але він не бачив їх багато годин. Хлопець сумує за розмовами з ними в такі дні, адже звик бачити їх весь час.
— Нічогісінько — по складах вимовляє Чан. Він перебільшено фальшиво усміхається і молодший ледь не просить вибачення за запитання. Здається, не тільки у Хьонджіна сьогодні поганий день.
— Він в письменницькому блоці. — Пояснює Джісон і Фелікс киває, розуміючи. Бан Чан звик мати мінімальні проблеми в продюсуванні бітів і лірики, тому його по-справжньому спантеличують дні, коли це дається йому важче. Йому не подобаються інші, хто дозволяє собі бути іноді непродуктивними, тому він продовжує намагатися і зростати все більше. І все більше розчаровується, коли він не задоволений тим, що зробив.
— Все добре. — Запевняє Чан, знизуючи плечима і дивлячись на Чанбіна, ніби він дуже зацікавлений у воді, що зараз кипить. Вони усі дивляться як Бін додає локшину до води. Кімната втомлена і спокійна.
Десь в гуртожитку відчиняються двері й це не будь-хто інший аніж Хьонджін.
— Здається, твій хлопчик прокинувся. — Каже Джісон, усміхаючись Феліксу, котрий просто сміється з нього і дивиться на дверний отвір, чекаючи, коли Хьонджін увійде. Але він не робить цього. Потім вони чують як двері досить гучно зачиняються й інші сміються вже над тим, наскільки Хван суворий, коли сонний. Лікс хмуриться, бо відчуває, що щось не так.
— Я піду навідаю його, можливо він хоче рамену зараз, коли прокинувся. — Повідомляє він, а Чанбін без слів додає ще один блок локшини до води, знаючи, що Джін поділяє їхню любов до нічного рамену. Фелікс позіхає, поки йде по залу, вирішивши, що йому варто підготуватися до сну, перш ніж їсти, щоб одразу після вечері лягти в ліжко.
Він приходить до кімнати Хьонджіна, тихо відчиняючи двері, щоб ненароком не злякати старшого. Він легко лякається різких рухів, особливо якщо втомлений. Але в кімнаті порожньо. Усе світло вимкнене і ковдри звисають з ліжка, ніби вони були поспіхом відкинені. Хлопець розгублено хмуриться, одну мить думаючи про те, де міг би бути старший.
Закриваючи двері знову, Йонбок йде по коридору, зупиняючись біля ванної кімнати. Звуки, що доходили звідти, не звучали добре. Його мозку знадобилася мить, щоб зрозуміти, що ці вологі й задушені звуки — це Хьонджін блює. Це застало його зненацька і водночас змусило діяти.
З усвідомленням він поспішає до дверей, м’яко стукаючи, адже він все ще сподівається його не налякати. Єдина відповідь, яку він отримує — ще один викид рідини у воду. Фелікса пересмикує від звуків, але він тягнеться до дверної ручки й обережно заходить в приміщення.
— Агов, я тут, ти в порядку. — Мовляє Лікс, опустившись на коліна позаду Хьонджіна і погладжуючи його спину, поки та труситься під рукою. Він не знав, що Джін захворів. Так, він почувався недобре весь день, але в нього не було лихоманки, якою він зараз горить. Його сорочка повністю намокла, залита потом, і занадто гаряча на дотик.
— Просто дай цьому вийти, все скоро закінчиться. — Продовжує говорити Фелікс, ніби хлопець має якийсь інший вибір. Втім, він продовжує випорожнювати свій шлунок. Він або майстерно приховував те, як по-справжньому почувався, або це сталося дуже швидко, поки він спав. Судячи з того як добре він виглядав раніше, Йонбок би не здивувався, якби Хьонджін дійсно думав, що це просто головний біль від перенапруження.
Юнаку стало легше дихати, коли його перестає рвати, але він поки не рухається. Фелікс тихо забезпечує йому комфорт, погладжуючи спину і тримаючи його темне волосся за вухами. Через ще кілька хвилин затамування дихання, Хван відхиляється назад прямісінько молодшому в руки й той підтримує його, даючи час, щоб заспокоїтися перед спробами щось сказати.
— Я втомився. — Врешті, каже Хьонджін, намагаючись піднятися тільки, щоб знову упасти назад зі стогоном. Здається, йому дуже боляче і висока температура пояснює сильний жар, який випромінюється від його шкіри. Він, напевно, почувається нестерпно і головний біль став ще гіршим, ніж раніше.
— Як ти себе почуваєш? — М’яко запитує Фелікс, допомагаючи хлопцеві нахилитися до стіни, щоб мати змогу встати. Він хотів би залишитися поруч з Джіном на підлозі, але той напевно хоче вмитися і рано чи пізно повернутися до ліжка.
— Виснажено, все болить, моя голова вбиває і мене настільки нудить, що боляче. — Хьонджін відхиляється на стіну, прикриваючи очі рукою від світла. Молодший дістає ополіскувач для рота, відливаючи трохи рідини в кришечку, і кладе його на умивальник.
— Ти будеш блювати ще? — Питає Фелікс, нахилившися позаду юнака і дістаючи резинку, щоб зібрати його волосся у хвостик, аби воно не заважало старшому. Той нахиляється вперед, щоб полегшити Ліксу завдання, проте, хвіст все одно вийшов неохайним і кривим.
— Напевно, але не зараз. — Тихо вимовляє Хьонджін, а Йонбок підіймається на мить, щоб взяти кришечку з ополіскувачем і передати йому. Він виливає його в рот і деяку мить розбовтує, перш ніж виплюнути. — Дякую. — Каже з м’якою посмішкою, а Фелікс цілує його в лоб, що палає.
— Дозволь мені перевірити твою температуру. — Лі повертається до шаф, щоб дістати термометр. Хьонджін тільки трохи здригається, коли він направляє його у вухо і натискає на кнопку, тихий звуковий сигнал слідує миттю потому. Екран показує 39, 2, занадто висока. Не дивно, що Хван відчуває сильний біль.
— Хочеш повернутися до ліжка? Я дам тобі деякі ліки й відерце, можливо сухий одяг. — Пропонує Фелікс і Джін киває з тихим «будь ласка». Він допомагає йому піднятися, відводячи його назад до кімнати, він бачив, що той занадто слабкий, щоб іти самостійно. Вони чують як інші хлопці голосно розмовляють на кухні, забуваючи про свою гучність, адже вони знають, що Хьонджін прокинувся і припускають, що він в нормі.
Йонбок допомагає Хвану змінити одяг, перш ніж посадити його на край ліжка, аби можна було підготувати його до сну. Простирадла просочені потом, тож Фелікс змінює їх і повертає хлопця на сухе місце. Хьонджін лягає з тяжким зітханням, але явним полегшенням. Молодший обережно залишає поцілунок на його обличчі.
— Я повернуся, добре? — Каже Фелікс і той киває, вже майже засинаючи. Він можливо спатиме, поки Лікс візьме необхідне з кухні. Хлопець тихо навшпиньках покидає кімнату, м’яко зачиняючи двері й рухаючись до кухні, де хлопці їдять рамен.
— Що трапилося? — Запитує Джісон ще до того як Фелікс переступає поріг, дивлячись на нього з цікавістю. Здається, вони нічого не знають про те, що відбулося, вони, можливо, нічого не чули відтоді, як молодший пішов шукати Хьонджіна.
— Він хворий. — каже він поки йде до однієї із шафок, щоб дістати аптечку. Бере жарознижувальні й знеболювальні, сподіваючись, що Джін зможе їх прийняти, щоб полегшити симптоми. Вони не зможуть допомогти проти нудоти, але, якщо вони знизять температуру і полегшать головний біль, то Хьонджіну принаймні стане краще.
— Що трапилося? — Повторює Чан запитання Джісона і Фелікс усвідомлює, що нічого не пояснив. Він настільки зосереджений на допомозі хворому, що на мить забув, що інші хлопці не були з ним у ванній.
— Я думаю, що у нього проблеми зі шлунком, він блював у ванній кімнаті. — Пояснює юнак, коли підходить до раковини, в шафці під котрою заховане відро. Він наповнює його достатньою кількістю води, щоб покрити дно, мабуть, це полегшує майбутнє миття. Його мама завжди робила так, тому він просто робить те ж саме без зайвих запитань.
— От лайно. — Каже Джісон, озвучуючи своє здивування. Фелікс тим часом наповнює теплою водою склянку для Хьонджіна. Хан має рацію. У них завтра забитий графік, але Хван нічого не зможе зробити, якщо його рватиме всю ніч.
— Так, от лайно. Ви з’ясуйте, щоб робити із завтрашнім графіком, а я віднесу це йому, перш ніж його вирве на підлогу. — Він виходить з кухні, тримаючи відерце. В його іншій руці склянка, а ліки він поклав під пахву, тож йому вдається принести все одночасно
Хьонджін має крихітний вигляд, скрутившись на краю ліжка й обхопивши живіт руками, коли Фелікс повертається в кімнату. Він лежав із заплющеними очима, але розплющив їх, щоб глянути на хлопця, коли почув його біля дверей. Лікс очікував, що той спатиме, але не дивно, що це не так.
— Ти в нормі? — Запитує Фелікс, помітивши яка ж бліда шкіра у нього при світлі лампи. Він має хворобливий вигляд — молодший просто хоче загорнути його в ковдру та обійматися, доки йому не стане краще.
— Мене знову тягне блювати. — Каже Хьонджін і Лікс швидко кладе відро на підлогу, перш ніж сісти біля нього. Він знову погладжує його спину, картаючи себе за те, що не може зробити більше, аби той почувався краще.
— Все добре, просто дай вийти цьому, тобі стане краще. — Намагається заспокоїти юнак і Хьонджін знову починає блювати, дивуючи Фелікса, хоча він все одно цього очікував. Він не виблював нічого з першого разу, але потім він знову це робить, звук змінюється, коли він почав випускати те, що залишилося в шлунку.
— Ти в нормі, все це скоро закінчиться. — Фелікс намагається закомфортити його, пробігаючи рукою верх вниз по його спині й підтримуючи іншою рукою за груди. Хван дуже гарячий на дотик і Йонбок переймається, що його температура стала занадто високою. Але він не може нічого зробити, поки Хьонджін блює у відро, тому він просто намагається робити те, що може, щоб заспокоїти його.
Тоді, коли це все, нарешті, закінчилося, він настільки виснажений, що Феліксу довелося утримувати його від падіння з ліжка. Парубок турботливо допоміг йому лягти, відсунувши відро, і поклав ноги старшого на ліжко так, щоб йому було комфортніше спати. Джін скручується, майже не дихає, і час від часу стогне від болю, ймовірно, його головний біль досяг нових висот.
Лі хотів би вміти бути у двох різних місцях одночасно. Він повинен вимити відро, але він дійсно не хоче залишати Хьонджіна і той, схоже, не зацікавлений більше відпускати його. Ніби відчуваючи, хтось постукав у двері, а потім Чанбін тихо висунув свою голову в щілину прочинених дверей.
— Я можу чимось допомогти? — Запитує він і Фелікс, здається, ніколи не був йому настільки вдячним, як зараз.
— Ти можеш вимити відро? — Просить він, посміхаючись із вибаченням. Він почуває себе погано через те, що дав таке брудне завдання, але Бін не вагається. Він заходить до кімнати, беручи відро, а потім тихо йде. Фелікс повернув свою увагу до Хьонджіна, прибираючи його волосся з обличчя. Воно почало випадати з хвостика, але він в жодному разі не потурбує хлопця, щоб виправити це.
— Зможеш прийняти деякі ліки? — Запитує Йонбок, дійсно бажаючи знизити температуру Хьонджіна. Якщо він не зможе прийняти ліки, їм прийдеться бути досить креативними, бо температура занадто висока, щоб нічого з нею не робити.
— Ні. — бурмотить Хьонджін, щільніше обвиваючи руки навколо живота. Він стогне від болю і дивиться на Фелікса зі сльозами в очах. Як він міг стати настільки хворим так швидко? Ймовірно, він приховував те, наскільки погано себе почував вечером. Фелікс повинен був поцікавитися в нього більше про це, коли він раптово вирішив піти спати так рано.
— Хочеш спробувати все одно? — Цікавиться Фелікс і той киває, напевно, відчуваючи себе досить сором’язливим, щоб спробувати. Він бере аптечку з краю ліжка, поки Хьонджін повільно сідає, кривлячись. Здається, ніби рухатися було боляче для нього і це, зрештою, так і було з такою високою температурою. Джін бере пігулки, запиваючи маленькими ковтками води, перш ніж лягти назад з глибоким видихом.
— Тобі занадто гаряче для обіймів? — Лікс не впевнений чи Хьонджін має настрій на них, коли він почувається так паршиво. Хлопець на мить задумався, не рухаючи жодним м’язом, тож Лі прийшлося чекати відповіді.
— Ніколи. — Зрештою відповідає Джін, трохи відсуваючись назад, щоб дати місце для іншого, котрий ліг навпроти нього. Фелікс загорнув його у свої руки, бажаючи його ще ближче ніж просто близько і той, здається, згодний. Він наблизився до молодшого так близько, як тільки міг, роблячи себе настільки крихітним у його руках, що Йонбок забуває про все на світі.
— Зможеш заснути? — Він сподівається, що Хьонджін зможе отримати хоча б трохи сну цієї ночі. Хван киває, а вже протягом наступних декількох хвилин Фелікс відчуває, що його дихання вирівнюється. Він заснув набагато легше, ніж молодший боявся.
Миттю пізніше, Чанбін тихо заходить в кімнату і, помітивши, що Хьонджін спить, без жодних слів кладе відро біля ліжка. Фелікс з подякою посміхається і Бін киває, даючи зрозуміти, що він не проти допомогти, перш ніж піти. Йонбок не заснув теж, тому що він все ще дуже голодний, але він боїться, що розбудить Хьонджіна, якщо поворухнеться.
Знову, ніби відчуваючи, Джісон тихо відчиняє двері. Він тримає миску в руці, трохи нахиляючи її, щоб показати, що це рамен Фелікса. Той киває, закликаючи його підійти ближче і дивуючись наскільки тихими вони можуть бути.
— Як він себе почуває? — Шепоче Хан, користуючись нагодою поговорити, не переймаючись, що може потенційно розбудити хворого хлопця. Фелікс на мить переводить погляд на Хьонджіна, але той завжди міцно спав, тож не здригається на голос Сона.
— Він мав дійсно дуже високу температуру, тому я дав йому деякі ліки пів години тому, вони принаймні мали б допомогти. — Шепоче він у відповідь, впевнившись, що дуже тихий, бо Джіну зазвичай більше подобається прокидатися від його голосу, ніж від голосу когось іншого. Джісон кладе миску з раменом на тумбу, але не схоже, що Фелікс може поїсти самостійно, поки лежить в обіймах із хворим.
— Хочеш я принесу термометр? — Продовжує шепотіти Хан і Лікс киває. Це, ймовірно, хороша ідея — перевірити яка температура зараз. Вони повинні знати, чи вона знизилася, чи залишилася на тому ж рівні.
Хану потребувалася хвилина, щоб взяти термометр і, рухаючись дуже повільно й обережно, прикласти до вуха хворого. Вони обидва затримали подих, коли він натиснув на кнопку, але Хьонджін не здригнувся навіть від звукового сигналу. Джісон показав йому маленький екран пристрою, на котрому було 38, 6. Все ще висока, але нижча ніж була до цього.
— Стало краще, ліки повинні були подіяти. — коментує пошепки Фелікс і Хан кладе пристрій на тумбу, щоб вони могли скористатися ним ще пізніше. Потім він взяв миску з раменом, вхопивши палички.
— Я погодую тебе. — Дражнить Джісон і Йонбок награно закочує очі, але приймає їжу з рук друга. Вони впевнюються, що залишаються бути тихими, рухаючись повільно й обережно, щоб не розбудити Хьонджіна. Втім, той все одно спить, як мертвий, доки миска не стає порожньою.
— Хочеш трохи води? — Запитує Хан, коли завершує годувати Фелікса і той киває. Він не має вибору і дозволяє хлопцям робити все для нього зараз, він просто не може рухатися зі сплячим юнаком у руках. Джісон знову пішов, тільки щоб повернутися зі склянкою води і соломинкою. Він направляє соломинку до рота Фелікса і той п’є, поки склянка не стає порожньою, адже він хотів пити більше, ніж він думав.
— Щось ще? — Сон продовжує шепотіти навіть тоді, коли вже зрозуміло, що Хьонджін не прокинеться. Лікс мав би ще почистити зуби й вмити обличчя, але це не те, що можна зробити, лежачи тут, тож він хитає головою.
— Ні, дякую, я просто намагатимусь заснути. — І Джісон киває, покидаючи кімнату без жодного слова. Фелікс обережно рухається, для більшого комфорту, перш ніж заплющити очі та заснути.