Work Text:
— Я лише хочу запитати, — вигукнув задиханий Рон, залазячи та сідаючи на стіл, — що за злий, бездушний монстр заводить тарантула в гуртожитку?
Він звинувачувально глянув на трійку слизеринців, що перелякано забились по різних кутках кімнати. Забіні заліз на верхівку дивана з чарівною паличкою, а Нотт, як і Рон, закарабкався на стіл. Проте Мелфой не впустив можливості.
— Не перекладайте це на нас! Ми до цього не причетні! - огризнувся він і похмуро виглянув з-за Гаррі.
— Він не звинувачує тебе, коханий, — заспокійливо промовив Гаррі, поплескавши свого хлопця по спині однією рукою, а іншою продовжуючи балансувати на своєму хиcткому виступі, — він просто дуже засмучений.
— Я не засмучений! — скрикнув Рон. — Я розлючений! У нашій спільній вітальні повзає гігантський павук-птахоїд!
Тарантул, якого якраз обговорювали, не робив багато. На даний момент він просто тинявся по вітальні восмикурсників на своїх волохатих (жахливих) лапах, запитливо моргав і спостерігав за усім своїми вісьмома уважними (жахливими) очима-намистинками. Якщо він і вважав трохи дивним те, що шість дорослих чоловіків стискаються і скиглять на верхівках різних меблів — він на це не зважав.
— Ніхто з нас не в захваті від цієї ситуації, Візлі, — пробурмотів Нотт. Він з надією виглянув зі столу. — Я більше не бачу його. Можливо, воно померло.
— Ні! — різко похитав головою Рон. — Це пастка! Ось що він хоче, щоб ви думали!
— Ну, зробіть щось! — сердито забажав Забіні. — Ми не можемо залишитися тут назавжди!
— Спостерігай як я це зроблю, - Невіл пирхнув і пробурмотів собі під ніс.
Забіні проігнорував його й повернувся до Гаррі.
— Ти! Одвічний герой і переможець усього моторошного, — твердо оголосив він. — Це твоя сфера.
— Тепер, зупинись на хвилинку! — обурено вигукнув Гаррі. — Чого, в біса, я повинен туди йти?
— Ти виграв війну! — кинув Нотт.
— Маленьку війну. А це великий павук!
— Це спірне питання, — знову заговорив Мелфой, міцніше обіймаючи Гаррі. — Він не піде туди, до цього звіра, тому що я це забороняю! Він закінчив з бізнесом Героїв, і залиште його в спокої! Нехай Лонгботом це зробить.
— Що! — скрикнув Невіл.
— Так! — Забіні повеселішав, — давай, запасний герой!
— Я не запасний! — огризнувся Невіл.
— Просто вдарь по ньому одним зі своїх підручником по гербології, — закликав Нотт, намагаючись виштовхнути його з-за столу.
— Ні! — скрикнув Невіл, тримаючись та рятуючи своє життя з усіх сил.
— Сміливіше, Лонгботом! — підбадьорливо гаркнув Забіні. — Ти ж простромив змію, чи не так? Мені важко повірити, що ти злякався жалюгідного павука!
— Тоді чому б тобі самому не вбити це? — огризнувся Невіл.
Забіні підняв підборіддя й оборонно схрестив руки.
— Я б міг, але це суперечить моїй релігії.
Мелфой і Нот одночасно застогнали.< /p>
— Ти не можеш використовувати це виправдання для всього, — докорив Нотт. — Не вбивати павука, брати останню булочку...
— ...займатись обов’язками префекта, — додав Мелфой.
— Не знущайтесь з моєї віри, ви, єретики!
— Ми помремо тут, — похмуро простогнав Рон. Павук навмання поблукав до його столу, і він, здригнувшись, підтягнув ноги. — Ми помремо тут, і ця штука буде танцювати на наших трупах!
— Ні, не помремо, — заявив Гаррі. Він був блідим, коли дивився на блукаюче чудовисько, але його очі зблиснули рішучістю. — Нотт має рацію. Ми пережили війну. Ми подолаємо і це. Нам просто потрібно працювати командою.
Решта хлопців випросталися, розправили плечі, обмінялися рішучими кивками й підняли чарівні палички.
— Який у тебе план? — запитав Невіл.
— Ось що ми зробимо, — сказав Гаррі. — Я стрибну на підлогу і відволічу його увагу. Рон, Нотт і Забіні застосують найсильніші зв'язуючі заклинання, які знають. Далі, Невіл кине на нього свій підручник з гербології. А Драко закінчить все за допомогою закляття Редукто.
На деякий час запанувала напружена тиша. Тоді, вони, всі разом, почали налаштовуватись і готуватись.
— Гаразд, — тихо погодився Невіл. Він викликав із гуртожитку гігантський підручник із гербології й взяв його, як бойову сокиру. Забіні підняв чарівну паличку, Нотт стиснув губи, а Рон ще трохи збліднувши, ствердно кивнув. Мелфой підтягнув Гаррі й гаряче поцілував в губи.
— Будь обережним, — палко прошепотів він.
Гаррі кивнув і дозволив собі ще один поцілунок...
...а потім кинувся в бій.
Замайоріли серії спалахів і різних шевелюр. Розповсюдився дим, відлунювали заклинання, крики лунали по вітальні. Коли вони зупинились і хаос розвіявся, Гаррі опинвся під диваном, підручник з гербології лежав на підлозі з тліючою діркою посередині, а павук...
— Тьфу, — скривився Рон. — Мелфой, ти мав використовувати Редукто.
— Використав, — відповів Мелфой, — відразу після Інсендіо.
— Воно мертве? — запитав Нотт. Він усе ще тремтів. — Будь ласка, скажіть мені, що воно мертве.
— Воно мертве, — похмуро пробурмотів Гаррі, — це кінець. Ми перемогли.
— Так! — зрадів Забіні, сповзаючи з дивана. — О мила підлога, я так скучив за тобою!
Рон засміявся й сховав свою чарівну паличку в кишеню.
— Я не можу повірити, що ми це зробили, — вигукнув він, — у цього павука не було шансів!
Гаррі посміхнувся й обхопив Мелфоя руками, допомагаючи йому спуститися на підлогу. — Уся справа в командній роботі, — сказав він з усмішкою. Мелфой посміхнувся у відповідь і притягнув його для наступного поцілунку.
Вони залишилися у вітальні деякий час: обмінювались вітаннями, плескали один одного по спинам та ділились деякими своїми сміливими кроками. Допоки хтось сторонній не зайшов до вітальні.
— О, ось де ви всі, — вигукнула Дафна Ґрінграсс, зупинившись коли помітила їх усіх разом. — Нам було цікаво, звідки цей весь шум.
— Дафно, ти не повіриш, що щойно сталося, — почав Нотт. — Отже, ми були...
Дафна похитала головою.
— Я б дуже хотіла залишитися та побалакати, але у нас невеличка надзвичайна ситуація, — ввічливо пояснила вона. — Схоже, домашній тарантул Пансі зник.
В дзвінкій тиші, що настала, навіть падіння шпильки було б добре чути.
— Що? — прохрипів Рон, знову збліднувши. Мелфой різко вдарив його під ребра ліктем.
— Ти сказала, тарантул? — чемно поцікавився Невіл, відштовхуючи з поля зору зіпсований підручник з гербології. — Як він виглядає?
— Шарлотту досить важко не помітити, — зітхнула Дафна, — ми ніде не можемо її знайти. Просто дайте нам знати, якщо побачите її, гаразд?
Вона кивнула на прощання і пішла, залишивши групу дуже збентежених молодих чоловіків незграбно стояти.
— Отже... — Гаррі прочистив горло й неспокійно провів рукою по волоссю, — хто хоче повідомити новину Паркінсон?
— Я б повідомив, — негайно відповів Забіні, — але це суперечить моїй релігії.