Work Text:
Іно сидить. Сидить у тій прожній закусочній при дорозі уже здавалося вічність, дивиться на шторм за вікнами. Чи то не за вікнами а у її душі бушують тисячу і одне почуття. Самотність, гнів, полегшення, ненависть - чого там тільки не було. І це все вона. Сакура, яка з'явилася так несподівано в цьому житті, та хто принесла сонце та теплий весняний вітер. Та, хто холодно сказала бувай, принісши літню грозу. Це було те що не могло тривати вічність, це було те що зламало кригу, та не змогло витримати повені солодких запахів коктейлів, дешевих придорожніх готелів та справжньої любові, одержимості. Це те, що закінчилося одного штормового дня, в порожній закусочній при дорозі.