Work Text:
Я завжди любив мистецтво. Але більше я любив природу. Незрівнянні пейзажі, мелодії вітру — ідеали, яких людині ніколи не осягнути. У них немає чіткої конструкції чи симетричних ліній. Квіти ніколи не ростуть однаковими, вітри ніколи не передають ідентичні мелодії, але всі вони прекрасні лише тому, що існують. Я любив помічати це в людях. Їхні неідеальності, що роблять їх прекрасними. Асиметричні лінії обличчя чи незвичний тембр голосу. Їхня унікальність — їхній скарб.
Я спостерігав за тобою. За тим, як ти пропускаєш крізь себе музику, як дозволяєш їй текти по твоїх венах. Я був захоплений тобою.
Мені подобалося запам'ятовувати те, як ти танцюєш. Залишати ці кадри в своїй пам'яті, немов світлини. Створювати з них колажі й підписувати кожен з них твоїм ім'ям.
Мені було ніяково просити тебе танцювати для мене. Мені було соромно зізнаватися, що я люблю спостерігати за тобою, за кожним рухом, ловити кожен твій погляд. Захоплюватися тобою.
Ти ніколи не відмовляла мені в цих егоїстичних бажаннях. Я знав: ти любиш це. Ти любиш відчувати музику, що тече по твоїх венах, ритм, якому підкорюється твоє тіло. Так само сильно я любив дивитися на тебе.
Ти прекрасна, немов природа. Ти стаєш єдиним цілим з нею, коли чуєш музику. Я спостерігаю, як ти проводиш рукою, розсікаючи повітря. Як воно слухається тебе, підтримує в кожному русі й подисі. Ти розповідаєш мені історію. Ти розмовляєш зі мною не словами, а кроками по сцені. Твоє червоне вбрання змушує мене думати, що ти створюєш свій власний пейзаж. Я бачу цей багряний захід сонця й нескінченний горизонт, в який задивляється молода панна, роздумуючи про кохання. Вона знає, що це те, про що мріє кожна її подруга, проте вона сама пріє лише про цей бездонний океан, про свободу від чужих очікувань. Вона не хоче кохати — вона хоче жити. Насолоджуватися кожною миттю свого життя, танцювати на фоні заходу сонця, під світлом місяця й зірок, освітлена яскравим світанком...
Твої рухи неідеальні, ти давно не танцювала. Але ти насолоджуєшся цим, і я не маю жодного права не насолоджуватися разом з тобою. Я спостерігаю, захоплююсь і запам'ятовую. Я уявляю, наскільки прекрасні кадри міг би отримати, але жоден з них не передасть усієї твоєї краси. Жодна камера не передасть те, якою ти є в моїх очах. Усі твоя грація та природність зникнуть разом зі спалахом.
Бо тільки я бачу тебе такою: жінкою, в яку закоханий.