Work Text:
Якщо бути повністю чесною із собою, було щось таке в Юхьон, що інтригувало Мінджі.
Вона зустріла дівчину після того, як вивісила оголошення про вільне місце у своїй пекарні — мати флориста в їх магазині тоді здавалося гарною ідеєю, і інстинкти Мінджі мали рацію. Бізнес пішов вгору відтоді як маленька крамничка оселилася в кутку пекарні, аромат квітів змішався із солодким запахом фруктів з випечених ласощів, майже надаючи нового значення назві їхньої пекарні «Sugar & Flour».
Сама Юхьон була милою дівчиною, хоча й іноді трохи незграбною. Сором'язлива, легко починає почуватися ніяково, дівчина час від часу нагадувала Мінджі новонародженого жирафа: довгі ноги, довгі кінцівки й зовсім не така координація ними, як би їй хотілося. Те, що Юхьон скрикувала перед тим, як щось розіб'ється на задньому плані, не було чимось незвичайним, як і те, що Мінджі часто гукала дівчину, щоб швидко перевірити, чи все гаразд. Вона завжди отримувала сказане поспіхом «Я в порядку, онні, дякую!» від Юхьон, а сама дівчина незабаром з'являлася зі своєї підсобної кімнати з легким рум'янцем на щоках, посилаючи невелику заспокійливу посмішку в сторону Мінджі.
І хоча в Юхьон був бізнес-партнер, з яким Мінджі розмовляла в основному по телефону або декілька разів електронною поштою, і який займався фінансами, працювала Юхьон в маленькому магазинчику на самоті, регулярно приходячи напрочуд рано, чим спочатку перелякала Мінджі, яка не очікувала, що флористка буде там настільки ж передчасно, як і вона сама. Ця дівчина приходить на зорі, коли Мінджі вже по лікоть занурена в різноманітне тісто, а тиха музика грає фоном в пекарні. Юхьон використовує цей час для сортування інвентарю і складання декількох стандартних готових до покупки букетів, перш ніж переходити до «спеціальних запитів» на цей день.
Вперше Мінджі підслухала як клієнт просив особливе замовлення не раніше ніж через місяць або два після того, як Юхьон оселилася тут, нарешті набула чогось на кшталт графіку.
—
Між сніданком та ланчем в пекарні завжди було затишшя — період, коли майже не було клієнтів, тому запитання з легкістю долітали до її вух, навіть попри те, що були сказані через кімнату.
"Ви... Ви можете зробити так, щоб він пах як океанський берег?"
Не саме по собі незвичайне прохання змушує Мінджі звернути увагу на запитання. Це безумовно дивне прохання, з яким вона не може уявити, щоб хтось звертався до флориста. Сам голос звучав трохи невпевнено, повністю усвідомлюючи наскільки дивно та на межі з божевільним звучало його прохання.
Скоріше, це надія в його голосі. Інтонація, яка показує той факт, що він повністю знає, що його прохання звучить абсурдно, але не дивлячись на це досі має дрібку надії на те, що воно може бути виконано.
Мінджі кидає швидкий погляд на квітковий кіоск, де бачить на вигляд виснаженого чоловіка, стоячого напроти Юхьон; його пальці занепокоєно прокручували срібний перстень навколо його пальця. Юхьон підіймає погляд з букета на нього, її обличчя не видає нічого, але очі добрі, шукають, поки її руки зупинилися серед білих та жовтих бутонів.
"Будь-який берег? Або конкретний?"
Чоловік на секунду сліпо витріщився на неї, помітно шокований тим, що його запит не був одразу ж зустрітий зі знущаннями; перед тим як він відкрив свій рот.
"Якщо ви можете зробити, щоб він пах як дім-" чоловік на мить захитав головою, овеча посмішка з'явилася на його губах, коли він помилився. "Вибачте, якби ви зробили так, щоб він пах як Чеджу, я був би дуже вдячний."
Юхьон продовжувала ставити питання, працюючи над букетом, її голос м'який, зовсім не наполегливий або настирний. Вона вміла невимушено керувати напрямками розмови, змушуючи чоловіка відкритися трохи більше. Букет був для його дружини, яка наразі була в лікарні після родів. Справи зараз здавалися хиткими й для неї й для дитини, також пара завітала з іншого міста, тож вони були далеко від своїх друзів та сім'ї, на самоті в незнайомому місті.
"Я знаю, що цього замало, але... Я просто хотів, щоб вона почувалася комфортно, так, ніби вона вдома."
На м'якому зізнанні руки Юхьон нарешті припинили рухатись, всі необхідні корегування були зроблені. Взявши світло блакитну стрічку й зав'язавши її навколо вази, вона нахилилася та зробила глибокий вдих, її ніс лише трохи задів маленькі бутони. Кивнувши, Юхьон випрямилась і жестом запросила чоловіка зробити те саме.
Вагаючись, чоловік нахилився, його очі були закриті коли він оперся руками об прилавок, перш ніж швидко понюхати букет.
Його очі широко розкрилися від шоку, він майже рефлекторно відсахнувся від квітів перед тими як знову нахилитися і зробити глибший вдих; напруга, що стискала його плечі, послабилася щойно він видихнув. Його руки тремтіли, коли він підняв їх, щоб обережно взяти вазу, в якій були квіти; його голова ледь не відкинулась в полегшені.
"Коли медсестра розповіла мені про вас, я не хотів вірити, але це... Це неймовірно." Чоловік здавлено, помітно водянисто сміється. "Ви справді змусили його пахнути як берег океану біля нашого дому. Присягаюсь, я можу навіть почути запах жасминової лози, яку вона вирощує вздовж трельяжа."
Дзвоник над дверима задзвонив, виштовхуючи Мінджі з заціпеніння, в якому вона перебувала, дивлячись, як Юхьон спілкувалася з чоловіком. Зайнявши себе новими покупцями, вона зробила нотатку, щоб відтепер приділяти більше уваги щоразу, коли в Юхьон було особливе замовлення.
—
Після цього Мінджі почала заглядати до прилавку Юхьон, коли на її стороні робота йшла повільніше, з фруктовим тартом в руках як ранковим перекусом на двох. Вона дивилася, як Юхьон працює над якимось букетом або композицією, що мала того дня, та заводила розмови ні про що між цим. Мінджі хвилювалася, що відволікає Юхьон, і одного дня дала їй знати про це лише щоб дівчина миттєво похитала головою, розширюючи очі та поспіхом жестикулюючи руками; стрічка, яку вона тримала, якимось чином заплуталась між пальцями, коли вона махнула ними в повітрі.
"Ти ані трохи не відволікає мене, онні", швидко сказала Юхьон, легкий рум'янець розлився по її щоках, поки вона процювала над тим, щоб розплутати стрічку на руках. "Насправді приємно, що ти зі мною. Раніше я робила такі спеціальні замовлення лише у своїй квартирі, і Доні або Юбін зазвичай були у вітальні та в будь-якому випадку працювали над чимось, тож, взагалі-то, я більше звикла компанії, ніж її відсутності."
"Доні це Хондон, правильно?" спитала Мінджі, тримаючи виделку зі шматочком тарту, щоб пригостити Юхьон; дівчина прийняла укус сором'язливо, трохи повагавшись. "Я розмовляла з нею лише по телефону та поштою. Я не усвідомлювала, що ви й живете разом."
Юхьон кивнула коли закінчила жувати, та швидко ковтнула, щоб відповісти. "Так! Я живу з Хандон та її дівчиною Юбін — ти могла бачити її раніше, вона зазвичай підвозить мене коли ми зачиняємось, якщо вона вільна." Мінджі кивнула, згадуючи, як бачила тиху дівчину, що забирає Юхьон час від часу; вони у двох виходять рука під руку. Вона припускала раніше, що, можливо, та була дівчиною Юхьон — з'ясування протилежного зробило її щасливішою ніж вона могла подумати; невелика усмішка з'явилася на її губах від нової інформації.
"Вони ті, хто заохотили мене почати власний бізнес, щойно я закінчила школу. Хондон працює з дому час від часу, а Юбін майже виключно з дому, тому ти справді зовсім не відволікає мене — якщо що, ти допомагаєш мені." Юхьон завершує букет перед собою з блиском, зав'язуючи яскраво червону стрічку в ідеальний бант.
"Добре" сказала Мінджі з посмішкою, кидаючи в рот останній шматочок фруктового тарту й не відриваючи очей від Юхьон весь час. "Тоді я продовжу тобі допомогати."
Після цього це стало рутиною для Мінджі — листування з Юхьон пізно вранці, доки та працює над яким-небудь букетом який їй потрібен був того дня. Мінджі виявила, що з нетерпінням чекає розмов, з часом дізнаючись про дівчину все і більше і більше. Згодом вона знала не тільки основи, як те, що домівкою Юхьон був Інчон, те, що вона хотіла собаку, але їх житловий комплекс не дозволив домашніх улюбленців, і те, як вона любить приписувати собі те, що вона звела Юбін і Хандон разом; а й більш особисте, як те, що її удочерили, як вона нервувала, починаючи свій бізнес, або що цей квітковий магазин був її багаторічною мрією з самого дитинства.
Мінджі навіть почала розмовляти з нею коли вони закривались, та завдяки цим розмовами отримала змогу трохи переписуватись і з Юбін, якій почала часто підкидати додаткову випічку, що лежала поруч, після того, як дізналася, що тиха дівчина виявилась неочікуваною солодкоїжкою.
Після тижня чи двох таких розмов Юхьон почала запрошувати Мінджі понюхати квітки коли вона завершувала, зрідка питаючи, чи правильно вона підібрала запах (їй завжди вдавалося).
Приголомшливий букет темно-фіолетових кала лілій та лаванди, поцяткований меншими білими гіпсофілами, який мав запах самих квітів, а також пергаменту та щойно випраної білизни.
Величезна композиція з яскраво жовтими циніями, яка пахла щойно зрубаним деревом та димним багаттям, в якому час від часу проскакував натяк на солодкість від підгорілого зефіру.
Маленький кошик, наповнений білими квітами-скелетами та блакитними брунерами, що були одними з найулюбленіших у Мінджі, які Юхьон якимось чином змусила пахнути так, як пахне повітря під час грози, чисто та свіжо, наче світ починається заново.
Юхьон не завжди мала особливі замовлення в її списку справ, але кожен раз, як вони були, Мінджі ловила себе на тому, що чекає їй з нетерпінням, завжди в захваті від можливості Юхьон. Вона ніколи напряму не питала, як Юхьон це робить, не могла навіть почати уявляти цього, адже Юхьон ніколи не робила чогось, що б здалося незвичайним. Квіти, які вона використовувала для особливих замовлень та звичайної покупки були повністю однакові, не було також і постійності в особливих замовленнях, ніяких прикрас, ваз або кошиків, використаних для всіх них.
Одного разу у неї була можливість дивитися за Юхьон від початку до кінця, коли та отримала замовлення в останню хвилину прямо перед закриттям і пекарні й квіткового магазину удень. Клієнт хотів маленький букет з білих примул, з проханням, щоб той мав запах гарячий шоколад та повітря після снігопаду. Зазвичай для таких замовлень Юхьон вимагала попереднього повідомлення за кілька годин, в ідеалі — за день, щоб переконатися, що в неї є всі необхідні квіти. Але Мінджі вловила кінець телефонної розмови, почувши, як хлопець збуджено викрикнув "вона сказала, що в нас дівчинка!" перед тим, як Юхьон поклала слухавку, поспіхом хапаючи усі необхідні речі.
Чесно кажучи, вся справа була напрочуд рутинною. Жовтий квадрат обгорткового паперу, трохи цигаркового паперу на нього; потім Юхьон взяла примули та декілька інших прикрас, розташовуючи їх різними способами, доки вона не буде задоволена. Щойно завернувши все та зав'язавши стрічку навколо, вона піднесла букет до свого носа, закривши очі, та глибоко вдихнула, нюхаючи його.
Відкривши очі та побачивши Мінджі, яка спостерігала за всім краєм ока, вона запропонувала їй підійти та понюхати букет. Практично підстрибуючи від нетерпіння, залишивши мітлу, що була в її руках, біля каси, Мінджі попрямувала в інший кінець магазину. Піднявши руки та легко стиснувши руки Юхьон, бо дівчина й досі тримала букет, Мінджі заплющила очі та глибоко вдихнула; посмішка розпливлася на її губах, коли запах свіжого зимового ранку привітав її. Вона практично могла уявити недоторканий сніг у своїх думках, перш ніж солодкий запах гарячого шоколаду повіяв трохи згодом.
Розплющивши очі та побачивши Юхьон, яка ніжно дивилася на неї, її щоки злегка почервоніли; Мінджі подарувала дівчині яскраву посмішку, її руки на мить сильніше стиснули руки Юхьон.
"Це ідеально, як і завжди... Ти справді неймовірна, ти знаєш це, Юхьон?"
Рум'янець на щоках Юхьон став ще червонішим, дівчина невпевнено кусала свою губу. Проте їх двох вирвали з їхніх мрій, коли двері кафе різко відчинилися, дзвоник над ними шумно задзвонив, коли відносно молодий, але дуже нетерплячий на вигляд чоловік зайшов всередину, очима скануючи магазин, перш ніж приземлитися біля прилавка Юхьон.
Мінджі відійшла в сторону, даючи Юхьон сфокусуватися на покупцеві; очі дівчини зморщилися в сміху від очевидної радості майбутнього батька, відмахуючись від його подяк, коли він розплатився за квіти. Саме в цей момент Мінджі подумала про себе що вона, можливо, трохи по вуха закохана в Кім Юхьон.
—
Кілька днів потому Мінджі, вперше за місяці, не була тою, хто відкривав пекарню. Технічно, вона все ще тут рано вранці, роблячи різноманітне тісто, адже їх магазин все ще замалий для того, що найняти ще когось, хто вміє це робити (що, на думку Мінджі, вона справді повинна переглянути, тому що, чесно кажучи, це виглядає як поганий бізнес-хід з її сторони). Але вона вибігає з магазину щойно все готово і вже в печі, залишаючи відкриття магазину на Бору та готуючись до того, щоб витримати ураган безперервних доручень, з якими вона мала розібратися.
Лише опівдні, під час швидкого перекусу, вона кидає побіжний погляд на свій список справ на день, почуваючись трохи втомленою, але миттєво задоволеною бачити більше ніж половину пунктів вже відміченими: банк, хімчистка, зустріч з власником її квартири та відведення Чері до грумера. В неї залишилось лише два пункти в списку: покупка продуктів і фінальна зустріч дня з власником магазину. Проте думаючи про це, Мінджі зрозуміла, що має повернутися в пекарню до зустрічі, щоб перевірити деякі технічні питання, які вона хотіла обговорити з ним, та швидко вписала це у свій список перш ніж знову завести машину, прямуючи в продуктовий.
Там вона усвідомила, що стоїть посеред магазину, втупившись майже порожнім поглядом в прохід попереду себе, в думках сперечаючись, чи варто брати чипси (розум казав ні, живіт казав так), коли знайомий голос покликав її.
"Мінджі?"
Перелякавшись, Мінджі обернулася та побачила гарну жінку з помаранчевим волосся, що кидала на неї оцінюючий погляд. Мінджі трохи розгублена, адже не впізнала її обличчя, але після секунди відтворення голосу в голові воно клацнуло.
"Хандон?"
Дівчина кивнула і подарувала Мінджі посмішку, підходячи ближче з кошиком в руках. "Приємно нарешті побачитися з тобою особисто. Я все збиралася зайти до магазину, але була зайнята іншою роботою більше, ніж очікувала, тому я прошу за це вибачення."
Мінджі похитала головою, відмахуючись від вибачення з посмішкою, і вони удвох вступають в легку розмову. Вона продовжується не більше п'яти хвилин, в ході яких Хандон обіцяє зупинитися в магазині цього тижня, тож Мінджі трохи здивувалася, коли Хандон обійняла її перед тим, як піти; хоча це і було спочатку неочікувано, але не повністю небажано — Мінджі як правило лагідна людина, тож зазвичай вона обіймає людей на прощання. Вона, проте, трохи вибивається з колії, коли розуміє, що Хандон нюхає її; дівчина не виглядає навіть віддалено збентеженою тим, що її спіймали на гарячому, коли вона відхиляється.
"Вибач, твої парфуми пахнуть знайомо, що це?"
Насупившись, Мінджі понюхала своє волосся. "А, я насправді не користуюся парфумами. Мило, яким я користуюсь, має аромат лілії, але зазвичай я пахну просто пекарнею, тож це перекриває все інше."
"Ха" сказала Хандон, на її обличчі з'явилася досить пустотлива посмішка. "Я була готова присягнутися, що чула цей запах раніше, тоді я помилилася. Я знаю, що ти не працюєш сьогодні, але, можливо, побачимось пізніше в магазині? Ми з Юбін планували відвідати Юхьон і прихопити декілька речей для нашого побачення сьогодні вночі."
Як Мінджі кивнула, Хандон подарувала їй чергову грайливу посмішку перш ніж піти своїм шляхом, залишаючи Мінджі на проході, досі трохи розгубленою. Кинувши погляд на телефон, Мінджі лається трохи, хапає пачку чипсів та крокує до каси, усвідомлюючи, що скоро їй треба буде забрати Чері та завести її у квартиру, якщо вона досі хоче встигнути в пекарню вчасно для зустрічі.
Щойно Мінджі повертає її тепер блискучо чистого та пухнастого песика додому, вона швидко розвивається назад в пекарню, паркуючись у звичайній завантажувальній зоні цього разу, адже всі постачання дня були виконані й вона мала оглянути декілька речей в складській та електричній кімнатах. Швидко закинувши пальто та сумку в бек-офіс, Мінджі крокує в підсобку юхьонової частини магазину. Вона не могла не здригнутися злегка, адже в кімнаті здебільшого лише прозорі холодильники для різноманітних квітів. Мінджі робить кілька швидких фото деяких метрів та невеликого протікання в задньому кутку перш ніж прикріпити їх в повідомлення на пошті та надіслати власнику. Знову перевіривши телефон, Мінджі розуміє, що в неї є вдосталь часу відпочити в пекарні перш ніж власник приїде сюди, та крокує до дверей до стійки Юхьон.
Вона могла бачити Юхьон лише за рейками виставленої приватної перегородки, й була приємно вражена побачити Юбін і Хандон, що вже також стояли біля прилавка Юхьон. Вона починає повільно пробиратися через підсобну кімнату, обережно огинаючи тілом більші квіти та декілька інших рослин, розкиданих навколо, намагаючись не наштовхнутися або не пошкодити жодну з них.
"То ж? Коли ти збираєшся зробити це?" Вона чула запитання Хандон, доки продовжувала пробиратися до перегородки, що розділяла кімнату з передньою частиною магазину.
"Коли я збираюся зробити що?"
Це наступне питання, яке вона чує, — те, що змушує Мінджі зупинитися і швидко відступити за ширму; ніжний голос Хандон звучав неприродно голосно в тихому магазині.
"Коли ти збираєшся запросити Мінджі на побачення?"
Одразу цього прозвучав гучний удар, який, припускала Мінджі, видала Юхьон, спіткнувшись об щось або впустивши щось (або, цілком можливо, обидва варіанти); після цього вона чує бурмотання Юхьон. "Що- Я... Я не знаю, що ти маєш на увазі, Доні."
"Квіти у твоїй кімнаті, вони трохи пахнуть пекарнею. Або, більш точно, згідно з Доні," сказала Юбін, її голос стихав, але все ще був достатньо голосним, щоб Мінджі чула. "Вони пахнуть страшенно як Мінджі."
Швиденько визирнувши за ширму, Мінджі могла відверто сказати, що вона ніколи не бачила, щоб обличчя Юхьон було настільки яскраво червоним, навіть її вуха виглядали так, ніби горіли, поки вона заїкалася про неймовірно слабкий щодо того, чому Юбін говорить нісенітниці. Мінджі вирішила врятувати Юхьон в цей момент, трохи відходячи назад перед тим, як подбати про те, щоб бути дуже голосною, виходячи із за перегородки до них трьох.
"О, Хандон? Ти нарешті дійшла до магазину!"
Це скоріше комічно, справді, як швидко трійця зреагувала на неї. Хандон і Юбін кружляють навколо, їх обличчя навдивовижу спокійні та не видають жодних емоцій, крім легкого блиску бешкетництва в їх очах. Юхьон, з іншого боку, була картиною з ідеальним відображенням паніки, очі розширені та шкіра блідінє тривожно швидко, враховуючи рум'янець, що покривав її обличчя раніше.
"Мінджі! Привіт! Коли ти зайшла? І ще, ти була в моїй підсобці?" Киваючи, Мінджі просто посміхнулася трійці, тримаючи телефон з ввімкнутою знову камерою.
"Мала зробити декілька фото для зустрічі з власником пізніше. Взагалі-то, Юбін, можу я поговорити з тобою трохи? Ми думали спробувати цей новий смак тарту, і я хотіла думки зі сторони..."
Мінджі трохи займає Юбін, обидві дають Юхьон трохи часу розслабитися, але ще й тому, що в неї справді було декілька сезонної випічки й тартів, які вони зробили за день до цього, і вона хотіла інший рот в ролі дегустатора. В решті решт це перевага для кожного: Мінджі має Юбін, яка підтвердить її думки про те, на яких тартах зупинитися, а Юбін має сумку, повну сезонних товарів для її побачення з Хондон вночі.
Двоє попрощалися, хоча не без того, щоб Хандон обдарувала Юхьон одним останнім поглядом, перш ніж Мінджі повернулася до Юхьон; дівчина спокійна, але, все ще помітно трохи знервована, коли почала прибирати прилавок перед закриттям.
"Гей, Юхьон?" кличе Мінджі, продовжуючи коли Юхьон зупиниться і переведе на неї всю свою увагу.
"Взагалі-то, я хотіла попросити тебе про послугу перед тим, як ти закриєшся на сьогодні." Посунувшись, щоб стати напроти прилавку, її обличчя — ідеально зображена картина непорушної впевненості, зрадженої лише легким метушінням її рук, Мінджі сфокусувала свій погляд на Юхьон.
"Я сподіваюся запросити декого на побачення, і хотіла трохи сміливості... Вибач, що прошу, але чи не могла б ти зробити для мене лілії, що пахнуть як вона?"
Мінджі майже тріскається після свого запитання, помічаючи, що Юхьон робила благородне та відважне зусилля здатися не зачепленою проханням, її обличчя — дивовижна маска, якби не той факт, що її плечі помітно опустилися після прохання Мінджі. Дівчина просто кивнули, дивлячись вниз на власні руки, пропустивши ніжну посмішку, яку Мінджі подарувала їй перед тим, як повернути вираз до більш нейтрального вигляду, щойно Юхьон підніме погляд знову.
"Розкажи мені про неї?"
"Що ж," почала Мінджі, її очі слідували за фігурою Юхьон, коли та прямувала до свого складського приміщення. "Вона, напевно, одна з наймиліших дівчин, яких я зустрічала. З добрими очима, трохи незграбна, але в чарівному сенсі. Я не знаю її надо довго, але розмови з нею одна з найкращих частин мого дня, тому я сподіваюсь дізнатися більше про неї.
Дівчина просто кивнула та рушила до холодильника; очі сканували, як вона обережно оглядала лілії, та Мінджі не могла не посміхнутися, побачивши, що навіть не дивлячись на те, що Юхьон мала дещо сумний вигляд, вона все ще робила все, що в її силах, щоб вибрати найбільш ідеальні квіти для Мінджі.
Вибравши яскраво жовті лілії, Юхьон заплющила очі та глибоко вдихнула, її брови насупилися, коли ніс торкнувся бутона. Розплющивши очі, вона робить ще один глибокий вдих, її губи скривилися, коли вона дивилася на Мінджі в розгубленості.
"Я... Мені школа, Мінджі, я не думаю, що зробила все як треба." Мінджі нахилила свою голову в сторону, в її очах читалося запитання, але Юхьон настільки зосереджена на квітці, що пропускає дражливу усмішку на губах Мінджі, коли та витріщилася на спантеличену дівчину.
"Такого не ставалося раніше, я присягаюся, я не відчуваю нічого."
Мінджі бере квітку в Юхьон, підносить її близько до носа та глибоко вдихає, посмішка розпливлася на її губах, коли вона відчула солодкий аромат цвітіння яблуні з лише легким натяком на запах холоду, який, як правило, затримувався на Юхьон щоразу, коли вона проводила час в холодильнику, перебираючи всі квіти. Хитаючи головою, Мінджі підіймає погляд на Юхьон, даруючи розгубленій на вигляд дівчині яскраву теплу посмішку.
"Ні, ти зробила все ідеально. Він пахне прямо як вона."
Юхьон все ще насуплює свої губи, простягаючи руки до руки Мінджі, щоб ще раз піднести квітку до свого носа, сповнена рішучості понюхати бутон ще раз. Проте, вона перелякалася, коли Мінджі перехопила її, повільно відкрила долоню і передала квітку в руки Юхьон. Ніжно проводячи великим пальцем по тильній стороні доволі Юхьон, Мінджі обережно обхоплює її двома своїми, притягуючи Юхьон ближче до себе. Вигляд усвідомлення та надії нарешті з'являється на обличчі Юхьон, її щоки червоніють зовсім трохи від їх несподіваної близькості.
Нахиляючись ближче я даючи Юхьон можливість відштовхнути її, Мінджі легко проводить своїми губами по губах Юхьон. Поцілунок ледве був доторком, більше обіцянкою майбутніх подій, ніж самим поцілунком, якщо бути відвертою, але для Мінджі це було ідеально.
"Ти підеш зі мною на побачення, Юхьон?"
Юхьон може лише посміхнутися, широко, яскраво та повністю відкрито, коли вона притягує Мінджі до себе, міцно обхоплює руки навколо дівчини, ховаючи ніс в її шию, киває, бурмочучи сором'язливе, але радісне так в її плече. Мінджі може лише посміятися вдихаючи та розслабляючись, коли унікальний аромат Юхьон наповнив її відчуття, думаючи, що нічого не може пахнути солодше.