Work Text:
Зелена яскрава галявина Глейду не здававався такою лихою. Жодного Лабіринту навколо, ніякої небезпеки тільки сонце та повно підлітків виконають таку звичну роботу.
Томас отямився на пагорбі під таким звичним деревом. Він ніколи не думав що вони зможуть повернутися сюди, та й що захочуть це зробити. Ще трохи полежавши хлопець вирішив все ж побігти до усіх, бо пропущений сніданок дорівнювало що ти залишишся без сніданку. Правила залишалися незмінні.
Томас відразу пішов на кухню, де збирався знайти хоч трохи сендвічів. Там було порожньо, окрім біловолосого хлопця в кутку. Ньют. Томас вже не сподівався побачити його після всіх подій за межами Лабіринту. Але ось він тут, живий, обирає напевно чим поласувати на сніданок. Томас відразу недумаючи кидається до Ньюта
Але як і кожного разу він зникає, а потім і Томас летить в одвічну прірву темряви. І прокидається, бачачи за вікнами ту невеличку вцілілу землю. Далі іде вимушено робити всю ту щоденну рутину. А потім сон щоб хоч на трохи побачити Його. Це був єдиний час коли Томасу було добре. Адже без сонця місяць просто похмуре тіло.