Work Text:
Ньюта оточила темрява. Він знав уже те відчуття, яка вона принесла з собою. Хлопець точно відчував це колись. Не так і давно, та здавалося що аж у минулому житті.
Те не так давно було учора. Ньюту завжди здавалося що він не з тих хто мав жалітися. В нього була чудова сім'я, передчасна сестра, успіхи в школі і найголовніше, найкраща людина яку він тільки знав. Томмі був другом з самого дитинства, згодом це стало більше ніж дружба. Ньюту кожен раз паморичилася голова, коли вони були разом. Ніколи почуття любові не здавалося таким величним. Аж потім було вчора.
Звичайна п'ятниця, звичайна вечірка. Звичайне спізнення, звичайна річ, яка звичайно була не для його очей. Звичайна дівчина, яка завжди була для Томмі просто подругою звичайно цілувала його. Звичайна втрата всіх органів чуття, звичайне ігнорування Томмі, що кинувся до нього. Звичайне почуття розбитості, зради, ненависті огорнули Ньюта. Скрізь парувала лишень одна темрява.
Далі було звичайна втеча з вечірки. Біг кудись, куди тільки очі бачать. І знову звичайні відлуння голосу Томмі, який горланив, що все не так. А далі Звичайна аварія, звичайне тіло Ньюта, що пролетіло добрих 10 метрів. Звичайний плач у далині.
Ньюта оточила темрява. Він знав уже те відчуття, яка вона принесла з собою. Хлопець точно відчував це колись. Не так і давно, та здавалося що аж у минулому житті.