Chapter Text
“Зосередься. Не те щоб ти цього хотів. Та ти тут, і нікуди більше не втечеш. Тепер це твоє життя Вільгельме. Ще один вибір який ти не робив.”
Інженер дав знак на виїзд з боксів. Сьогодні перший день тестів у Бахрейні. Вільгельм бував тут і до цього: коли виступав у молодших серіях і коли відвідував з батьками в дипломатичних місіях. Сьогодні він тут як один з новачків Вільямс, майбутній талант, та “просто заміна брату, який, на жаль, втратив шанс розвинути талант через обов'язок”.
Але Вільгельм другий. Вільгельма не так буде шкода, якщо згорить десь в 3 повороті. Тож як сказала матір: “Можеш займатися автоспортом”. Хоч швидше це було: “Ти будеш займатися автоспортом, бо хоч так якась користь від тебе буде”.
Новий болід, очікувано не показував нічого хорошого. Вільгельм вагався, чи то він не може витиснути з нього все, чи просто погано зроблена машина. Його половину дня він закінчив 9. Гірше лишень Гаас, про яких можна вже нічого і не говорити. Але Вільгельм бачив, як на містку ширилися, як лавина, паніка. Єдина надія була на Сабріну.
Сабріна була подругою Вілла з дитинства. Донька канадського бізнесмена і шведської аристократки була ідеальною для дружби. А потім вони разом пішли в картинг, та отримали контракт в одну команду, в той самий рік. Звісно, половина експертів почали кричати, що брати двох новачків занадто ризиковано, інша, що цій дівчині це тільки на користь. Все ж Сабріна була в академії Мерседес. Вільгельм потрапив у формулу один якимось дивом.
І дівчина повністю показала, що заслуговує на це місце. П'ята на цьому кориті, це було дивовижно. Навіть механіки Мерседес прийшли її повітати. Вільгельму дали ясно зрозуміти, тут він непотріб. Хотілося тільки згорнутися та заплакали. Але він не міг. І так Сабріна пронизувала його поглядом, далі буде краще. Але нічого не буде. Він не буду краще. Він буде ще одним новачком, про якого забудуть після першого ж року.