Work Text:
Зазвичай їх ночі проходили так: він спав, обнімаючи її зі спини, як велика ложка, а вона тихо гортала безкінечну стрічку соцмережі. В цьому, в постійній ледь чи не “сплячці” Ксав’є і її нездоровій любові проводити ночі без хвилиночки сну, була своєрідна гармонія. Дуже дивна, і незрозуміла, але це був їх особливий спосіб співіснування. Коли він тримав її біля своїх грудей, і вона була огорнута його теплом, ніби коконом. Коли він спав, а вона тихо лежала поруч, займаючись своїми справами в телефоні.
Інколи вона відкладала телефон, щоб повернутися обличчям до Ксав’є, розглядаючи в приглушеному світлі екрану його риси. Які довгі та м’які його вії, як його світлий чубчик спадає на носа, як він в якісь моменти хмуриться, або навпаки ледь усміхається. Сплячий він майже плюшевий.
В рідкісні моменти вона дозволяє собі торкнутися його лиця, прослідкувати лінію щік, провести кінчиками пальців по білявих пасмах. Це невагомо, майже невідчутно - і швидко-швидко. Але навіть так Ксав’є завжди лащиться до неї, навіть сплячим переслідуючи її дотики.
Ще бувають моменти, коли, незважаючи на всю її обережність, він таки прокидається. Кілька разів кліпає, доки його сині очі фіксують все що відбувається навколо, намагаючись звикнути до слабкого освітлення. Вона ж шаріється і погляд свій відводить, намагаючись сховатися за телефоном, який швидко блокує, аби світло не заважало Ксав’є повернутися до сну.
– Ти ще не спиш, – він констатує очевидне, позіхаючи.
– Просто читала цікавий тред, – вона незграбно переміщується, намагаючись влаштуватися зручніше тепер, коли вони обоє змінили свої положення, – вибач, що потурбувала…
Ксав’є не дає їй закінчити вибачення, погладжуючи по голові, щоб потім притягнути до себе для короткого поцілунку у скроню.
– Хіба ти не втомилася? – його голос хриплий, і з тону очевидно, що з кожним звуком він бореться з засинанням.
– Напевно..? – вона трохи розгублено дивиться на знову розблокований екран телефону, який показує 3:22 ночі.
Він лише втомлено видихає, знову зариваючись рукою, на якій вона лежить, в її волосся, а іншою прилаштовується у неї на талії. Ксав’є більше не продовжує розмову, просто гладить її, відчуваючи як знову провалюється в сон. Їй не вдається цьому протистояти - від дотику відчуття теплих мурашок по шкірі і здається, що ось-ось вона розтане. Тепер її черга горнутися до його долоні, схилятися ближче до грудей, прагнучи почути його мирне повільне серцебиття.
І знову кидає погляд на телефон – тільки тепер тому, що той заважає в повній мірі притиснутися до тіла Ксав’є – та аккуратно тягнеться відкласти на тумбочку. Вона поправляє для них обох одіяло, і сама обіймає його, щоб вони були переплетені коли обличчям до обличчя. Ще одного крадькома погляду на його сплячі риси достатньо, щоб вона відчула як Морфей підбирається і до неї. Що ж, думає вона, урвати кілька годин сну не завадить і їй.