Work Text:
Мудрі люди міста завжди казали: "Бачиш в темряві жінку з червоними очима — біжи". Мудрі люди не брехали. Не одне життя лежало на кармі Домінік де Сад. Юна аристократка полюбляли молодших, як казали ті ж мудрі люди. І звісно, скільки прізвиськ тільки не приписували бідній жінці: людожерка, Ліліт, сатана, пожирачка дітей.
Інші мудрі люди завжди казали: "Бачиш в темряві жінку гарну — біжи". Інші мудрі люди не брехали. Не одне розбите серце лежало на кармі Домінік де Сад. Юна аристократка полюбляла незайманих хлопців та дівчат, як казали ті ж мудрі люди. І стільки прізвиськ тільки не приписували бідній жінці: серцеїдка, Афродита, нарцис, розбивачка сердець.
Домінік де Сад знала, хто вона така. Вона усе, що казали дурні людинки, але в той же час повна протилежність. Люди не брехали: вона випивала з них соки та кров, та лише з тих, хто ляпав таку дурню. Люди не брехали: вона розбила не мало сердець. Бо ніхто не чує, які тяжкі можуть бути стосунки з безсмертною. Ніхто не чує, що вона вампірка. Тож хай так все і буде. Домінік де Сад альбатрос. Вона тут, щоб знищити їх усіх