Chapter Text
Холодний жовтневий вечір розстелив туман по досі слизькій від ранкового дощу дорозі. Вуличні ліхтарі ледь давали світло, а фари автомобілів прорізали сіру густину.
Відпрацювавши останній будень неділі, Гіббс їде додому на своїй машині п’ючи улюблену каву без цукру. Його пальто було скинуте на заднє сидіння, а на сорочці розстібнуто пару ґудзиків.
Ця неділя виявилась на диво спокійною, враховуючи те, що кожна осінь в Морській поліції завжди була насиченою справами. Дженні давала пару завдань, та все що було потім це паперова робота. Документи, звіти… Нудьга.
Мозок Джетро майже чистий від думок, окрім думки яка переслідує його цілий вечір – “Подзвонити Тобіасу”. Хотілося швидше приїхати додому, щоб перехилити чарку у хорошій компанії за ненав'язливими розмовами.
Він під’їхав до свого дому і заглушив двигун. Сидячи в авто набрав Форнелла. Не дивлячись на усі розбіжності між ними, цей чоловік завжди буде для нього чимось на кшталт опори по життю, всі чвари це робочі моменти… Він все ж таки з ФБР. Дивно те, що друг не відповів, він завжди відповідав на дзвінки Джетро, яким би зайнятим не був. Якось навіть призупинив злягання з дамою щоб дізнатися що Гіббс не прийде до нього на День Подяки… Коли вийшов з машини, спробував подзвонити ще раз – не бере. Подумав, що набере згодом, а поки замовить хоч поїсти собі, бо за цілий день з’їв тільки шматок гидкого бургеру, який на пробу брав усім Діноззо.
Двері дому були навстіж відчинені.
Він дістав пістолет та швидко роздивився територію біля будівлі перевіряючи на присутність людей. Гіббс увійшов і побачив як на підлозі біля столику валяється його кружка поруч із плямою від перелитої на килим кави. Підбігши туди він роздивився кімнату і краєм ока помітив ноги які видно з дверного отвору кухні.
Там лежало тіло чоловіка. Джетро не сподобалася думка яка з’явилася в його мозку, але він знає ці черевики, добре настільки щоб в ту ж секунду помчати на кухню.
– Тобіасе – , серце пропустило удар. Його голосу не було навіть і чутно, тільки нервові видихи. Гіббс підбіг, сів навшпиньки біля Форнелла та швидко перевірив пульс.
Серце б’ється.
Він набрав Тоні і пояснив ситуацію. Визвавши швидку він почав перевіряти непритомного друга на поранення чи інші ознаки побиття або боротьби. Напевне його вдарили ззаду по голові. Через його рідке світле волосся видно фіолетовий слід який вже починає синіти.
Навіщо? Чому? Кому це потрібно? Майже ніхто не знає що Тобіас і Джетро друзі…
Мозок закипає. Треба кава. Треба відповіді. Стривай но…
Він знову взяв пістолета в руки і тихими кроками пішов до входу в підвал. Ідучи по сходах вниз Джетро нагострив вуха. Чуття йому підказувало, що зараз станеться щось погане і це підтвердилось тоді, коли він відчув дуло гвинтівки на своєму хребті.
Джетро на секунду затримав дихання, а потім спробував розслабитись.
Виявилося, що зброя була просто відволікаючим маневром, бо в наступну секунду він здригнувся від голки, яка швидко прослизнула в його шию. Очі попливли і він втратив рівновагу.