Chapter Text
Тейлор більше не аналізують забагато його слова чи дії. Нехай вже доктор Крюґер буде, яким є, а вони знесуть: могло бути й гірше, підказує щось болюче викривлене на підкірці свідомості. На зміну електронному біту прийшла ніжна, розмірена мелодія – і коли тільки він встиг змінити музику? Тепер ця ситуація здається майже сентиментальною, думають Тейлор.
– Я сподіваюся, що ми станемо друзями. Можливо, ми можемо писати одне одному листи?
Вони кидають на нього погляд, навіть не приховуючи іронію, якщо не повноцінну насмішку. “Люди більше не пишуть листів”, готові відповісти вони, вже за звичкою беручи під сумнів будь-яку ідею доктора Крюґера, проте щось зупиняє зараз – несподіваний приступ чи то цікавості, чи то банального жалю до чоловіка. Тому що справді складно не помітити, як він дивиться на них ну просто з дитячою надією.
– …Якщо хочете.
Фірмова відпрацьована усмішка доктора Крюґера в мить здається зовсім-зовсім живою.
– Як чудово! Тоді я напишу якнайшвидше. Тепер, перш ніж я відпущу вас…
Тейлор слабко посміхаються у відповідь. Можливо, вони справді можуть стати друзями.
***
Прокинутися за робочим столом та піти жити життя далі, віддаючи належне непересічним сновидінням. Провчитися в коледжі один чудовий день, щоб повернутися додому абсолютно виснаженими. Стояти перед вхідними дверима добрі п'ять хвилин, стискаючи в руках закривавлений по кутах конверт зі штампом корпорації “Крюґер”.
Тейлор не знають точно, налякані вони чи відчувають полегшення. Вірогідно, що обидва, і деяка неприпустима радість тут на додачу.
Конверт вони обережно розпакують вже у своїй кімнаті.
“Дорогі Тейлор,
як ваші справи?
Я подзвонив своєму заклятому ворогові сьогодні: здається, у нього все досить непогано.
Чи хотіли б ви колись зустрітися знову?
У мене з'явилася чудова ідея для терапії, і я був би щасливим продемонструвати вам її.
З найкращими побажаннями, Д-р. Крюґер”
Лі розгладжують папір, схвально киваючи самі до себе. Напрочуд охайні, округлі літери лише іноді втрачають свою ідеальність, коли несподівано стають довшими, ніж мають – Тейлор замислюються, чи зберігав він такий же елегантний почерк в університеті. “Якби він був справжнім лікарем, мабуть, я не змогли б прочитати це”, хмикають вони та відкладають лист у сторону, щоб витягнути собі чистий аркуш зі стопки паперів на столі.
Звичайно, це все дуже-дуже застаріло. Неприпустимо застаріло. Це навіть трохи по-дитячому. Але вони все одно витрачають годину, щоб написати влучну відповідь і вдосталь мозкових клітин, щоб збагнути, як доставити її доктору Крюґеру.
***
“Шановний Д-р. Крюґер,
вітаю. Надзвичайно мило з вашого боку справді виконати свою обіцянку, хоч я й ніколи не говорили вам свою адресу. Маю попередити, що я не дуже звикли до фізичного листування – для мене це нестандартний формат.
Сьогоднішній день пройшов досить повсякденно. Я пішли у коледж, провели трохи часу зі своїми друзями, і, вже повернувшися додому, знайшли ваш конверт на своєму ґанку.
Раді чути, що моя порада стала вам у пригоді. Що ви відчули після розмови з цим “заклятим ворогом”? Чи стало вам легше?
На жаль, я не зможу прийти до вас знову найближчим часом. Окрім того, що, як я вже казали, мені не потрібна терапія, зовсім скоро у мене починаються екзамени, а після нашої останньої зустрічі я досі відчуваю себе так, ніби по мені проїхалися потягом декілька разів (що, в цілому, має сенс). Проте мені цікаво дізнатися про ваш метод, тому поки що ви можете просто описати його. Обіцяю, що навідаюся до вас знову, коли у мене буде трохи більше вільного часу та моральних сил.
Чи ваші дні проходять добре? Дякую, що написали мені.
P. S. З якоїсь причини на конверті були сліди крові. Це ніяк не зачепило лист всередині (я дуже ціную зусилля, які ви приклали до всього цього) та не зіпсувало мого враження (з вами я бачили гірше), але, будь ласка, давайте уникати такого надалі. Мені трохи бридко.
З повагою, Тейлор Лі”
У своєму офісі Альберт Крюґер намагається не посміхатися надто широко.
***
“Дорогі Тейлор,
я надзвичайно щасливий отримати вашу відповідь так скоро. Перепрошую за сліди крові. Я доручив Вільяму надіслати минулий лист якнайшвидше. Як ви знаєте, наш Вільям трохи імпульсивний…припускаю, що хтось інший з пошти не поспішав достатньо. Запевню, що цього більше не повториться.
Дякую за вашу цікавість, я справді ціную це. Так, розмова з Вінсентом залишила гарні враження. Я не чув його голосу, відколи поїхав з G4. Маю визнати, що сумував за ним. Чи за тими часами загалом.
Дуже шкода, що ми не зможемо зустрітися найближчими днями. Але я розумію, що досвід моєї терапії може бути досить інтенсивним, і потрібен час, щоб підготуватися до наступної.
Щодо мого нового методу, то він, безперечно, геніальний. Він просто майстерно проявляє творчу сторону пацієнта, викриває образи з їх підсвідомості, а також тестує їх відкритість до нового досвіду та стресостійкість. Проте деталі я хотів би продемонструвати вже особисто – повірте мені, що це того варте.
Дні проходять гарно. Я вже протестував свій новий метод на кількох пацієнтах, проте, на жаль, ніхто з них не дав тих результатів, яких я очікував. Ви повністю унікальні у своїй безстрашній енергії. З вами це було б набагато цікавіше.
Я буду з нетерпінням чекати нашої наступної зустрічі.
З найкращими побажаннями, Д-р. Крюґер”