Work Text:
Боже, ти ж знаєш усе? Тоді скажи, будь ласка, цій твоїй дитині, що робити їй далі? Знову втекти, забути, чи пригнути Тауерського мосту прямо в Темзу? Скажи, будь ласка, бо Крістал Пелес вже нічого не знає.
Боже, ти ж знаєш усе? Тоді напевно бачив, як вона любила. Любила так, як ніколи в житті. Бачив, як вона відповідала на кожну усмішку Ніко. На кожен її жарт сміялася. З кожним поцілунком як вони ставали ближче.
Боже, ти ж знаєш усе? Тоді напевно чув, як Крістал Пелес брехала. Так, так вона казала неправду. І не раз. Та кому вона ж брехала найбільше? Собі. І я впевнена, ти бачив як Ніко їй допомагла розплатитися у найважливішому питанні – хто така Крістал Пелес.
Боже, ти ж знаєш усе? Тоді напевно ти відчув, як і я, смуток сильний, що огорнув цей світ. Бо сильна дівчина – сильні емоції. Крістал Пелес втратила. Втрати щось, що так любила. Ні, не щось. Когось. Не просто когось, а найбіднішу душу.
Боже, ти як завжди байдужий. Дозволь же хоч мені, покірній слузі твоїй, принести сяйва у життя цього дитяти. Дозволь мені випустити Ніко з мого царства. Бо я відчуваю: їй ще не час.